Розповiм вам, як я згадую Голодомор–33. Народилася я в 1922 роцi в Київськiй областi, тодi Велико–Половецький район, с. Шамраївка.

В Україні часто траплялися події, які не збагнути здоровим глуздом. Останнім часом їх кількість зростає. Ось невеликий перелік українських сенсацій.

Погляд iз боку на те, що всі знаємо: Україна за корумпованiстю — на 144–му місці із 176 країн (Росія поруч). За оцінкою Світового банку, ми скотилися на 152–ге місце щодо сприятливості ділового середовища (гірше тільки в країнах Африки). За конкурентоспроможнiстю ми на 82–му місці у рейтингу країн світу, на 69–му — за індексом розвитку людського потенціалу, на 83–му — з туристичної привабливості й серед останніх — з інвестиційної. У нас ручне управління економікою: монополія ринків, немає єдиних «правил гри», вибіркове і несправедливе правосуддя. Ми на 164–му — (із 183) за рівнем економічної свободи, на 130–му — за рівнем свободи преси (поруч iз Південним Суданом). Ми — світовий лідер (разом із Росією) за темпами зменшення населення та в десятці країн за кількiстю засу­джених до позбавлення волі.

Я багаторiчний читач «України молодої». Водночас iз державною роботою брав участь у рiзних спортивних змаганнях, навiть у свої 60 рокiв, грав у волейбол за свiй географiчний факультет КНУ iм. Тараса Шевченка, нинi менi йде вже 80–й рiк. Хвилює мене не лише спорт в Українi, а й її багатостраждальна доля взагалi. Та вирiшив написати про футбольно–комерцiйний ажiотаж в Українi. Ще з 80–х аспiрантських рокiв минулого столiття я вболiваю за футбольну гру. Спочатку вiдвiдував стадiон, а пiзнiше i донинi дивлюся по ТБ, читаю пресу. Люблю цю гру за динамiку, високу технiку володiння м’ячем, за повну вiддачу сил гравцями i, звичайно, за чесний позитивний результат.

На прикладах попереднiх ­виборiв громадяни України переконалися, що мажоритарна та пропорцiйна виборчi системи сприяють узурпацiї виборчих процесiв. А тому Українi бажано, зрештою, мати свою власну, демократичну, чесну виборчу систему.

У Святошинському районі Києва (просп. Перемоги, 15 км) під загрозою знищення захисна лісосмуга завдовжки 1,5 км, завширшки 20 метрiв, площею 3,5 га. Це близько 1600—1800 великих дерев, що їх посадили садiвники, — нашi дiди та батьки — ще 56 рокiв тому, коли було створено садiвниче товариство «Зв’язкiвець».

Кажуть, якщо Бог захоче покарати людину, вiн позбавляє її розуму. Нам, українцям, таке лихо не загрожує, бо не можна позбавити того, чого в переважної бiльшостi «хохлiв» не було i немає. Ми давно вже живемо не своїм, а чужим розумом, тобто «добрими» порадами.