Цього року Україну чекають іще одні вибори — місцеві. Народний депутат від Партії регіонів Валерій Коновалюк зареєстрував у Верховній Раді проект постанови про призначення виборів міських, селищних, сільських голів та депутатів місцевих рад на 7 листопада.

Розчарування результатами президентських виборів із боку прихильників європейського вибору України є зрозумілим. Незрозумілим є поширений у патріотичному середовищі погляд на цей результат, як на випадковість, свого роду «примху української долі».

Ті, хто його поділяє, вважають, що всі негаразди почалися напередодні другого туру. На їхню думку, стався фатальний збіг обставин. Кандидати, що вибули за результатами першого туру, не захотіли закликати своїх прихильників голосувати за «найдемократичнішого кандидата» в обмін на пропозицію прем’єрства. Кілька інтелектуалів на телевізійних ток–шоу закликали голосувати «проти всіх». Парламент за два дні до голосування прийняв зміни до закону про вибори. Якби не це — демократія перемогла б.

Такий погляд посилено підтримують Юлія Тимошенко і її представники. Це зрозуміло. Адже проти фатуму немає ради. І питання про політичну відповідальність того, хто оголосив себе на виборах єдиним справжнім демократом і патріотом, виглядає недоречним. Усе списується винятково на підступи і фальсифікації.

Проте, якщо ми хочемо утвердити європейськість нашої політики, нам доведеться більш раціонально і критично оцінити причини цієї поразки.

Партія президента Франції Ніколя Саркозі гучно програла вибори до місцевих органів влади. Як повідомляє «Євроньюз», після підрахунку майже 100 відсотків голосів, відданих у неділю в другому турі виборів, правлячий правоцентристський «Союз за народний рух» набирав лише 35 відсотків. Лідирував опозиційний альянс на чолі з соціалістами, який заручився підтримкою 52 відсотків виборців. Крайньо правий Національний фронт здобув 9,2 відсотка голосів.

Уже вдруге Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення–2010» набирає державної значущості на рівні президентської адміністрації, через що стає посміховиськом для світу — ну ніде не ставляться так серйозно до «конкурсу для домогосподарок», як в Україні. За тиждень до того, як в Осло мали надіслати документи учасника «Євробачення» від України Василя Лазаровича, противники його кандидатури і «чесних виборів» активно почали тиснути на нових чиновників, своїх. Головою оргкомітету «Євробачення» в Україні стала заступник очільника адміністрації Президента Ганна Герман, ніби й не її рівень, але, може, в музиці кохається? Минулої середи вона представила Президенту України нового генерального директора Першого Національного Єгора Бенкендорфа, а в четвер оголосила «двадцятку» фіналістів нацвідбору на «Євробачення». Часу для промо фінального концерту, ясна річ, не було — все ж робилося похапцем, екстремально, за лічені години, тому пісні фіналістів упродовж п’ятниці–суботи крутили на Першому Національному і Новому каналі. У суботу ввечері гала–концертом, який транслювали Перший Національний і Новий канал, заправляв Савік Шустер на пару з Ольгою Фреймут у прямому ефірі зі студії «Шустер live». Наприкінці програми глядачі двох каналів і журі конкурсу проголосували, і за результатами «телереферендуму» в травні в Осло поїде нікому не відома білявка на ім’я Альоша.

Кожен візит «бацьки» Лукашенка до Венесуели — це чергова порція сенсаційних економічних домовленостей. То партію тракторів «Бєларус» у боліваріанську республіку домовляться продати, то організувати будівництво агромістечок за білоруськими проектами. Цього тижня добрі друзі–президенти Олександр Лукашенко й Уго Чавес знову зустрілися в Каракасі. Цього разу вирішили: Білорусь купуватиме у Венесуели сиру нафту для переробки на своїх НПЗ.

Пройшли вибори. Президентом України обрано ставленика Москви. Ще не позбулися українці почуття малороса. Читаю в різних газетах, як і далі поливають брудом Віктора Ющенка. Він у всьому винуватий... І забувають громадяни України, що й досі Москва та її поплічники вважають зрадниками Мазепу, Петлюру, Коновальця за те, що вони боролися за визволення України з рабства. Бандеру звинуватили у співпраці з Німеччиною, тоді як він був в’язнем німецького концтабору, а двох його братів у концтаборі вбили...

Спостерігати за тим, як руйнують пам’ятку історії, погодиться не кожен. А коли це стосується шедевра, створеного власноруч, хочеться волати. Український гандбол — унікальне надбання спортивної історії. За видатні здобутки тренер Ігор Турчин зі своїм жіночим колективом занесений до Книги рекордів Гіннесса: київські «спартаківки» 13 разів ставали володарками Кубка європейських чемпіонів, 20 разів перемагали в першості СРСР. «На превеликий жаль, у сезон 100–річного ювілею українського гандболу доводиться лише згадувати і шкодувати про втрачені славні переможні роки», — цими словами дворазової олімпійської чемпіонки, гравця легендарного «Спартака» Зінаїди Турчиної почалася позавчора прес–конференція, на якій видатні гандболісти просили громадськість не допустити руйнації гандболу в Україні.

Сьогодні новообраних «регіональних» керівників Криму — спікера ВР АРК Володимира Константинова і голову Радміну Василя Джарти — приїде напучувати сам Віктор Янукович.

Сьогодні на черговому пленарному засіданні Верховної Ради Криму депутати мають прийняти відставку голови парламенту Анатолія Гриценка, його першого заступника Григорія Йоффе (можливо, і всієї президії ВР), а також голови Ради міністрів автономії Віктора Плакиди. У понеділок вони, наче під диктовку, добровільно написали заяви на звільнення. Очевидно, що проблем зі зміною кримської влади не буде, адже всі «відставники» — члени керівної в АРК Партії регіонів, і бажання поставити нових людей на керівництво АРК — це внутрішні «розборки» «регіоналів».