Матчі такої тривалості рідко трапляються навіть у НХЛ, де в іграх буває чимало пауз — чи то для реклами, чи через традиційний атрибут заокеанського хокею у вигляді бійок. Позавчорашнього вечора в Торуні збірні Польщі й України видали справжній хокейний трилер, який тривав 2 години 45 хвилин. На щастя, переможцями з цього надважливого двобою вийшли наші хлопці. І тепер для здобуття путівки до вищого дивізіону їм залишається потренуватися сьогодні на румунах, а завтра — здолати Італію.

Найсильніший клубний чемпіонат планети, що в ніч на понеділок за київським часом завершився за океаном, приніс кілька сюрпризів. Зокрема, до числа 16 учасників «плей–оф», за підсумками регулярного чемпіонату Національної хокейної ліги, в порівнянні з минулим роком потрапили п’ятеро новачків.

За словами самих наших хокеїстів, дебютний матч на відповідальних турнірах їм дається дуже важко — незалежно від того, який суперник « синьо–жовтим» протистоїть. Тож добре, що першим опонентом на світовому чемпіонаті в другій за рангом лізі команді Олександра Сеуканда дісталися британці — найлегший із можливих варіантів.

Привітом через чверть століття можна назвати перемогу 22–річного українця Ігоря Шимечка на континентальному форумі, що завершився позавчора в столиці Румунії. В останній день чемпіонату львівський важкоатлет впевнено тріумфував у найпрестижнішій категорії. Вихованець Ярослава Мартинюка й Романа Новицького у вазі понад 105 кг не залишив конкурентам шансів ані в ривку (три вдалі підходи з підсумковими 203 кг), ані в поштовху (230 кг). Срібний і бронзовий призери, німець Велагич (190+228) і росіянин Писарєв (193+225), програли Шимечку по 15 кг.

Ще у вівторок захисник збірної України Олександр Побєдоносцев в інтерв’ю офіційному сайту «Сокола» говорив, що на чергові поєдинки чвертьфіналу російської вищої ліги у гості до «Югри» клуб поїде в бойовому складі. Проте в останній момент головний тренер і «пернатих», і національної команди Олександр Сеуканд вирішив, що збірна важливіше. Тому на північ Росії до Ханти–Мансійська відправив напівдублюючий склад «Сокола».

Одразу після визначення календаря кваліфікаційного турніру «мундіалю»–2010 в Україні звернули увагу, що один із головних для нашої команди матчів припадає на народний День сміху. Казали — подивимося, хто, ми чи англійці, сміятимемося після фінального свистка. Насправді на стадіоні «Уемблі» в присутності 85 тисяч глядачів усе вийшло якось буденно й закономірно — одна з найсильніших збірних світу в рідних стінах обіграла європейського середняка.

Із наближенням до вирішальної фази національні чоловічі турніри розщедрилися на несподіванки. У суперлізі під егідою ФБУ грозою авторитетів став новачок еліти — «Донецьк». У останніх двох турах колектив Ігорса Міглінієкса скромно, але зі смаком здолав дві найкращі команди країни — «Київ» і «Азовмаш», підтвердивши таким чином намір замахнутися на золоті медалі.

Із місця в кар’єр стартували українські борці вільного стилю на континентальній першості, що в останній день березня почалася в столиці Литви — Вільнюсі. Позавчора визначилися призери в чотирьох вагових категоріях, і в трь­ох із них наші хлопці здобули нагороди, підтвер­джуючи наміри керманича збірної Руслана Савлохова завоювати перше командне місце.

Для провідної команди України настала пора вирішальних матчів. Нещодавно кияни завершили виступи в чемпіонаті Білорусі й національній першості — щоправда, виступали там переважно дублюючим складом. Тепер же прийшов час найкращим кадрам показати свою справжню силу. «Сокіл» грає на чвертьфінальній стадії російської вищої ліги, а збірна України, складена переважно з «пернатих», починає готуватися до чемпіонату світу в першому дивізіоні. Керманичу обох цих команд Олександру Сеуканду доводиться вирішувати непросте завдання, як підстрелити двох зайців, — щоб і клуб не осоромився, й національна збірна підійшла до першості світу у всеозброєнні.

Усе ж таки, що б не казали, зміна правил пішла на користь фігурному катанню. Світовий форум, про завершення якого в відомому «Степлз центрі» в Лос–Анджелесі оголосили в ніч на понеділок, подарував море емоцій. І не лише від «чистої» краси цього виду, а передусім від гострої конкуренції в боротьбі за очки, що, власне, й характеризує спорт.