В Україні вже одинадцяту добу не можуть підбити підсумки парламентських виборів: результати голосування підтасовують, міліція виносить з дільниць протоколи, «Беркут» розганяє невдоволених. «Чудово!» — захоплюється ситуацією Прем’єр–міністр Микола Азаров.

Вибори закінчилися — і, як після карнавальної ночі, все стає на свої місця... І все, чим учора хвалився уряд, виявилося гарною, але такою неправдивою казкою!.. І сьогодні, коли ситуація змінилася, Кабмін вирішив в усьому зізнатися.

Нинішня Верховна Рада перед тим, як остаточно розчинитися в історії, має зробити народові останній подарунок — ухвалити державний бюджет 2013 року. Оскільки виконавча влада поставила це завдання перед точно вже контрольованим нею парламентом буквально в останню мить, це дало підстави вважати: особливо солодким для народу цей кошторис не буде.

Про те, що економіка України — колос на глиняних ногах, у цій державі, схоже, знають усі, окрім влади. Вчорашнє повідомлення Держкомстату заперечує практично все, про що говорили до виборів Прем’єр–міністр та його команда. Валовий внутрішній продукт України у третьому кварталі 2012 року скоротився, за оперативними даними, на 1,3% до відповідного періоду минулого року. Або на 1,2% до другого кварталу — з урахуванням сезонного фактора.

Перше засідання уряду після свята демократії Прем’єр–міністр Микола Азаров, якому знову пророкують недовгий політичний вік, відкрив у поганому настрої, але з передвиборчою риторикою. «За два з половиною роки побудовано, реставровано і відремонтовано тисяча сто дитячих садочків і 6300 шкіл. У 2,4 раза збільшено допомогу при народженні дитини. Середній розмір пенсії порівняно з початком 2010 року виріс більш ніж на третину, або на чотириста гривень. Близько п’яти мільйонів вкладників «Ощадбанку» отримали поточного року компенсацію вкладів. І цю програму буде продовжено наступного року і далі. Товарообіг збільшується щороку приблизно на 20%. Тобто збалансовано зростає платоспроможний попит на внутрішньому ринку», — намагаючись не вдаватися у незручні економічні деталі, невідомо перед ким виправдовувався Микола Янович: чи то перед народом, який погарячкував і таки проголосував за його партію, чи то перед Президентом, який нині нібито розмірковує про переформатування уряду.

Нині російський газ коштує для України 432 долари за тисячу кубометрів — і малоймовірно, що східний партнер найближчим часом погодиться на зниження ціни без катастрофічних для нас наслідків. Тільки за сім місяців цього року Україна імпортувала понад 18,7 мільярда кубометрів російського газу і сплатила за це майже 8 мільярдів доларів. Не дешево! За такий же період минулого року майже такої ж суми вистачило для придбання 30,7 мільярда кубометрів. «Енергобезпека в нашій державі, завдяки високій ціні на газ, дедалі більше стає синонімом незалежності і суверенітету», — зазначає президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук. У період iз 1996 по 2011 рік показник енергобезпеки нашої держави не перевищував у середньому 65%. А торік він становив 55%.

В Україні, схоже, є дві держави: одна, в якій живемо всі ми і економічну ситуацію у якій моніторять незалежні експерти. І друга, якою керує високопрофесійний уряд Миколи Яновича Азарова. Ось, скажімо, дані статистики: у вересні 2012 року промислове виробництво скоротилося на 7% — у порівнянні з вереснем минулого року. Якщо взяти за тривалий період, то у січні­вересні промвиробництво впало на 1,2%. Статистика, на всякий випадок уточнимо, наша, вітчизняна. А ось ворожі голоси і взагалі знахабніли: міжнародна рейтингова агенція «Фітч» прогнозує девальвацію гривні до долара на 10% до кінця 2012 року.

Україну штовхають, тягнуть кудись у невизначеність, у вакуум, у провалля. Тягне Партія регіонів — під гасла про перемогу над розрухою, про стабільність. Так, сьогодні настала цілковита стабільність — ми йдемо до цілковитої руїни. Проїдаємо Ющенківські золотовалютні резерви, а ті, які ще маємо, — це позичені кошти, які треба буде повертати з відсотками. Та й самих золотовалютних резервів як кіт наплакав — трохи більше 20 млрд. доларів, і це при тому, що державний і корпоративний борг України — 117 млрд., а бюджет України — 42 млрд.

Рядові громадяни сприймають і оцінюють стан вітчизняної економіки за ринковими, базарними реаліями. За тим, що вони бачать на базарах, у магазинах, у повсякденному житті: ціни, тарифи, зарплата, робота, хабарництво. Та їхні прості практичні висновки збігаються з висновками вчених, озброєних економічними теоріями, макро– і мікропоказниками, невідомо лише, чи прислухається до порад учених влада.

Ціни на ринках і в маркетах б’ють по рядових споживачах через їх невідповідність зарплатам: доходів ледь вистачає на прожиття. Економісти визначили частку витрат на харчування у доходах: Великобританія — 8,5%, Німеччина — 9,8%, Греція — 16%, Польща — 18%, Росія — 29%, Україна — 50%. Відчуття не обманюють: ми на останньому місці в Європі; якщо на Заході їдять, щоби жити, то у нас працюють, щоб їсти.

Позавчора московський аеропорт «Внуково» традиційно приймав і відправляв цілу низку рейсів, які зв’язують білокам’яну з Києвом. У тому числі й «борт», інформацію про який не оприлюднюють на центральному табло — адже ним прибув віп–пасажир Віктор Янукович. Якби наш гарант, укотре ступивши на російську землю, проходив звичайний прикордонний контроль, то на традиційне запитання міграційного офіцера про мету візиту відповісти йому було би непросто. Принаймні відповісти чесно.