З першого січня 2007 року Україна переходить на усталені у світі стандарти ВООЗ. А це значить, що лікарі будуть реєструвати народження та смертність дітей уже не з 28-го, а з 22-го тижня вагітності. З одного боку, запровадження ВООЗівських стандартів дозволить медикам рятувати більше немовлят: МОЗ уже розробив нові протоколи медичного догляду за новонародженими, які дозволяють виходжувати малюків вагою менше одного кілограма, держава виділяє кошти на закупівлю сучасного обладнання й перепідготовку кадрів.

Національний банк України, продовжуючи серію «Відродження української державності», завтра вводить в обіг ювілейні монети «15 років Незалежності України» номіналами 20 та 5 гривень. Як повідомляє УНІАН, монета номіналом 20 гривень, виготовлена із срібла, важить 62,2 грама, її діаметр — 50 міліметрів. Тираж срібної «Незалежності» — сім тисяч штук. Монета номіналом 5 гривень, виготовлена з нейзильберу, важить 16,54 грами, її діаметр — 35 міліметрів. ЇЇ випустили тиражем 75 тисяч штук.

Медики нарікають, що селяни часто займаються самолікуванням, а потім потрапляють до фахівців у важкому стані. Селяни ж у відповідь кажуть, що на поїздку до районної лікарні, на всі ці походи по лікарях і нескінченні черги біля кожного кабінету (спробуй вистояти!) марнується цілий день. А це — незварений обід, непросапані буряки, неподоєна корова, витрати на дорогу та ще й вимотані нерви, які за жодні гроші не відновиш. Отримати ж бодай якусь допомогу в рідному селі чи хуторі — задача, здійсненна не для кожного. Тому що в Україні, за словами міністра МОЗ Юрія Поляченка, більше тисячі населених пунктів не мають навіть найпростішого ФАПу. За цей рік, щоправда, у 49 селах з'явилися фельдшерсько-акушерські пункти й амбулаторії, але це краплина в морі, зауважує міністр: «Я думаю, якщо я доживу до того часу, коли ними буде охоплена вся Україна, ми будемо щасливими людьми».

Лежати вдома з високою температурою й готувати полоскання для запаленого горла — задоволення вельми сумнівне, особливо коли за вікном грає всіма барвами довгожданне літо. Хворі ламають собі голову над питанням, як і де вони могли «підчепити» ангіну в майже сорокаградусну спеку, а лікарі фіксують очікуваний — традиційний для серпня — підйом захворюваності. Як зауважила лікар-інфекціоніст вищої категорії Лариса Бачинська (до цієї співробітниці Білгород-Дністровської районної поліклініки звернулася кореспондентка «УМ»), саме влітку люди хворіють на ангіну найчастіше. І цьому дивовижному, на перший погляд, факту, є цілком логічне пояснення.

Міністри й депутати Верховної Ради, які на час заслуженої літньої відпустки відклали палкі баталії у залах засідань й заселили державні дачі на кримському березі, і гадки не мали, що початок робочого тижня буде по-справжньому гарячим. Не чекав цього і глава нашої держави, який тиждень тому приїхав до президентської дачі в Мухалатці. Проте в понеділок увечері Вікторові Ющенку довелося побувати в епіцентрі боротьби пожежників із сильним полум'ям, яке охопило багатогектарну площу лісу всього за кілька кілометрів від його дачі.

Наші «народні умільці», які намагаються зробити у господі щось корисне, забуваючи про всі закони хімії та фізики, ризикують не тільки власним здоров'ям. На жаль, такі експерименти часто мають фатальний кінець... Так, минулого року мешканці кількох будинків у місті Білгород-Дністровський (Одеська область) облаштували занедбаний колодязь під сміттєзвалище. 12-річний хлопчик побачив у ямі велосипед і хотів його дістати, але не зміг видряпатися нагору. Дитина задихнулася аміачними випарами...

Ім'я українця Ігоря Ненька сьогодні знають не лише в нашій країні, а й у наших сусідках—колишніх республіках СРСР. Адже цей 31-річний чоловік став першим в історії країн СНД спортсменом, який спромігся подолати вплав протоку Ла-Манш. Наступного дня після повернення від чужого берега до Києва українець завітав до редакції «УМ», де й розповів журналістам про свій нелегкий десятигодинний марафон у холодній воді. Цей високий (188 сантиметів), кремезний (вагою близько 100 кілограмів) хлопець із нерівномірною засмагою (білий слід на лобі залишила плавецька шапочка, яка сповзала під час руху) весело згадував про кілометри, «намотані» в атлантичній воді, про залишені на дистанції 5 кілограмів ваги та критичні моменти під час руху, про несподівану зустріч із щупальцями медузи, про щогодинне покусування банана та «ловлю чаєм на живця», і не тільки. Відверту розмову «УМників» з Ігорем Неньком

Ще півроку тому ветеринари, орнітологи, вірусологи й епідеміологи бурхливо обговорювали проблему вакцинації птахів від курячого грипу і ніяк не могли дійти спільної думки щодо доцільності й безпечності застосування такого препарату. Деякі фахівці побоювалися, що вакцина, впорснута у кров курки чи гуски, зробить штам H5N1 нешкідливим для птаха, але не уб'є вірус повністю. Мовляв, після такої процедури пернаті «не кашлятимуть», але можуть стати носіями збудника патогенного грипу і будуть розповсюджувати заразу серед людей. А люди, які не вбачатимуть нічого кримінального у поведінці нібито цілком здорової пташини, й гадки не матимуть про небезпеку, що її несе курник...

Про стрімке поширення раку по планеті сьогодні не знає хіба що маленька дитина. Як і про те, що традиційні (дорогі до запаморочення) протипухлинні препарати все частіше «дають осічку» в лікуванні хворих, а медики все частіше втрачають пацієнтів, які, за всіма постулатами, прописаними у підручниках, мусили одужати... Тим часом може статися так, що два електроди, під'єднані до джерела мікроструму (винахід китайців), тоненька трубочка червоного лазеру чи, скажімо, препарат на основі канадських хробаків зможуть боротися з раковими клітинами набагато ефективніше, ніж звичайні уколи та пігулки. Біда в тім, що вивчати ефективність цих методів у нас нема кому — за винятком окремих ентузіастів. Так, доктор медичних наук, професор Валерій Тарутінов має на замітці близько 15 таких нововведень у галузі онкології, які треба детально вивчати, вдосконалювати та запроваджувати у практику. «УМ» подає розповідь відомого онколога про те, як працює створена в Україні вакцина проти раку, про «ауру» пігулки, про «зручного лікаря», привезеного з Китаю, і не тільки.

Мало хто зі спортсменів, навіть добре тренованих та витривалих, ризикне провести майже півдоби у прохолодній (температура в серпні становить близько 15 градусів вище нуля) солоній воді, долаючи нелегкий шлях від англійського узбережжя до французького берега. Адже плавець, який збирається перепливти протоку Ла-Манш, мусить не просто подолати 33-кілометрову дистанцію, а й поборотися з підступною течією, перемінним вітром та чималими хвилями, не збившись при цьому з правильного напрямку. Історія знає випадки, коли погода, яка різко змінювалася протягом кількох годин, змушувала плавців кружляти, «намотуючи» і 50, і 60 кілометрів. Дехто взагалі не міг допливти до суші... Із шести тисяч сміливців із різних країн, які за останні 150 років наважувалися здійснити ризикований заплив у холодних водах північної Атлантики, до фінішу змiг дістатися тільки кожний восьмий.