Хоча «помаранчевий» міністр внутрішніх справ Юрій Луценко ніби й не мав іти з уряду разом із висуванцями «некоаліційної» «Нашої України» (принаймні про його подальшу роботу на посаді домовлялися Президент, Прем'єр і спікер), але «польовий командир Майдану» таки став мішенню для «антикризової» більшості. Перший заряджений набій не вистрелив: позавчора парламент не розглядав відставку Луценка. Хоча з цього приводу в багатьох депутатів сильно свербіли руки, відповідні рекомендації навіть ухвалив регламентний комітет ВР. Юрія Віталійовича взялися вполювати іншим зарядом. І вчора Верховна Рада 235 голосами ухвалила постанову, рекомендувавши Кабінету Міністрів відсторонити главу МВС від посади на час роботи спеціальної слідчої комісії «по Луценку».

Любителі багатосерійного політичного «мила», зачувши про завершення всіляких «коаліціад», засумували. Адже після зриву переговорів уже не доводиться чекати пристрастей навколо блокування, клятв у любові й терпимості, биття політичного посуду тощо. І рано засумували. Бо припинення коаліційних переговорів між «Нашою Україною» й «антикризовою» коаліцією потягло за собою відхід «нашоукраїнських» міністрів із уряду, і це «відставочне» шоу триває уже кілька тижнів. Кульмінація серіалу мала б настати вчора, але в кращих традиціях латиноамериканського тележанру потаємні режисери залишили розв'язку на потім: із незрозумілих причин «антикризовики» погодилися відставити тільки двох міністрів: культури — Ігоря Ліхового та юстиції — Романа Зварича. Учора Верховна Рада також затвердила їхніх наступників.

Урядовці, представлені в Кабінеті Міністрів за квотою «Нашої України», написали заяви про відставки. Відповідні рапорти в установленому порядку вчора надійшли в апарат Верховної Ради, яка й має схвалити звільнення міністрів. «Заяви були зареєстровані рівно о 10.50», - відрапортував на прес-конференції голова політради блоку «Наша Україна» Роман Безсмертний.

Навколо суботнього з'їзду «Народного союзу «Наша Україна» зав'язалася чимала інтрига. Від нього, як це часто буває на партійних форумах НСНУ, чекають якихось сенсацій. Може, вони й будуть. Але наразі не це головне. Партія на другому році свого існування, після перших своїх виборів переживає кризу.

Доля акцій, приурочених до річниці створення УПА, вирішувалася вчора. У п'ятницю Шевченківський районний суд міста Києва розглянув скаргу КМДА щодо обмеження мітингів, які планувалося провести в центрі столиці, і постановив: акції заборонити.

Незабаром в Україні може утворитися ще одна опозиційна формація. Її кістяком стане блок «Наша Україна», який вибрав собі за політичний шлях опозицію. Назва лишається такою, як її тиждень тому заанонсував лідер фракції «НУ» Роман Безсмертний, - опозиційна конфедерація «Наша Україна».

Проблема визнання воїнів ОУН-УПА стоїть десь на вододілі між тими двома українськими цивілізаціями, які в нас прийнято називати Правим та Лівим берегами Дніпра. Такий собі острівець, який, поки тривають дискусії стосовно УПА, рiк у рік усе меншає. Вода життя невпинно підтоплює цю землю і раз по раз забирає ветеранів у вічність.

На Покрову в Україні традиційно вшановуватимуть пам'ять УПА. Одна з найбільш масових акцій пройде в Києві. На столичному майдані Незалежності планується відправити панахиду за воїнами, полеглими в боротьбі за Україну, та провести марш. Акцію організовує низка націоналістичних партій та громадських організацій.

Кабінет БЮТівця Андрія Шевченка розташувався на другому поверсі будівлі, в якій також прилаштувалися Центрвиборчком та Київська облдержадміністрація, — на площі Лесі Українки. Кімната голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації простора, без особливої розкоші. «Я порівняно недавно сюди перебрався, — розповідає Андрій. — Першою справою було винести звідси непотріб, який назбирався після попередників. До речі, серед цього був насправді музейний експонат — друкарська машинка, на якій писав ще В'ячеслав Чорновіл. У першому скликанні він був членом інформаційного комітету». Щодо Шеви, то раніше він був журналістом та ведучим «Нового» й «5-го» каналів, а тепер — уже півроку як народний депутат.
Стіни кабінету Шевченка — без портретів чи якихось плакатів. «А чому у вас нема зображень Тимошенко, чи, примiром, Президента?» — запитую. «Будуть, — відповів Андрій. — Я збираюся повісити на стіну портрети десяти людей, які мене вразили і які мене надихають. Че Гевара, Саакашвілі, інші. Зі всіма поки що не визначився». — «А портрет Тимошенко буде?» — «У неї дуже хороші шанси».

Одним із найбільших ворогів інтеграції в НАТО виявилася громадська думка українців. Євроатлантичні пориви обламуються великим числом противників вступу до Північноатлантичного альянсу. Часто на цьому грають політики. Приміром, Віктор Янукович, відмовляючись у Брюсселі від приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, теж апелював до громадської думки. Хоча, як би ми не нарікали на крок Януковича, це не виправдовує існуючу проблему: про Альянс чи навіть про той же Європейський Союз у нас знають мало. Ці прогалини збираються заповнити, і, приміром, ще у 2004 році було прийнято урядову програму про інформування громадськості на тему євроатлантичної інтеграції.
Аби побачити, як проходить зовнішньополітичний «лікнеп», днями кореспондент «УМ» побував у Полтаві: там за участю керівника МЗС Бориса Тарасюка та представників міжнародної спільноти проходили громадські слухання щодо вступу України в ЄС та НАТО.