У місцевому суді Комунарського району Запоріжжя триває провадження у справі за позовом голови облдержадміністрації Юрія Артеменка до головного соціаліста регіону Сергія Кузьменка. «Губернатор» вимагає спростування інформації, поширеної щодо нього паном Кузьменком у щотижневику «Істеблішмент». В інтерв'ю газеті перший секретар обкому Соцпартії стверджував, ніби передвиборча кампанія кандидата у нардепи Артеменка обійшлася в готівкову суму як мінімум з п'ятьома нулями, і не в національній валюті, російському бізнесмену із запорізьким «корінням» Костянтину Григоришину. «Я з повагою ставлюся до Соціалістичної партії, — сказав з приводу цього твердження глава Запорізької ОДА, — однак керівник обласної організації СПУ використовує брудні методи, поширює недостовірну інформацію. Ну що поробиш, коли йому не знайшлося портфеля».

Марш протесту здійснили мешканці села Шелюги Якимівського району. Більш як шістдесят учасників акції долали 20-кілометрову відстань до райцентру не манівцями, а автомагістраллю «Харків—Сімферополь». Відтак на три з лишком години була перекрита дорога на Крим (і з нього). Водії кількасот автобусів, легковиків і вантажівок ладні були вдатися до крайнощів, тільки б прорватися крізь «редути», тому між ними і протестувальниками весь час перебували, про всяк випадок, співробітники дорожньо-патрульної служби.

До Оріхівського райвідділу міліції надійшов сигнал про те, що мешканець села Ясна Поляна бізнесує на оборудках з вогнепальною зброєю. У результаті проведеного обшуку з'ясувалося не тільки те, що відомий у минулому спортсмен не менш професійно займається накопиченням підпільних арсеналів; зловмисник зізнався, що у нього є солідний спільник. Аби упевнитися, що молодик з Ясної Поляни не темнить, оперативники подалися до Запоріжжя. За вказаною адресою у Комунарському районі виявили купу прихованої у гаражі зброї: дев'ять автоматів Калашникова, карабінів і пістолетів, три тисячі бойових патронів, прилади для безшумної стрільби, п'ять оптичних прицілів, купу не менш дефіцитних запчастин — затвори, магазини, стволи...

Запоріжці готували зустріч глави держави ще у квітні, однак тоді нагальніші справи у столиці змусили Віктора Ющенка відтермінувати своє побачення з Хортицею. Щирий українець, він ніколи не приховував занепокоєння станом справ у національному заповіднику «Хортиця».

Учора минуло 230 років по тому, як російська імператриця Катерина II задіяла Указ про зруйнування Запорозької (Нової) Січі. «В 1775 году, по различным политическим соображениям русскаво правительства, была «скасована» запорожская Сича, — писав 33-річний Дмитро Яворницький у своїй першій історико-народознавчій монографії про Запорізький край. — Тогда очень плохо пришлось запорожцам, но они большинством голосов решили не поднимать оружия против своего же брата-«москаля», хотя вместе с тем и не даваться ему в руки: «лучче закивати пьятами», т. е. поискать себе пристанище... на Дунае, нежели позволить «москалю убрати себе у шоры», рассуждали братчики-сиромахи...» (Д. И. Эварницкій. «ЗАПОРОЖЬЕ въ остаткахъ старины и преданіяхъ народа». С. Петербургъ. Изданіе Л. Ф. Пантелеева. 1888 г.). Акція царату готувалася у режимі надзвичайної секретності, відтак лише дуже обмежене коло придворних осіб було поінформоване щодо місії, з якою на береги Дніпра 6 червня 1775 року прибув генерал-поручик Текелій з російським військом.
Знищення Запорозької Січі є однією з найтрагічніших дат в історії утвердження української державності. Тим прикріший факт замовчування істориками, навіть вітчизняними, мотивів, які спонукали російську імперію до жахливої за своїми геополітичними наслідками акції. Iсторики не відважувалися дратувати Кремль аж до проголошення незалежності України. За відступ від стереотипів можна було пересісти з крісла науковця на нари. Пік аналітики української минувщини припав на 90-ті роки ХХ сторіччя.

До Запоріжжя делегації юних з'їхалися ще минулого понеділка. Розмістили веселий десант у заводських оздоровницях на Великому Лузі,острові Хортиця, в інших місцях понад Дніпром. А вже 1 червня відбулася низка заходів під патронатом голови наглядової ради благодійного фонду «Україна-3000» Катерини Ющенко. Перша леді України привітала дітей зі святом у Палаці спорту «Юність», де відбулося вокально-хореографічне дійство за участю художніх колективів обласного центру. Затим екскурсійні групи відправилися за обраними на свій смак маршрутами: на Дніпрогес, Дитячу залізницю, автозавод чи до Музею запорізького козацтва.

Ще один суд над фальсифікаторами виборів закінчився для них легким переляком. «Я прийшов вам дати волю!» — таким класичним висловом Стєньки Разіна з однойменної повісті Василя Шукшина травневої п'ятниці потішив чотирьох мешканців Василівки суддя місцевого суду Сергій Галчанський. Підсудні морально були готові загриміти за грати — прокурор вимагав ув'язнення «квартету однодумців» на 3-річний термін. Зловмисники під час президентських виборів курсували між райцентром і Дніпрорудним, аби голосувати на різних дільницях за фальшивими відкріпними талонами. Платив за це штаб кандидата від влади.

За рік, що минув після пожежі на складах боєприпасів під Новобогданівкою, групи розмінування зібрали на полях і в навколишніх селах 247,2 тисячі вибухонебезпечних предметів. Потому, як зону лиха відвідали перші особи держави, скупані у зливі обіцянок, люди дещо заспокоїлися. «І марно, — каже директор агрофірми «Мир» Мелітопольського району Василь Руденький. — Я вже торік, послухавши Кучму, зрозумів, що столичний гість вішає локшину на вуха довірливих. Президент поїхав, а ми лишилися наодинці зі своїми проблемами».

Нова влада від попередньої вимушено успадкувала купу проблем. Житлова є однією з візитівок соціальної невлаштованості «маленьких українців» — тих, чиї статки унеможливлюють персональну участь у швидкобудах. Не одна тисяча безквартирних і незаможних мешкає і в Мелітополі. Міська влада, функціонуючи в лещатах фінансового дефіциту, для зняття житлової проблеми залучає нестандартні рішення.

Минулої суботи село Костянтинівка Мелітопольського району стало епіцентром стихійного лиха: упродовж двох годин не вщухала злива, майже півгодини лупив небувалий град. Як повідомив «УМ» сільський голова Костянтинівки Леонід Біленький, затоплено близько 400 будинків, щонайменше десять з яких не підлягають ремонту (у деяких хатах уже попадали стіни). До тисячі присадибних ділянок опинилися під водою; затоплено всі підвали з городиною і «закруткою». У середньому вода піднялася на півметра, на деяких вулицях заливала помешкання навіть через віконні пройоми! В усіх хатах зіпсовано меблі, одяг і без того незаможних сільчан; вийшла з ладу побутова техніка. Без спецодягу, який підвезли рятувальники кількох відділень МінНС, люди взагалі не могли дістатися до своїх кухонь чи спалень.