Тема прибутків нових можновладців, яка наприкінці каденції минулої влади вже мало кого й цікавила — все з ними було ясно, тепер набула особливого розголосу. Виконавши нудний обов'язок розпитати про економічну та політичну діяльність, журналісти накидаються на вищих світу цього з головним питанням: скільки, коли, почім. Мовляв, заявляли про повну відкритість і підзвітність громадськості — викладайте на стіл декларації про доходи.

Ще не встигнувши як слід надихатися повітрям волі, голова Донецької обласної ради Борис Колесников вийшов на роботу. Сталося це позавчора, так як і заанонсував напередодні сам голова Донецького «парламенту». Як повідомляють «Українські новини», Колесников навідався до ради, щоб ознайомитися з поточними справами, і провів зустріч зі своїм заступником Анатолієм Близнюком.

«Відпусти, я благаю, відпусти!» — можливо, саме цими словами з відомої пісні, а може, в інший спосіб наші урядовці змусили свою шефиню Юлію Тимошенко підписати їм накази на відпустки. Адже дещо дивує, що такий вимогливий Прем'єр і трудоголік, як пані Юлія, повідпускала на відпочинок одразу половину керівництва Кабміну разом із «пересічними» міністрами. Ще на початку літа вона грозилася, що уряд працюватиме цього літа без відпусток, бо не та ситуація в країні, щоб розслаблятися. Але тепер у виконавчій владі — фактично мертвий сезон. Працювати треба, натомість, як підрахувала «УМ», обдзвонивши прес-служби різних інших урядовців, зараз на відпочинку одночасно перебувають як мінімум троє з чотирьох віце-прем'єрів та дев'ять із сімнадцяти міністрів.

На початку цього тижня «Україна молода» розповідала про те, як урядові діячі відпочивають на Південному узбережжі Криму. З усіх героїв публікації «Генпрокурор на скутері» гучно відреагував лише один. Не пан Піскун, як можна було подумати, а міністр транспорту та зв’язку Євген Червоненко. Йому було присвячено єдиний, передостанній, абзац, який стосувався скандального інциденту, що стався з Євгеном Альфредовичем. Як повідомив із Криму кореспондент «УМ», шеф Мінтрансу — «вже не вперше — так захопився прогулянкою на яхті, що випадково зайшов у зону, яку... пильно контролюють прикордонники. Високопосадового порушника зупинили, і морська прогулянка завершилася вельми неприємним з'ясуванням стосунків».

В Україні знову затримали високопосадовця. Але на цей раз опозиція практично не має до чого присікатися, щоб оголосити про нові факти політичного переслідування. Адже за грати потрапив висуванець «Нашої України» й член Конгресу українських націоналістів. Такий трафунок трапився не на сході, а на Львівщині.

Минуло півроку, як Україна має нову владу. Народжену буремним Майданом, сповиту нашими сподіваннями на краще. Як годиться, такий час керівництва державою ознаменовано статистичними цифрами окремих здобутків та недоліків, перед нами знову окреслили захопливі перспективи. Але варто зупинитися й трохи на іншому — побачити за деревами ліс. Тобто загальну картину влади.

Минулі президентські вибори були пов'язані з очікуваннями зміни влади. Стосовно того, що має піти Леонід Кучма, існував чи не загальнонаціональний консенсус. Більшість громадян вважала, що варіант успадкування вищої посади його висуванцем Віктором Януковичем так само не є прийнятним.

23 січня відбулася інавгурація новообраного Президента Віктора Ющенка. 4 лютого Верховна Рада 376 голосами дала згоду на призначення Юлії Тимошенко Прем'єр-міністром. Відтоді пішов відлік часу нової влади — у ці дні їй «стукнуло» півроку.
...Шість місяців тому, коли Віктор Ющенко виголошував перед кількасоттисячним Майданом і цілим гроном світових лідерів інавгураційну промову, майбутнє України виглядало цілком оптимістично. Більшості нещодавніх учасників помаранчевої революції вірилося: огидну гідру минулого з її корупцією, сваволею, цензурою й аморальністю влади розчавлено й перед нами відкрито шлях у світле європейське майбутнє. Напевно, в це вірив і сам новий Президент, який iз честю пройшов надзвичайно складну (а то й просто смертельно небезпечну) виборчу кампанію. Проте з відстані півроку всі ті надії видаються вже доволі наївними. Натомість надійшов час для тверезої оцінки здобутків і втрат перших півроку нової української влади.

Останні місяці по всій Україні проходить обговорення адміністративно-територіальної реформи. Збираються пропозиції, йде дискусія. Саму реформу ще НЕ розпочато. Зараз триває обговорення законопроектів, які стануть базою реформи: «Про територіальний устрій України», «Про місцеве самоврядування громади», «...району», «...області», «Про місцеві державні адміністрації».
Урядова робоча група зацікавлена в тому, щоб кожна людина зрозуміла зміст та мету і висловила своє ставлення до неї. Я закликаю до відвертої розмови. Для того, щоб провести складну і вкрай необхідну адмінтерреформу, ми мусимо відповісти на питання: наскільки ми її сприймаємо, чи готові ми запровадити абсолютно нові механізми в діяльність центральної та місцевої влади? Нам треба знати позицію одне одного і визначитись з тим, чого нам треба.
Для того, щоб хоча б торкнутися всіх деталей та нюансів реформи, однієї газетної шпальти не вистачить. Тому зупинимося на найбільш важливому. Отже, що пропонує сьогодні урядова робоча група?