«Це був емоційний, артистичний виступ, де треба було говорити фактами, на жаль, я фактів не зустрів, — так у неділю прокоментував Президент ефір Юлії Тимошенко на «Інтері». — Я знаю, Юлія Володимирівна перебуває не в найкращому морально-психологічному стані, бо я сам пережив таке. Моя порада Юлії Володимирівні: якщо на першому місці стоять чесноти, про які ми говорили на Майдані, — то це в будь-якому вигляді краще, ніж просто робити грубий опозиційний підхід».

«Політична еліта, представлена більшістю тих, хто проголосував сьогодні проти українського уряду, виявилася не готовою визнати легальну економіку та публічну політику єдино можливим способом суспільного розвитку». Це — з промови Віктора Ющенка в день його відставки з посади Прем'єр-міністра 26 квітня 2001 року. Цiкавi паралелi.

З огляду на активні пертурбації у політичному житті країни, однією з найбільших інтриг учорашнього сесійного дня були довгоочікувані відставки «сумісників». Тому оголошення головуючого на засіданні першого віце-спікера Адама Мартинюка (Голова ВР Володимир Литвин уже другий день перебував у США, де бере участь у Другій всесвітній конференції голів національних парламентів) про перетворення фракції «Регіони України» на фракцію Партії регіонів та колізію навколо виділення окремої фракції партії «Наша Україна» (екс-ПРП) притому, що цю назву вже «забила» за собою фракція НСНУ, депутати вислухали «нашвидкуруч». І з великим задоволенням узялися до «родзинки» порядку денного.

Один урядовець фактично позбувся своєї посади на кілька годин швидше, ніж інші колеги по Кабміну. Йдеться про Миколу Томенка. Вночі з середи на четвер з'явилося повідомлення, що він подає у відставку. А вранці пан віце-прем'єр (фактично з часткою «екс-») дав прес-конференцію, на якій пояснив мотиви своєї «добровільної» відставки. «Я переконаний, що домінування олігархічного уряду Петра Порошенка суперечить настановам Майдану», — зазначив Томенко. Він назвав «цинізмом» тезу Президента, що разом із Порошенком у відставку мають піти близькі до Тимошенко (а саме таким є «гуманітарний» віце-) члени уряду. «На жаль, буде реалізовано принцип, що крали одні, а у відставку ідуть інші», — нарікав Томенко. Окрім того, він покритикував діяльність помічника Президента Олександра Третьякова. Він також зазначив, що буде «займатися організацією другого етапу Помаранчевої революції».

Відправляючи вчора уряд у відставку в повному складі разом із секретарем Ради нацбезпеки Петром Порошенком i головою Держмитслужби Володимиром Скомаровським, Президент Віктор Ющенко нагадав, що, за його дорученням, силовики мають перевірити факти корупції, озвучені на початку тижня екс-держсекретарем Олександром Зінченком.

Є така українська приказка: «Згоріла хата — гори сарай». Учора, в сучасних реаліях нашої політики, вона набула нового звучання: згорів сарай — гори й хата.
Шкода, дуже шкода.

Імідж того, хто перебуває «над сутичкою», був вправно виліплений Володимиром Литвином ще тоді, коли Кучма, Медведчук та компанія намагалися провести через парламент сумнівну політреформу (пригадайте — «Я — Голова всієї Верховної Ради, а не більшості»). Литвин пройшов таким через усю непросту президентську виборчу компанію та Помаранчеву революцію і за нової влади користується зброєю того самого «нейтралітету». Саме з таким обличчям — «третьої сили» — пан Литвин, як видно, йтиме і на парламентські вибори-2006. Декому ще не до кінця зрозуміло, балотуватиметься Народна партія Литвина самотужки чи в блоці з президентською та прем'єрською силами. Але чим далі «в ліс», тим менше лишається сумнівів. Бо вже сам кожух «третьої сили», який надягнув головний «народник», передбачає певне протиставлення блокові виконавчої влади.

На відміну від більшості попередніх «відпускних сезонів», політичне літо 2005-го не стало ні «мертвим сезоном», ні «тихою годиною». І це — незважаючи на тривалі депутатські канікули та відсутність у Києві більшої половини Кабміну (деякі урядовці навіть на засідання уряду прилітали з Криму в перерві між ранковим запливом і вечірнім джакузі). Помаранчева революція для українського політикуму з його усталеними й законсервованими звичаями стала надто сильним потрясінням, тому, мабуть, цілком природно, що «постреволюційна» влада й досі не може позбутися вже радше смішного, ніж гордого епітету «нова». І хоча виправдати більшість помилок помаранчевої команди затяжним періодом «утряски» не менш складно, ніж змиритися із вельми швидким приходом до тями тих, кого ще рік тому ми називали «злочинним режимом» і кому прогнозували тюрми, принаймні на брак політичних новин минуле літо не страждало.

Але хоч якими гарячими були ці три швидкоплинні місяці, справжня спека тільки розпочинається. Сьогодні стартує остання сесія Верховної Ради нинішнього (VIII) скликання і нинішнього зразка. Політичний сезон осінь-зима—2005/06 повинен стати останнім для тієї політичної системи, до якої ми звикли, і, відповідно, остаточно перегорнути сторінку, яку писали Кучма і Ко. Та чи перегорне? Чи не почнуть нові «писарі» заповнювати аркуші, водячи «під копірку» по попередніх? Чи стане Верховна Рада, вперше в історії незалежної України обрана за стовідсотково пропорційною системою, справді оновленою? Чи вдасться законодавчій та виконавчій гілкам влади працювати злагоджено й продуктивно (варто зауважити: за умов, коли третя гілка — судова — в будь-якому випадку залишається всіяною старими паразитами)? Чи нарешті вступить у дію політична реформа, яка диктуватиме нові умови цієї співпраці?
Відповіді на безліч цих та подібних запитань після дев'яти місяців життя в посткучмівській країні видаються не менш туманними, ніж рік тому.

На четвергову розмову з Президентом Віктором Ющенком щодо ситуації на Нікопольському феросплавному заводі, яку прес-служба глави держави подала зі згадкою про «різку критику», Юлія Тимошенко відреагувала спокійно. Оповідаючи на вчорашній прес-конференції про бесіду з Президентом, вона сказала, що головною темою розмови стала підготовка бюджету-2006. Тобто зовсім не скандальні події на НФЗ. А ще Юлія Володимирівна зазначила, що повністю підтримує Президента у тому, що вирішувати всі ре- і приватизаційні проблеми з НЗФ треба винятково в правовому полі. А уряд, на переконання Тимошенко, діє саме в цих рамках. «Є рішення Вищого господарського суду, яке вступило в законну силу, і цим рішенням НФЗ, який був украдений Кучмою і його зятем Пінчуком, повернутий державі, — пояснила пані Прем'єр. — Друге: існує ухвала Київського апеляційного суду, яка теж набула чинності, де визначається, хто є реєстратором акцій НФЗ. Суд ухвалив, що, відповідно до матеріалів справи, реєстратором та зберігачем пакета акцій є «Славутич-реєстратор». Юлія Володимирівна пояснила, що тут «усе коротко і зрозуміло». Тобто НФЗ вибито з рук Кучминого зятя.

Такого в Україні ще ніколи не було: правовий конфлікт навколо одного з флагманів промисловості, пов'язаний із виправленням приватизаційних помилок, транслюється в прямому ефірі одразу трьох телеканалів. Утім воно й не дивно, адже канали — одного з найбагатших олігархів країни Віктора Пінчука, який отримав прибуткове підприємство — Нікопольський феросплавний завод — фактично «по блату» і тепер не хоче віддавати (бо раніше вже втратив «Криворіжсталь»).

Щоб вивести картину на правову колію, а заодну й позбавити ознак фарсу, Президент Віктор Ющенко вчора доручив Генеральному прокурору Святославу Піскуну та міністру юстиції Роману Зваричу в триденний термін забезпечити законну передачу до Фонду державного майна України контрольного пакета акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». Про це повідомила на вчорашньому брифінгу прес-секретар глави держави Ірина Геращенко. Вона зазначила, що, згідно з розпорядженням Президента, голові ФДМУ Валентині Семенюк доручено забезпечити у строки, передбачені законодавством, проведення зборів акціонерів НФЗ. Згідно з дорученням, Міністерству промислової політики, Дніпропетровській облдержадміністрації та ФДМУ доручено вибачитися перед акціонерами та запропонувати на загальних зборах НФЗ узгоджену кандидатуру голови правління заводу. Міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку Президент доручив не допустити силового протистояння та забезпечити охорону правопорядку на території заводу та на території навколо нього.