Згадав про розмову, яка восени 1960 року відбулася з переселенцем із зони затоплення Кременчуцької ГЕС, активним учасником громадянської війни. Говорили про безглуздість затоплення сотень тисяч гектарів родючих земель, про агресивність влади до жителів сіл, визначених на знесення...

В одному з грудневих номерiв газети «Комсомольська правда в Україні» Віктор Медведчук опублікував свій опус під заголовком «Большинство украинцев поддерживает вступление в Таможенный союз» від імені громадського руху «Український выбор» (читай: «расійський вибір для України — загнати Україну в імперське стійло»)...

Вiд iменi членiв органiзацiї заявляю: ми обуренi тим, що Верховна Рада України шостого скликання на своєму засіданні потопталася по Конституції України і регламенту ВРУ та прийняла горезвісний Закон України «Про референдум».

2013–й, рік, що почнеться за східними календарями 10 лютого, буде роком Води та Змії (Гуй–Си) — за давньокитайським календарем і Чорнуватої змії — за тюрксько–монгольським.

Після семирічної перерви, в минулому, 2012, роцi у ЗМІ, а так само на білбордах громадської організації «Український вибір», на вулицях міст, у метро тощо зарябіло прізвище (природно разом iз портретом ) Вiктора Медвечука, колишнього глави адміністрації Президента України Л. Кучми і, як усiм вiдомо, кума президента Росії В. Путіна.

Шановнi бершадцi. Не знаю, чи звернули ви увагу на депутатську дiяльнiсть новоспеченого нардепа–мажоритарника Григорiя Заболотного, якого ви обрали до найвищого законодавчого органу. Нагадаю вам, що кандидатом по 17–му округу серед iнших був i пан Матвiєнко, який, до речi, мав непоганi шанси вкотре стати депутатом ВР.

Розпочалася 1–ша сесія ВР 7–го скликання. Нині Рада нібито і влада, та з нею ніхто не радиться, глава держави звик наказувати. Проте і за президентсько–парламентського ладу ВР зберегла деякі функції. Вона навіть може змінити цей лад, посиливши чи тоталітаризм, чи демократію, проте 300 голосів нема ні в кого, правда, більшість у ВР може й обходити Конституцію (закон про мови). ВР погоджує соціально–економічну політику — затверджує бюджет, дає дозвіл на продаж держвласності (земля ще залишилася!), але більшість у «регiоналів», тож вони забезпечують нам «покращення життя» — безробіття, інфляцію, борги із зарплат, все це освячує ВР. І все ж ВР виглядає єдиним острівцем гласності та демократії серед моря «стабільності». Всі інші гілки влади (Кабмін, голови адміністрацій, суди) призначаються, там повністю хазяйнують провладні кадри; ВР обирається безпосередньо народом, тому в ній є опозиція. У виконавчій владі все відбувається таємно: перерозподіли фінансово–ресурсних потоків на користь представників самої ж влади, безтендерні держзакупівлі, постачання ДУСею розкошів можновладцям. А ВР є відкритою трибуною, депутатам рота заткнути не вдається, на засіданнях ВР присутні журналісти, засідання транслюються. Всі люди бачать, що відбувається у стінах ВР, у них складається уявлення, що ж воно таке, ця ВР, виникають певні асоціації.

Як же збіднів теперішній світ, особливо Україна, на християнські чесноти та людські цінності, якими повинна жити кожна людина! Поміркуймо про те. Є в нас незалежна держава. Всі знаємо, що воскресла вона на крові й кістках полеглих героїв. То чому ми не будуємо її з такою любов’ю, з якою вмирали ці славні лицарі? Хто вирвав iз наших сердець любов до рідного краю? Чому продаємо свої грішні душі за юдині срібляки? І кричимо: «Банду геть!» А що ми робимо, щоб тiєї банди не було? Безліч «чому», а відповідь одна, яку дає нам наш Президент В. Ющенко, який у серцях багатьох українців назавжди лишиться ним. Він часто повторював: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». У міжнародних відносинах він був і є шанованою людиною. Завжди і всюди вмів повести себе і засвідчити, що ми — культурний, цивілізований народ, якого треба шанувати і рахуватися з ним. Показав світові Україну, її славну і трагічну історію.