Апеляційний суд Дніпропетровської області засудив до 10, 11 та 15 років позбавлення волі співучасників убивства заступника директора Центрального ринку Дніпропетровська «Озерка» Володимира Воробйова — спільника російського бізнесмена Максима Курочкіна, якого також розстріляли невідомі просто на подвір’ї одного із судів Києва, де слухалася його кримінальна справа.

Виданий уперше 1840 року в Санкт–Петербурзі, «Кобзар» зазнав чимало як перевидань, так і змін: поширенню найвідомішої української книги перешкоджали суворі заборони й цензурні переслідування, тексти багатьох віршів спотворювали, фальсифікували редактори й видавці. За радянських часів «ляські» часто заміняли на «панські», з масових видань вилучали «незручні» поезії, зокрема присвячені Богданові Хмельницькому. «У вірші «Чигрине, Чигрине» в рядку «За що скородили списами московські ребра» слово «московські» заміняли на «татарські». Однак найбільше викривлень було у коментарях до творів Шевченка, що писали ідеологічно заангажовані літературознавці», — розповідає начальник відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Шевченка НАН України Валерія Смілянська. Найреволюційніші поезії «Кобзаря» друкувалися за кордоном та поширювалися в УРСР нелегально.

Твори, що увійшли до шевченківської збірки, стали найціннішим літературним надбанням української нації. Вірші «Кобзаря» переклали більш як на сто мов світу, а відповісти, скільки іноземних, ба навіть українських видань «Кобзаря» існує сьогодні, не можуть точно навіть досвідчені шевченкознавці.

Нинішній текст Кобзаря все ж не такий, як 170 років тому. Досить сказати, що нині державна українська мова має усталений правопис, про який годі було мріяти в позаминулому столітті. Втім науковці зробили все, аби мінімізувати різницю між прижиттєвим виданням «Кобзаря» та нинішнім. «Немає підстав говорити, що хтось сьогодні перекручує Шевченка, — переконує в розмові з «УМ» провідний науковець відділу шевченкознавства Інституту літератури Роксана Харчук. — Сьогодні «Кобзар» є близьким до ідеалу».

Кореспонденти «УМ» вирішили дізнатися, як продається «ідеальний» «Кобзар», і пройшлися по книгарнях Києва.

Днями набув чинності вирок Павлоградського міськрайонного суду, за яким до різних термінів позбавлення волі засуджено громадян І. Коваленка, В. Бабенка, В. Шадієва та В. Голуба. Усі вони були учасниками злочинної схеми, яка діяла на державному підприємстві «Науково–виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод». Робітники цеху утилізації боєприпасів Голуб та Бабенко, маючи безпосередній доступ до вибухових речовин та боєприпасів, викрадали і передавали їх працівникові воєнізованої охорони заводу Шадієву. А той, користуючись службовим становищем, вивозив викрадене з території режимного підприємства без нагляду на службовому транспорті та передавав організатору злочинної групи Коваленку.

Апеляційний суд Дніпропетровської області засудив до довічного ув’язнення 30–річного мешканця міста Марганець, визнаного винним у вбивстві 22–річного співробітника міліції Сергія Бондаренка, який був не при виконанні службових обов’язків.

Неабиякий переполох із цього приводу зчинився ще у день виборів. Коли до однієї з виборчих дільниць у селищі Таромському на околиці Дніпропетровська прибув мікроавтобус із виборцями, прискіпливий помічник–консультант одного з народних депутатів забіг до салону і став з’ясовувати, хто керує процесом. Дівчина–студентка без будь–яких «задніх» думок назвала головною себе. При цьому представилася агітатором від Януковича і повідомила, що звітує про свою роботу, тобто кількість доставлених до виборчих дільниць людей, щогодини.

Учорашній ранок для мешканців однієї з двоповерхівок по вулиці Пушкіна в місті Орджонікідзе розпочався з тотального жаху: потужний вибух зруйнував фактично весь під’їзд будинку. Оскільки нещастя сталося десь о 5.20 ранку, всі мешканці були вдома. Більшість узагалі ще спала, не чекаючи ніякої біди. Вибух стався на другому поверсі. Мешканці однієї з квартир на першому згадують, що схопилися від сильного гуркоту й дзенькоту битого скла. В чому були — всі троє: чоловік, дружина та дитина — вискочили просто у вікно, на сніг і мороз...

Пісню цю свого часу знали, як кажуть, і старе, і мале. «Поспели вишни в саду у дяди Вани ...» — пам’ятаєте? Як не пам’ятати ... Але чи багато з нас знають, що написав її 17–річний хлопчина?

Комунальні пристрасті зазвичай притаманні містам. А тут — скромна Петриківка, яка славиться на весь світ своїми народними ремеслами. На комунальному фронті тут теж було донедавна спокійно. Точніше, не спокійно, бо навряд чи знайдеш населений пункт, де б цих проблем не існувало. От тільки збурювачів спокою не знаходилося. Бо рідко хто здатен боротися з комунальною системою кваліфіковано, зі знанням справи.

У Новомосковську Дніпропетровської області — неабиякий переполох. Не відомий для місцевих мешканців молодий чоловік у солдатській формі зістрибнув з даху однієї з тамтешніх багатоповерхівок. Згодом з’ясувалося, що таким чином вирішив піти з життя уродженець Харкова Євген Праведніков.

Столиця шахтарського краю стала п’ятим віддаленим від моря містом, після Харкова, Дніпропетровська, Києва та Львова, де відкрито дельфінарій. Урочистості з нагоди такої події минулих вихідних у Донецьку супроводжувала акція протесту. А в Дніпропетровську напередодні й узагалі презентували Всеукраїнський рух «Україна без дельфінаріїв». Як повідомила член Дружини охорони природи «Фенікс» Дар’я Хархардіна, майже всі дельфінарії не мають необхідних документів для роботи, але зацікавлені мери міст сприяють їхній роботі. Приміром, у Дніпропетровську необхідний дозвіл видали на третій день після звернення про відкриття дельфінарію.