За прогнозами різних учених, українська земля здатна нагодувати близько 300 мільйонів людей у світі. Однак у реальності — й нашим 47 мільйонам не завжди вистачає: науковці все частіше заявляють, що родючість українських ґрунтів тане на очах. Єдиний вихід — змінити підхід до землекористування, у тому числі — й на законодавчому рівні.

Економічна криза, попри заяви урядовців, не оминула й аграрний сектор. Торік, скажімо, виробництво м’яса в забійній вазі практично не зросло порівняно з 2007 роком, а виробництво молока навіть скоротилось на 4,1 відсотка. Цьогоріч ситуація стала ще гіршою. Лише за перший квартал цього року виробництво молока, порівняно з аналогічною датою минулого, зменшилося на 0,4 відсотка. Майже на шість відсотків скоротилась реалізація на забій худоби та птиці. На стільки ж зменшилось поголів’я великої рогатої худоби, у тому числі корів — аж на сім відсотків.

Цього року українські аграрії можуть зібрати до 48 мільйонів тонн зернових, замість раніше прогнозованих 45 мільйонів — кажуть у Міністерстві аграрної політики. За словами аграрного міністра Юрія Мельника, покращити прогноз удалось через «задовільний» cтан озимих культур після зими і хороші темпи сівби ярових культур. Міністр підрахував, що разом із площами під озимину, цьогоріч аграрні господарства мають виконати план і засіяти зерновими близько 16 мільйонів гектарів.

Імпортні продукти харчування, на які через спад вітчизняного виробництва вимушено переходить наша держава, виявляється, завдають шкоди не тільки економіці. Українські експерти переконують: закордонні харчі часто дуже погано впливають на наше здоров’я. Причина: у нас діють надто м’які норми контролю. Причому Україна значно відстала від законодавства європейських країн.

Вітчизняна цукрова галузь уже третій рік працює «стабільно» — зі збитками. Як наслідок, аграрії постійно зменшують площі під цукровим буряком, а через брак сировини закриваються заводи. У сезоні–2009 до цих бід додалися ще подорожчання газу і транспортних перевезень. Отже, собівартість солодкого піску невдовзі зросте, а відтак — і його ціна в торговельних мережах.

Займатися тваринництвом цьогоріч буде вигідно, адже через світову кризу ціни на зазвичай дешевше імпортне м’ясо піднімуться до рівня українських. А вітчизняні птахівники навіть зможуть вийти на світові ринки.

Українським сільгосппідприємцям доведеться затягнути паски — добрива вчергове подорожчали. І якщо раніше можна було придбати хоч трохи дешевші російські чи білоруські аналоги, то цього року доведеться купувати тільки наші. Проте через дороговизну «підгодувати» землю в повному обсязі не вдасться.

Кілька днів тому в Дніпропетровську проходила подія, аналогів якій за всі роки незалежності нашої держави не було. З іншого боку, і «винаходити велосипеда» ніхто не намагався. Все ж ішлося про продукт, усім нам знайомий. Проте, як виявилося, системно ми його вирощуванням не займалися. Тепер же, коли звідусіль тільки й чути про світову економічну кризу, ентузіасти, чиї лави чимдалі розширюються, намагаються переконувати всіма можливими шляхами у тому, що Україну врятує тільки горіх. Тому й науково–практична конференція на цю тему, поєднана з вельми цікавою виставкою, викликала інтерес неабиякий.