Фракція «НУНС» виступила з ініціативою, аби збитки, завдані парламенту під час скандального засідання 27 квітня, компенсували депутати всіх фракцій. «Ми погоджуємось із тим, що громадяни нашої країни не повинні відшкодовувати за депутатів, — це повинні робити депутати. Але події, які ініціювала опозиція в той день, були продовженням і реакцією на демонстративні порушення законності та регламенту», — заявив учора на засіданні погоджувальної ради голова фракції «НУНС» Микола Мартиненко.

Віктор Янукович не виконує своїх передвиборчих обіцянок і не працює на поліпшення економіки. Про це заявляє партія «Наша Україна», аналізуючи перші три місяці роботи нового Президента. «Янукович не вніс жодного законопроекту до Верховної Ради, не ініціював жодної реформи, не виступив із жодною ініціативою, спрямованою на покращення життя українців. Натомість новий керманич устиг зробити низку кроків у зовнішньополітичній сфері, які завдали серйозного удару по національним інтересам України», йдеться в заяві партії. «Нашоукраїнці» відзначають, що Віктор Янукович узявся за згортання свободи слова, відновив практику ручного управління економікою, посилив роль олігархів у прийнятті політичних рішень, веде активну русифікацію у сферах освіти, культури, науки.

У пресі днями промайнуло повідомлення, що Віктор Янукович, визначаючись із кандидатурою голови КМДА, вже зупинив свій вибір на заступнику голови Партії регіонів, народному депутату Володимирові Рибаку. Особливої сенсації в цьо­му повідомленні немає, адже невдовзі після президентських виборів саме Рибака називали одним із найвірогідніших претендентів на цю посаду. Є інший пікантний нюанс: як і у стосунках із Росією, Янукович надто поспішає. Просто–таки скаче поперед батька в пекло: адже, згідно з чинним законодавством, мером Києва і головою КМДА має бути одна особа. З цього приводу навіть існує роз’яснення Конституційного Суду. Чи є чинний Закон «Про столицю» досконалим чи ні — питання інше. Це закон, і його слід дотримуватись. Тим паче коли його відповідність нормам Конституції підтверджена окремим вердиктом КСУ.

Якби в українській політиці все йшло як належить, за законом і логікою, то вже за тиждень відбувалися б місцеві вибори. Але голосування 31 травня було скасовано. Тоді виникла ідея перенести вибори місцевих рівнів на 27 березня 2011 року, а тепер Президент Янукович, чуючи переваги Партії регіонів, пропонує влаштувати «свято демократії» на місцях уже в жовтні цього року. Його ідея з’явилася несподівано. Народний депутат від «НУНС» Віктор Матчук, колишній керівник Рівненщини, слушно зауважує: ще донедавна Янукович не мав наміру проводити вибори, бо в бюджеті–2010, підписаному Президентом, не передбачено коштів на місцеві «перегони». Але якийсь ґедзь «регіоналів» усе–таки вкусив…

В інтерв’ю «УМ» Віктор Матчук також коментує рішення партії «Наша Україна» не входити в Комітет захисту України і взагалі пояснює, чому ще не час створювати подібні оргкомітети для масового руху проти Януковича.

Віктор Янукович виступив з ідеєю провести вибори місцевих рад, сільських і міських голів іще цього року. «Конституція вимагає провести вибори цього року. Відкладати їх далі — означає порушувати Конституцію. Це неприпустимо, і я на це ніколи не піду», — заявив Президент в інтерв’ю кільком телеканалам.

Напередодні помпезного відзначення 65–річчя Перемоги в Україні провели кілька соцопитувань, результати яких виявилися досить несподіваними. Виявляється (принаймні за тим опитуванням) більшість українців вважають саме День Перемоги, а не День Незалежності найбільшим державним святом. Невідомо, чи проводять такі дослідження у Грузії. Але 26 травня — День відновлення незалежності (цю дату відзначають у пам’ять про 1918 рік, коли Грузія проголосила незалежність після тривалого перебування у складі Росії) — для грузинів точно є найбільшим із нерелігійних свят. За словами очільника дипломатичної місії Грузії в Україні Грігола Катамадзе, досить цього дня зазирнути у щасливі очі людей, аби переконатися: вони пам’ятають свою історію й понад усе цінують незалежність, здобуту кров’ю багатьох поколінь своїх предків.

В історії Грузії було багато сумних сторінок, і досі деякі з них залишаються неперегорнутими. Та попри все, за шість років, що минули з часу Трояндової революції й приходу до влади президента Михаїла Саакашвілі, зроблено дуже багато. Повертаючись із поїздок до Грузії, колеги–журналісти із захватом розповідають про глибоку повагу тамтешніх водіїв до неймовірно чемних даішників, про звичайних громадян, які вже й забули, як це — давати хабар чиновнику… Тож не дивно, що, незважаючи на численні проблеми, які ще залишаються, рейтинг президента Саакашвілі зараз навіть вищий, ніж півтора року тому, коли на позачергових виборах за нього віддали голоси 56 відсотків виборців.

У розмові з Гріголом Катамадзе, який в Україні, де навчався і багато років працює, провів чи не більшу частину свого життя, «УМ» намагалася з’ясувати: як грузинській владі вдалося здійснити те, про що українцям досі залишається тільки мріяти.

Колись вона закохалась в українця і залишилась у Києві. Із чоловіком не склалось, але все вийшло з Україною. Уже 20 років німкеня Брігітте Шульце практично живе тут і вивчила країну подекуди краще, ніж більшість українців. Свої враження і власні фотографії вона оформила в путівники. Один присвячений Одесі, інший називається «Україна... як я її люблю!». Готується до друку путівник Львовом. Усі маршрути, про які вона пише, пані Брігітте проїхала сама: тут і ресторани, і карти (навіть карта схилів гірськолижного курорту Буковель), словник необхідних слів та фраз російською, українською та німецькою, потрібні посилання на сторінки в інтернеті. У книжці також чимало порад: як відрізнити добре зварений борщ від неякісного, як винаймати квартиру. Кілька сторінок присвячено важливому для туриста питанню — туалетам. Шульце пояснює, як відрізняють «М» і «Ж», а також друкує фото різних українських вбиралень, наприклад, без дверцят. У путівнику є чимало цікавої інформації: які українські спортсмени отримали золото на Олімпійських іграх, як живуть німці в Україні сьогодні та інше.

Після державного перевороту 7 квітня Киргизстан і досі лихоманить. То в одному, то в іншому місті країни спалахують сутички на етнічному або майновому ґрунті, перелякане населення боїться виходити на вулиці, а власники крамниць щодня із жахом чекають мародерів. Увечері в середу в Джалалабаді розлючений натовп розгромив університет Дружби народів, у якому навчаються переважно узбеки (представників цієї національності у Джалалабадській області налічується близько 40 відсотків). Під час міжетнічних сутичок у місті загинуло троє людей, понад 70 отримали поранення. Того ж дня надвечір тимчасовий уряд Киргизстану видав декрет, яким призначив свого лідера Розу Отунбаєву тимчасовим президентом Республіки до кінця 2011 року. Цей таки декрет скасував президентські вибори, призначені раніше на жовтень цього року.

Реально оцінити дії чиновників у нашій країні можна, на жаль, лише після завершення їх каденції. Вчора Рахункова палата України оприлюднила результати свого дослідження про те, якими віртуозними методами попередня влада присвоювала собі кошти з державного бюджету.

У Киргизстані знову неспокійно. Починаючи з 12 травня, в країні, яка ще не отямилася від державного перевороту, тривають нові заворушення. Почалося все з виступу в столиці країни Бішкеку, організованого симпатиками відстороненого від влади 7 квітня президента Курманбека Бакієва. Потім хвиля протестів перекинулася на південь Киргизії, де «бакієвці» досі зберігають сильні позиції. У четвер вони під керівництвом осіб із колишнього оточення скинутого глави держави захопили приміщення адміністрацій трьох південних областей: Ошської, Джалал–Абадської та Баткенської, виставивши звідти керівників, призначених новою владою.