Перший етап світового форуму у Швейцарії приніс чергові сюрпризи. Якщо в попередні дні сенсації сталися в зустрічах претендентів на медалі, то позавчора несподіванку створили ті, для кого головним завданням є збереження місця серед еліти. Саме в завершальному турі цієї стадії змагань стався розподіл суперників по компаніях.

На континентальній першості, що відбулася недавно в Бухаресті, збірна України посіла третє командне місце. Абсолютними чемпіонами стали Наталія Троценко й Ігор Шимечко. Особливо порадувала перемога 22–річного львів’янина, який тріумфував у ваговій категорії понад 105 кг. Востаннє в найпрестижнішій вазі атлет з України сходив на найвищу сходинку аж 25 (!) років тому — ним був нинішній президент Федерації важкої атлетики Анатолій Писаренко. Шимечкові вдалося повторити подвиг керівника. Повернувшись на рідну землю, кремезний, але скромний хлопчина поділився з «УМ» розповіддю про своє життя в спорті й поза ним.

Багаторічне риторичне запитання, де хокей кращий — у Європі чи Північній Америці, цими днями отримало чергові приводи для дискусії. У розпал баталій енхаелівського Кубка Стенлі в Старому світі стартував інший «підстаркуватий» турнір — уже 73–й за ліком чемпіонат світу. Після 11–річної перерви найкращі хокейні збірні знову приймає мальовнича Швейцарія. Турнір триває з 24 квітня до 10 травня у столиці, Берні, й найбільшому місті країни — Цюріху (точніше, в його передмісті Клотені).

Виграти матч за місце в І Світовій групі неофіційного командного чемпіонату світу українкам виявилося значно легше, ніж дістатися до самого раунду «плей–оф». І тут не обійшлося без прихильності долі. Спочатку жереб подарував нам у стикових зустрічах далеко не найсильнішого з можливих суперників, а потім збіг обставин узагалі «обеззброїв» Аргентину. За тиждень до поєдинку стало відомо, що відмовилася грати за збірну найкраща південноамериканська тенісистка — Гісела Дулко, котра в рейтингу WTA посідає 34–й рядок. А минулого вівторка на тренуванні травмувала гомілкостоп другий номер аргентинської команди — Бетіна Хосамі (158). Після цього всі козирі виявилися на руках нашої команди.

Поступово ми вже звикаємо до того, що українські спортсмени в пошуках кращого життя міняють громадянство й починають виступати під прапорами чужих дер­жав. Якщо на хвилі зростання національної свідомості на початку 1990–х років це сприймалося ледь не як зрада Батьківщині, то нині, на жаль, подібне стає буденним явищем. І з огляду на, м’яко кажучи, прохолодне ставлення держави до спортивної сфери, все менше хочеться звинувачувати в цьому самих героїв спорту.

Цієї весни жереб Кубка УЄФА й календар українських турнірів зробили зустрічі наших провідних команд між собою регулярними. Спочатку тричі виходили на поле один проти одного «Металіст» і «Динамо», а тепер таку ж триактну «мильну оперу» харків’яни розігрують із «Ворсклою». Протистояння ж двох наших грандів із Донецька й Києва в найближчий місяць стане справжнім серіалом.

Минулого тижня навколофутбольні новини в Україні склали гідну конкуренцію подіям на вже майже повністю зелених газонах.
У столиці з дводенним візитом побував президент УЄФА Мішель Платіні. Оглянувши купу техніки й красиві плакати на руїнах НСК «Олімпійський», француз підтвердив, що відбирати чемпіонат Європи у нас ніхто не збирається. Одночасно він пожартував, що реконструкція стадіону наразі більше нагадує деструкцію, і нагадав, що 13 травня виконком УЄФА в Бухаресті назве вісім міст, які приймуть Євро–2012. Причому зов­сім не обов’язково, що в розподілі між Україною й Польщею буде збережено рівну пропорцію.
Президент ФФУ Григорій Суркіс, який особисто возив Платіні Києвом, наступного дня отримав сюрприз у вигляді ультиматуму від вітчизняних арбітрів, котрі вимагали збільшення витрат на дорогу й пом’якшення санкцій за незадовільні оцінки. Інакше рефері погрожували страйком у 25–му турі. Для розгляду питання Суркіс оперативно створив комісію за участю зацікавлених сторін, але нагадав суддям про недопустимість говорити з ФФУ мовою ультиматумів.
Ще однією топ–новиною стало підписання Мірчею Луческу нового контракту з «Шахтарем» — терміном на два роки. Угоду румунському фахівцю Рінат Ахметов запропонував наступного дня після виходу донеччан до півфіналу Кубка УЄФА. Заради «гірників» Луческу відмовився від зробленої йому в Марселі пропозиції тренувати збірну Румунії. Звісно, такого щедрого президента, як Ахметов, нині мало де знайдеш (за неофіційною інформацією, Мірча отримує в Донецьку близько 3 мільйонів євро на рік).
Цими ж днями до кінця 2011 року продовжив свої відносини з «Динамо» плеймейкер Олександр Алієв.
Тим часом наші повпреди в Кубку УЄФА домовилися перенести запланований на сьогодні півфінальний двобій Кубка країни на 13 травня, аби краще підготуватися до побачень на євроарені 30 квітня й 7 травня. Цікаво, що у випадку нічиєї 13 травня в Донецьку «Шахтар» і «Динамо» за кілька днів проведуть перегравання в Києві. У такому випадку зустріч у столиці 30 травня в рамках ПЛ стане для них п’ятою за місяць.
На радощах із приводу виходу двох наших клубів до наступного раунду єврокубка в п’ятницю «загуляв» і відмовився працювати інтернет–сайт прем’єр–ліги, обіцяючи виправитися в «найближчому майбутньому». Цей світлий час уже настав.

Провалом завершився виступ нашої національної команди в Польщі в другій за рангом лізі. Минулої п’ятниці українці в боротьбі за єдину путівку до числа 16 найкращих збірних світу поступилися хокеїстам Італії. «Синьо–жовті» володіли колосальною ігровою перевагою, але жодного разу не змогли втілити її в гол.

Гостра конкуренція трьох українських клубів у цьому сезоні породила не лише додаткову інтригу в національному чемпіонаті, а й принесла нам нечуваний успіх на європейській арені. «Динамо» та «Шахтар» наввипередки змагалися у чвертьфіналі Кубка УЄФА і, розбивши французів, таки дійшли до очного протистояння за крок до фіналу — другого для представників України.

На відміну від вівторкових дуелей, де переможців фактично визначили перші чвертьфінальні зустрічі, позавчора суперникам довелося все починати з чистого аркуша, адже їхні побачення минулого тижня завершилися внічию.