Так, у Службі безпеки України цілодобово працюють такі «телефони довіри»: у Центральному управлінні СБУ — тел. 235–63–67, а в Главку СБУ в м. Києві та Київській області — тел. 226–32–32.

На лінії довіри чергують досвідчені співробітники, отримані повідомлення будуть перевірені зі збереженням конфіденційності, а за результатами перевірки буде вжито заходів. СБУ закликає громадян повідомляти за вказаними телефонами про факти обмеження виборчих прав і свобод громадян (підкупу виборців, розповсюдження друкованої продукції провокаційного характеру, видачі бюлетенів особам, не внесеним до списку виборців, видачі одному виборцю двох чи більше бюлетенів, скуповування бюлетенів тощо).

Схоже на те, що незабаром буде покінчено із ситуацією, коли судова справа потрапляє до заздалегідь визначеного «потрібного» судді, готового винести «потрібне» рішення. З 1 січня в галузі адміністративного судочинства запроваджено новий порядок: віднині справи між суддями розподіляє комп’ютер, і робиться це у випадковому порядку. Однак те, що для Вищого адміністративного суду стало новинкою, для співробітників Вінницького окружного адміністративного суду вже є звичною практикою. Тут давно зіграли на випередження, бо користуються цією системою в пілотному варіанті ще з 2008 року, а в повному обсязі вона запрацювала на півмісяця раніше, ніж у ВАСУ — з 15 грудня 2009 року. Це дозволило виявити в її роботі недоліки і швидко усунути, щоб при масовому застосуванні користувачі з ними не зіткнулись.

Цієї неділі перший Президент України відсвяткував своє 76–річчя, а вже наступного дня відзначився суперечливою заявою щодо можливого призначення Генеральним прокурором Віктора Медведчука у випадку обрання Президентом Юлії Тимошенко, довіреною особою якої він є. «Якби мене запитали про нього, я б відповів — так, він (Медведчук. — Ред.) професіонал, доктор юридичних наук. Знає всю систему... Якщо внесуть таку пропозицію, думаю, вона буде розглянута позитивно», — сказав Леонід Макарович у Полтаві. Того ж дня в інтерв’ю «Профілю» відзначився і сам пан Медведчук, який заявив, що сам ухвалить рішення, на якій посаді йому працювати при новій владі. Натомість Леонід Кравчук, який лише кілька місяців тому вийшов із СДПУ (о) і почав підтримувати Тимошенко, миттєво спростував свою заяву щодо кадрових перспектив Віктора Медведчука на Різницькій. Мовляв, журналісти мене неправильно зрозуміли, із пропозицією призначити Медведчука Генпрокурором не виступаю, бо це справа коаліції, а «я не член коаліції, я не депутат» тощо. При цьому, відповідаючи на питання, екс–Президент додав, що Медведчук, «мабуть, міг би виконувати повноваження Генпрокурора».

Згодом плани БЮТ надати посаду Генпрокурора одіозному Медведчуку заперечив керівник виборчого штабу Тимошенко Олександр Турчинов. Але головне не це. Адже про потребу змінити керівництво ГПУ заявляють не лише учасники президентських перегонів, а й Леонід Макарович Кравчук, який жодних посад у владі не обіймає. Чому б це? Можливо, відповідь у тому, що на Різницькій упродовж десяти років так і не завершено досудове слідство у справах про злочини, вчинені колишніми президентами України (зокрема, і Леонідом Макаровичем). І в декого, вочевидь, є побоювання, що ці справи можуть таки передати до суду.

Майже 60 відсотків українців, на що вказують соціологічні опитування, виступають категорично проти, щоб главою Української держави була особа з кримінальним минулим. Екс–БЮТівець, голова партії «Правозахисту», кандидат юридичних наук Григорій Омельченко звертає увагу на те, що від джерел становлення української нації наші предки прискіпливо ставилися до того, хто стане їхнім очільником.

Григорій Омельченко, який розпочинав справу Лазаренка і «супроводжував» її до фіналу, нині порівнює психологію двох головних претендентів на найвищу державну посаду — Віктора Януковича та Юлії Тимошенко — як людей, які мало чим відрізняються один від одного.

Нагадаємо, це криваве жахіття сталося в селі Геронимівка Черкаського району. Тоді нападники пограбували пошту, вбивши 60–річного інкасатора й забравши 300 тисяч гривень пенсії, котру чекали пенсіонери в десяти навколишніх селах. Як повідомила «УМ» прес–секретар обласної міліції Наталя Таран, під час перевірки двох молодиків 1981 і 1979 року народження, затриманих за підозрою у скоєнні вбивства таксиста, правоохоронці встановили їхню причетність ще до двох тяжких злочинів: напад на інкасаторський автомобіль в Руській Поляні та пограбування пошти в Геронимівці. Про це беззаперечно свідчили речові докази, вилучені вдома в одного із затриманих.

У Маріуполі міліціонери затримали двох зловмисниць, які намагалися викрасти прикраси з міської новорічної ялинки, що на майдані Ленінського комсомолу. Дівчата не знали, що головний святковий символ був під охороною. За словами начальника міліції громадської безпеки Приморського райвідділу міліції Романа Глущенка, приблизно о пів на другу ночі оперативний черговий на моніторі відеоспостереження побачив, як дві дівчини старанно знімають іграшки з ялинки. А вже через декілька хвилин порушниць затримали й доправили до райвідділу.

31 грудня 2009 року закінчилася дія угоди між консорціумом «ЄДАПС» і Міністерством внутрішніх справ на виготовлення закордонних паспортів на держзамовлення. Нову угоду на 2010 рік Кабмін з «ЄДАПС» не підписав, адже, на думку урядовців, держава здатна самостійно забезпечити виготовлення документів: від паспортів до водійських прав та техталонів. Про такий розвиток подій учасникам було відомо ще три місяці тому. Втім одразу після святкування нового року, в понеділок, «ЄДАПС» виступив із заявою, в якій звинуватив уряд у розтраті грошових коштів, передбачених на виготовлення паспортів. Це більш ніж дивно, якщо врахувати, що виготовлення тих же закордонних паспортів — тепер уже не головний біль «ЄДАПСу». Адже скандально відомий консорціум, діяльність якого ставала предметом розгляду на засіданні Ради нацбезпеки і оборони більше року тому (тоді посадовці секретаріату РНБО відкрито назвали «ЄДАПС» фактичним монополістом, а Служба безпеки за окремими фактами навіть порушувала кримінальні справи), тепер нарешті прибрали від «солодкого» державного «корита».

Резонансна справа екс–БЮТівця Лозинського виявляється вже майже розслідувана слідчими Генпрокуратури, але справа за «малим» — арештом самого втікача та його поплічника. Принаймні днями в цьому переконував громадськість Генпрокурор Олександр Медведько. Керманич ГПУ не погоджується із заявами очільника МВС Юрія Луценка, який заявив, що одного з обвинувачених — екс–начальника Голованівського райвідділу міліції Михайла Ковальського, слідчі ГПУ відпустили лише тому, що «вся доказова база у справі тримається на його свідченнях». Адже на переконання Медведька, доказів для звинувачення Лозинського у слідства більш ніж достатньо.

Вражаюча статистика кри­міногенної ситуації у столиці спливла днями під час розширеного засідання колегії прокуратури Києва за участі керівників правоохоронних органів столиці. Що й казати, якщо кількість зареєстрованих злочинів у Києві, порівняно з минулим роком, зросла на 36,5%, що є найбільшим показником у державі. Як повідомили «УМ» у прес–службі столичної прокуратури, наприклад, тільки в одному Шевченківському районі столиці зареєстровано стільки ж злочинів, скільки у всій Тернопільській області!

Про народного депутата від БЮТ Руслана Богдана, одного з фігурантів «справи педофілів», насправді відомо небагато. Та й жодного рядка з його біографії ви не знайдете ні на сайті Верховної Ради, ні на інтернет–ресурсі БЮТ чи партії «Реформи і порядок», членом якої є. Красномовністю з трибуни ВР він ніколи не вирізнявся, активною законотворчістю — теж, а перші коментарі нардепа з’явилися в пресі тільки після «педофільного» скандалу. Якби не останній, сидів би собі чоловік спокійно в теплому кріслі й горя не знав би...