Через півроку після революційних подій на майдані Незалежності в столиці знову буде багато помаранчевого кольору. Щоправда, у сполученні з чорним, адже саме така двобарвна гама є візиткою донецького «Шахтаря», який другий рік поспіль прикрасить День Києва в останню неділю травня 20—30-тисячною армадою своїх уболівальників. Так керівництво клубу вже традиційно забезпечує підтримку команди під час фіналу Кубка України.

Коли аутсайдери наприкінці чемпіонату розпочинають грати інтенсивніше, ніж навіть претенденти на «зону УЄФА», активізуються розмови про «договірні» матчі. І тут справді є пожива для підозр. Адже не для того в клубах вкладають гроші у різноманітні «наукові групи», щоб команди покращували свої результати раптово, не «за програмою». Те саме стосується й несподіваних поразок. Виходить, тренери більшості клубів просто не впливають на процеси, які відбуваються в мізках їхніх підопічних? Показовими в цьому сенсі є слова Олександра Заварова, сказані після поразки його «Металіста» в домашньому поєдинку проти «Оболоні»: «Більшість гравців у нас — це туристи, які мріють про підпис під контрактом. А підписавши угоду, вирішують, що своє завдання вже виконали». З цим важко не погодитися. А ще цікаво, чому одні й ті самі «туристи» в одному матчі відпрацьовують хліб недбало, а в іншому — показують елементи гри єврокубкового рівня?

Континентальна футбольна фієста на Піренеях ще й досі негативно відгукується її учасникам. Уже на старті відбіркового циклу ЧС-2006 вони дружно втрачають заплановані очки. І при цьому демонструють таку посередню гру, що вже нікого не дивують поразка італійців та нічиї голландців і французів.

На роль молодіжної збірної існують різні погляди. Ми, схоже, стали правонаступниками «совкового» підходу, коли від футболістів вимагали результату в будь-якому віці. А в підсумку доводилося бачити юніорські міжнародні успіхи і... відсутність якісного поповнення для національної збірної. Після перегляду відбіркового матчу чемпіонату Європи (U-21) Україна — Греція охоче вірю Олегу Блохіну, що з «молодих» ще ніхто не «дозрів» до першої команди. І не тому, що їм бракує таланту чи старанності. Просто наставники 19—20-річних вчать прагматизму, пригнічуючи найменші паростки творчого зростання.

Отже, сьогодні о 19.15 на полі НСК «Олімпійський» збірна України дебютуватиме перед своїми глядачами у відбірковому циклі ЧС-2006, складаючи іспит чинним чемпіонам Європи — грекам. Зазвичай передматчева лихоманка не можлива без своєрідного«підігріву», який забезпечують своїми висловлюваннями тренери і гравці. За традицією, у цій інформації переважає дипломатія, тобто завищена оцінка суперника, та, навпаки, перебільшення власних проблем. Нічого нового не сталося і цього разу: Олег Блохін віддав належне володарям європейського «золота» та повідомив про травму Дмитруліна, а також розповів, що нещодавно зустрічався з Отто Рехагелем і помітив у очах німця повагу й острах. Наставник збірної Греції, до речі, теж згадав цей момент: «Я зустрічався з паном Блохіним у Штутгарті. Я перебуваю з ним у добрих стосунках, але ж на полі гратимуть команди, а не ми. Блохін сказав, що вони збираються перемогти. Що ж, поживемо — побачимо».

Напередодні двох стартових домашніх матчів відбіркового турніру ЧС-2006, схоже, глобальних проблем у тренерського штабу національної збірної не існує. Про травму дніпропетровця Руслана Ротаня було відомо заздалегідь, більше того, він іще з 29 вересня лікується в Кончі-Заспі, розраховуючи відновитися до поєдинку з грузинами 13 жовтня. А щодо Юрія Дмитруліна, який на останньому тренуванні травмував гомілковий суглоб, то Олег Блохін пожартував: мовляв, у динамівця, вочевидь, «алергія на збірну» — тільки приїде — і відразу «вилітає». До позитивів можна віднести добру форму всіх трьох запрошених легіонерів — «росіянина» Михайла Старостяка, «німця» Андрія Вороніна та, особливо, кращого бомбардира першості Італії Андрія Шевченка. Щоправда, форвард «Мілана» прибув у табір збірної лише у вівторок після обіду, як і кандидати з «Дніпра» та донецького «Металурга». Загалом до поєдинків iз греками та грузинами готуються 22 футболісти. Відзначимо, що вперше за останній рік у списку найбільше гравців київського «Динамо» — вісім (хоча іноді Йожеф Сабо випускає в «старті» лише одного українця), а «базових» дніпропетровців у цьому варіанті «призову» — лише семеро.

В останніх двох матчах 9-го туру зустрічалися команди, у складі яких грає ледь не половина кандидатів до національної збірної. І напередодні двох відбіркових матчів ЧС-2006 цікавою була насамперед саме їх функціональна і психологічна готовність.

Дев'ятий тур через наших представників у Кубку УЄФА знову «не вписався» в уїк-енд. Донецький «Металург» та «Дніпро» грали в понеділок, хоча подібних привілеїв більшість «єврокубкових» клубів у інших країнах не мають. Думаю, що від цього, зокрема, не в захваті і головний тренер національної збірної Олег Блохін, який на день пізніше одержить у власне розпорядження «базових» дніпропетровців.

Цей поєдинок у суперважкій категорії для обох суперників був останнім шансом для повернення в еліту. Точніше, повертатися після дещо дивної поразки Лемону Брюстеру мав Володимир Кличко, який уже володів одним із поясів чемпіона світу, тоді як Деверріл Уїльямсон лише прагнув потрапити у коло співшукачів титулів. Американець напередодні стверджував: «Якщо Росс П'юріті, Коррі Сандерс та Лемон Брюстер могли створити умови, за яких Володимир програв, то чому я цього не можу зробити?»

Два справжніх іспити складав «Шахтар» у Європі цієї осені, й обидва рази не надто вдало. Якщо поразку «Мілана» вдома називали необов'язковою й навіть випадковою, то в Барселоні донеччани одержали «незадовільно» цілком справедливо. Напередодні матчу Мірча Луческу обіцяв, що його команда гратиме у свій, атакуючий, футбол. У це вірилося, бо гірники, здавалося, мають весь необхідний потенціал для наступальних дій. На жаль, творчий геній тренера не було реалізовано — забракло індивідуальної майстерності. Та й сам румунський фахівець явно помилився з випусканням в основі бразильця Брандао. А ще слід визнати, що, попри зусилля тренерського штабу, гравці в помаранчевих футболках позавчора ввечері таки потрапили в силове поле неповторної аури стадіону «Камп Ноу», про яку, можливо, їм надто багато розповідали. Це було помітно вже з телекадрів перед виходом команд на смарагдовий газон. У дружніх земляцьких обіймах українські бразильці не були настільки розкутими, як їхні співвітчизники з каталонського клубу.