Схоже, поточний тиждень в українському політикумі знову пройде під знаком розмов про дострокові вибори. Як розповів в інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» керівник виборчої кампанії майбутнього кандидата в президенти Віктора Януковича Микола Азаров, Блок Тимошенко вже запропонував Партії регіонів разом проголосувати за одночасне проведення президентських і парламентських виборів 25 листопада. У парламенті зареєстрований і відповідний проект постанови за авторством «народного самооборонівця» Геннадія Москаля. За словами Миколи Яновича, «через кризу і падіння рейтингу» БЮТ зацікавлений у тому, щоб вибори відбулися раніше — заради цього Юлія Тимошенко готова навіть на дострокове припинення повноважень Верховної Ради.

Популярний у деяких колах принцип «Вхід — гривня, вихід — дві!» успішно працює у вітчизняному політичному істеблішменті. З владних кабінетів, як і з фронтових окопів просто так не йдуть: висунув голову — значить, зрадник. Відставка очільника Мінтрансу Йосипа Вінського не порушила традицію. Його попередника, харизматичного міністра фінансів Віктора Пинзеника, Прем’єрка провела словами — «нас залишають найслабші міністри», а Вінському кинула у спину — «Корупціонер! Ми звільнятимемося від таких, як він!». На перший погляд дивно, особливо якщо згадати, як по–материнськи відчайдушно Юлія Тимошенко захищала його від нападок журналістів, коли на початку своєї роботи у Мінтрансі пан Вінський почав виїжджати у світ на представницькому «Мерседесі» за мільйон гривень.
Колишні й позаколишні соратники пояснюють таку зміну просто — Йосип уже відіграв! Вірніше, відіграли ним. Лідер соціалістів Олександр Мороз, від якого Вінський гучно перейшов до Тимошенко, не без нотки ревнощів заявив — «вона збила його, мов пішака». Збитих пішаків у нашому суспільстві, як правило, шкодують.
А він і не намагається ліпити образ Індіани Джонса: жодного блиску в очах, стиснутих кулаків, обіцянок щось показати і комусь довести. Лише розгубленість, дуже тонкі натяки на майбутні перспективи — і велика образа на жіночу зрадливість: сидячи за великим столом у кімнаті для переговорів, він виглядав особливо втомленим. В інтерв’ю погоджується — так, став міністром майже випадково... так, працював... старався, як міг... Але не зрозуміли, не дали, не оцінили, не допомогли. Але не проти, мабуть, щоби оцінили інші: політика — матерія непередбачувана, і ніхто не довів, що у слабих немає шансів.

Після бурхливого і трагічного за наслідками перебігу народних виступів у Тегерані іранська влада вивела на вулиці на підмогу поліції ще й кілька тисяч співробітників служб безпеки — бесиджів. За словами свідків, після організованого владою побоїща минулої суботи в неділю протестів проти результатів президентських виборів не було. Але надходили повідомлення, що позавчора і вчора влада й далі здійснювала арешти організаторів акцій протесту. Агенція «Франс пресс» повідомила вчора з Тегерана про 457 заарештованих. Такий наслідок суботніх заворушень на столичній площі Азаді, в яких, за повідомленням іранського державного радіо та телебачення, загинули 10 осіб та близько 100 отримали поранення. Усього за тиждень народних виступів загинули 17 осіб. Із неофіційних джерел надходять повідомлення про 30 вбитих. Великий аятола Хусейн–Алі Монтазері (не Ха­менеї, а той, що перебуває в опозиції до іранського уряду) закликав до триденної жалоби за загиблими.

Найбільшим замовником «джинси» — рекламних статей, які виходять друком, «замаскувавшись» під звичайні публікації, — є політичні сили. Серед найбільших покупців — Блок Юлії Тимошенко, Партія регіонів, Блок Литвина та партія «Єдиний центр». Про це йдеться у підсумках моніторингу дотримання журналістських стандартів регіональними друкованими ЗМІ, який протягом півроку проводив Інститут масової інформації.

Чотири роки тому, даючи «Україні молодій» перше інтерв’ю в іпостасі Президента, Віктор Ющенко був сповнений планів і надій. Уже тоді, через сто днів після інавгурації, було очевидно, що робота у владних кабінетах для вчорашніх «помаранчевих революціонерів» зовсім не буде легкою прогулянкою. Однак головні випробування демократією були ще попереду. Тепер, напередодні нової президентської кампанії, Ющенко визнає: не все із замисленого вдалося здійснити. І не заперечує, що не обійшлося без помилок. Та Президент твердо переконаний: усе, що він робить — це лише заради блага нації. І неозброєним оком видно, що те, як часто нація не здатна цього оцінити, його прикро вражає. Він добре знає, які в нього рейтинги, але не варто й питати, чому, попри ці невтішні показники, Ющенко вирішив знову балотуватися в президенти: очевидно, що продовжити його курс наразі більше нікому, принаймні з реальних претендентів на головне крісло держави. Це, до речі, визнають навіть опоненти.
Скажімо, представники Партії регіонів «не на диктофон» зізнавалися «УМ», що, незважаючи на категоричні політичні розбіжності й нелюбов до Ющенка, розумом усвідомлюють: для інтересів України як незалежної держави він є найкращим Президентом з нині можливих. І хай там що, а колись та сама невдячна нація ще оцінить багато з тих кроків В. Ю., які зараз так нищівно критикує. Президент у це вірить.

Розробники проекту Конституції, який було внесено до Верховної Ради Президентом, отримали приємну звістку з Венеції. Документ отримав схвалення комісії «За демократію через право». Міністр юстиції Микола Оніщук, який був присутнім на засіданні, розповів «УМ», що одна з учасниць обговорення відзначила: той проект — найкращий документ, який надходив на експертизу Венеціанської комісії з України. Щоправда, при цьому цей проект не отримав схвалення українського політикуму, а радше навіть навпаки. Утім пан Оніщук не хоче зачіпати власне політичних аспектів, які супроводжують історію цього проекту. В інтерв’ю «УМ» міністр розповів про те, що відбувається за кадром засідань комісії.

Учорашня сесія дочасно обраної облради в Тернополі яскраво продемонструвала поступове загострення протистояння між фракціями «Свободи» та Партії регіонів, яке постійно провокують «регіонали». З огляду на співвідношення сил («свободівців» у п’ять разів більше, і в раді «рулять» сьогодні саме вони), це нагадує напади моськи на слона. Однак основне завдання тернопільських «регіоналів», схоже, полягає у максимально скандальному самопіарі з прицілом на наступні вибори. Тож їхній лідер, екс–нардеп Орест Муц, у залі обласної ради постійно поводиться так, що у багатьох опонентів починає не тільки міцне слівце на язик проситися, а й кулаки свербіти. Зокрема, на минулій сесії Муц заявив, що під час виборчої кампанії–2007 у центральному штабі ПР у черзі за отриманням грошей голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок стояв відразу за ним, Муцом. На це «тягнибоківці» відреагували судовим позовом.

«Sic transit Gloria regioni» (так минає слава регіональна)... Всеукраїнська відомість наздогнала Віктора Тихонова, головного «федераста» країни, 28 листопада 2004 року, коли він головував на т. зв. «пісуарному» з’їзді в Сіверськодонецьку. Цей подвиг не минувся йому безкарно. Одного червневого дня 2005 року Тихонова викликали до Генеральної прокуратури і піддали нелюдським тортурам: мало не півдня змушували пити чай в товаристві слідчого ГПУ і вислуховувати байки хазяїна кабінету. Рік потому свої страждання Тихонов описав у зворушливому бестселері «Як нас судили»... А ще за три роки громадськість почула іншу версію тих подій від Ріната Ахметова. На прес–конференції в Донецьку 14 травня, в присутності Віктора Януковича, Рінат Леонідович не намагався себе стримувати: «По одній із ним справі проходив Євген Петрович Кушнарьов, царство йому небесне. Кушнарьова було заарештовано; він перебував у камері десять діб і оголосив голодування. Тихонов не був там і десяти секунд... Тому що у Кушнарьова були совість і гідність, а Тихонов біг швидше хорта, домовлявся з усіма, аби врятувати власну шкуру».