Минулого року колишній гуманітарний віце–прем’єр «регіонал» Дмитро Табачник виступив з ініціативою в українських та російських підручниках історії «викласти деякі питання більш компромісно», що де–факто означало укладення спільного підручника. Проти цього виступила переважна більшість українських істориків, оскільки, зважаючи на джерело ініціативи, одразу стало зрозуміло, хто піде на компроміс і яких питань нашої історії він стосуватиметься. Тим часом французи і німці, взаємини яких упродовж віків були напруженими, а часом просто ворожими, написали спільний підручник ще 2003 року. Воно й не дивно, адже насправді історія одна і спільний погяд на неї цілком реальний для людей, котрі намагаються встановити істину, а не вкотре переписати її на чиюсь користь. Гійом ЛеКентрек, який очолював французьку групу вчених у спільній комісії, що укладала франко–німецький підручник, розповідає про «примирення історій», метод викладання в європейських школах та роль історичного знання у французькому й німецькому суспільствах.