Усі пам’ятають вислів: «Хліб та вода — козацька їда». Проте такий аскетизм у поборників свободи і незалежності, що свого часу опинилися за порогами Дніпра, був не завжди. Козацька трапеза часто включала більший набір страв — із борошна, круп, виловленої риби та упольованих звірів. Саламаха, тетеря — це архаїчні назви уже архаїчних страв часів козацтва. Душенина, печеня — те, що ми взяли з кулінарної спадщини предків, але назвали по–сучасному. У часи козацтва на Січі, зрозуміло, куховарили тільки чоловіки. Крім кашоварів, у тих «відомчих їдальнях» працювали пшономиї, різники, пекарі, хлібодари і навіть салотовки — умільці, що добре вміли товкти солоне свиняче сало для каші й галушок.

Найкращий період, коли можна смакувати раками з вітчизняних водоймищ, — травень, червень та липень. Отже, саме час дізнатися, як цих членистоногих краще приготувати. До речі, їли цей делікатес українці здавна.

Одні з найпоширеніших окультурених для приготування їжі — листочки шпинату. Історія свідчить, що цю рослину — свіжу чи відварену і сформовану в кульки — продавали ще у часи Середньовіччя. Майже п’ять століть тому люди вирощували вже кілька сортів цієї «свійської» рослини. Спритні українські господині вже встигли у теплицях зібрати перший урожай шпинату. А хто не переймається, як сіяти цю рослину, — може купити її у супермаркеті чи на базарі. Тому пропонуємо рецепти із цим джерелом вітамінів — від простих (а отже, максимально корисних) до вишуканих (де шпинат — як один зі штрихів у складному букеті інгредієнтів).

У житті бажано попробувати якомога більше всього смачного — особливо незвичайного. Одна з таких кулінарних «родзинок» — артишок. Якщо ви його не купували і не готували — зайдіть у супермаркет і дозвольте собі витратитися на відчуття нового смаку. А якщо у вас є присадибна ділянка — загляньте у насіннєвий відділ і придбайте там пакетик із написом «артишок» і вже під осінь, найімовірніше, якщо правильно поводитиметеся з теплолюбивою і досить примхливою рослиною, ви зберете врожай дивовижних бутонів. (У Київській області артишоки точно ростуть і «плодоносять»). Суцвіття цих екзотів зовні трохи нагадують ті, які мають... будяки. Це тому, що обидві рослини — з групи чортополохів. Проте це лише форма, зміст — абсолютно інший. На смак суцвіття артишоків трохи нагадують волоські горіхи. Але і це порівняння аж ніяк не виражає вишуканої суті.

Традиційно на травневі свята починається сезон масових виїздів на природу. У кожній компанії, як правило, є свій майстер «по шашликах» із фірмовим рецептом. Проте ніколи не пізно спробувати щось нове.

Якщо ви — вегетаріанець і принципово не їсте м’яса, не варто відмовлятися від приготування страв на природі. І навіть м’ясоїдам — заради цікавості і щоб урізноманітнити свято вилазки – можна зорганізувати винятково вегетаріанський пікнік або включити у традиційне меню пісні шашлики.

Юрко ЖУРАВЕЛЬ,
соліст гурту «От вінта»

— На жаль, із кожним роком часу на те, щоб виїжджати на шашлики, усе менше й менше. Але маю великий досвід у цій справі, тому можу ним поділитися.

Вишукані шашлички з креветок у беконі для тих, хто вибиратися на природу не хоче чи не може, — бо цей делікатес можна приготувати винятково в цивілізованих умовах домашньої кухні, оснащеної побутовою технікою. Чаклувати над стравою доведеться близько години (якщо ви візьмете нечищені креветки). Проте надзвичайні смакові відчуття вам гарантовані.

Уже давно всі зрозуміли, що суть кулінарної майстерності — у вмінні приправляти і поєднувати. Якщо ви не можете вирішити, що в тисячний раз робити з м’ясом, спробуйте приготувати його у... пиві. І не відкладайте рецепти, якщо ви не прихильник цього слабоалкогольного напою. Бо поєднання його, наприклад, із часточками ананасу нейтралізує не всім приємний пивний запах і дає об’єктивно гармонійний смак.

Різотто — це зернинки рису, що не втратили форму, навколо яких — кремоподібний соус із додатками або майже зовсім без них. Нерідко для приготування своєї національної страви з рису італійці використовують вино.