Червоне завоювання України почалося із затвердження більшовиками відповідних нормативних актів. Тривалий час вони були засекречені: мало виглядати, що українці добровільно, охоче і швиденько ставали «радянськими». Утім зведення Червоної Армії, не приховуючи, повідомляли: війська Радянської Росії взяли Миколаїв, Херсон, Київ... Нині оприлюднено архівні документи про направлені в Україну китайські й монгольські полки, узбецькі й калмицькі дивізії. Тим часом «українські» губернські чи районні військові комісаріати «народжувалися» в Росії. Скажімо, чернігівський комісаріат було створено в місті Орел, і лише після завоювання України він переїхав до Чернігова. Ленін писав, що Антонову–Овсієнку слід підписуватися просто Овсієнком, підлаштовуючись під «українське питання». Ілліч радив призначати на вищі щаблі влади в УСРР росіян з українськими прізвищами. Бо Україна чинила комунізації шалений спротив як російській окупації.
Про спротив селянства у 1917—32 роках Київське товариство «Меморіал» нині готує виставку «Народна війна» для Музею совєцької окупації. Упродовж кількох місяців голова товариства Роман Круцик за власний кошт об’їхав майже всі обласні центри України і в архівах скопіював близько 100 тисяч документів, що розкривають замаскований механізм окупації та підтверджують боротьбу українського селянства з загарбниками й колаборантами.

Поки ті політичні сили, яким пощастило на парламентських виборах пройти до Верховної Ради, залишаються на виду, про ситуацію в інших партіях широкому загалу майже нічого не відомо. Звісно, події у, наприклад, партіях Радикального прориву або «Авангард» навряд чи будь–коли цікавили когось, окрім їхніх членів. Але непомітними для громадськості стали й такі колись потужні партійні монстри, як НДП або СДПУ(о). Соціалістична партія Олександра Мороза, який колись скромно іменував себе моральним авторитетом нації, а свою силу — «єдиною справжньою опозицією режиму Кучми», після переходу в «антикризовий» союз із Партією регіонів і комуністами також опинилася на маргінесах і випала з народного поля зору. Та останніми днями через внутріпартійний конфлікт абревіатура СПУ знову з’явилася на сторінках преси.

Після кількарічного занепаду український любительський бокс повертається на чільні позиції в Європі й світі. Жоден із найпрестижніших форумів не минає без нагород наших хлопців. Це підтверджує, що в країні добре працюють школи підготовки. Про те ж свідчить і чемпіонат України, який минулого тижня відбувся в Кривому Розі. На ринзі змагалося 180 боксерів з усіх регіонів України, а глядачі активно заповнювали Палац молоді й студентства — на фінальних боях у залі яблуку ніде було впасти.

Пікети працівників ХМЗ, які в понеділок блокували прохід на територію підприємства, перемістились під стіни Херсонської облдержадміністрації — тепер протестувальники закликають до відповіді «губернатора» Херсонщини Бориса Сіленкова. Голова ОДА, на думку активістів незалежної профспілки машбуду, мав необережність у конфлікті довкола ХМЗ стати на бік керівництва та власника заводу, тим самим проігнорувавши інтереси простих робітників. Виступаючи в ефірі одного з місцевих телеканалів, Сіленков гостро розкритикував поведінку пікетувальників, які продовжують проводити протестні акції (включно з блокуванням роботи підприємства. — Авт.), незважаючи на те, що «уряд дозволив Держказначейству перерахувати залишок 4,9 мільйона гривень (з обіцяних 12 мільйонів гривень) на виплату заборгованості». «Профспілка ХМЗ «загралася в політичні ігри», — заявив Борис Сіленков.

Проблеми з виплатою боргів із заробітної плати працівникам і власне доля ХМЗ у подальшому залишаються невирішеними. І це незважаючи на те, що ситуацію на підприємстві під свій контроль узяв уряд на чолі з Прем’єркою Юлією Тимошенко. Та, на жаль, навіть це не вплинуло на власника машинобудівного заводу — грошей люди так і не отримали, а виробництво на підприємстві завмерло і «світла в кінці тунелю» наразі не видно. Відтак заводчани не припиняють боротися за свої права всіма доступними для цього методами — ще донедавна тривало блокування адміністрації заводу. Донедавна, бо зрештою блокувальників силою виставили за межі ХМЗ.

На місці наметового містечка «Геть усіх», що кілька тижнів тому розташувалося на майдані Незалежності в Києві, розважало перехожих веселою музикою та закликало прибрати від влади всю бюрократичну верхівку, тепер лише купи сміття. Як повідомили в прес–службі «Геть усіх» — руху, близького до партії «Братство», — вчора о п’ятій ранку на містечко напало близько 80–100 людей у камуфляжі. Вони розтрощили намети й апаратуру. Крім того, в прес–службі повідомляють, що двох мітингувальників госпіталізовано з черепно–мозковими травмами, одному з них зламали вухо.

Експерти Київського інституту проблем управління імені Горшеніна за підсумками програми соціологічних досліджень «Проект країни» дійшли висновку, що, незважаючи на фінансово–економічну та політичну кризу, більшість наших співвітчизників пишаються тим, що вони є громадянами України.

Поняттям contemporary art в українському медіа–просторі зловживають так само затято, як і терміном «постмодерн». Окремі журналісти відносять до нього усе, що твориться у наш час, інші — те сучасне мистецтво, яке є соціально значущим, є й ті, що асоціюють вітчизняне contemporary art винятково з діяльністю PinchukArtCentre. Знаходяться й такі арт–критики, які називають безперечними представниками сучукрарту лише два мистецькі об’єднання — харківську галерею–лабораторію «SOSка» та київську революційну групу «Р.Е.П.». Микола Рідний, Ганна Кривенцова, Сергій Попов — ці троє митців відстоюють простір сучасного мистецтва в Харкові. «SOSка»— це без жодного перебільшення, звичайнісінька сільська хатинка, побілена й обплетена виноградом. Ще зовсім недавно на одній із передніх стін хатки розміщувалася велика фотографія оголеного Бориса Михайлова із серії «Я не я» — «SOSка» була одним із майданчиків «Боб–фесту».
— Раніше тут жила звичайна сім’я, — розповідає про історію диво–галереї Коля Рідний. — Згодом будинок перейшов до однієї будівельної корпорації і довго стояв пусткою. Можна сказати, що ми з друзями його самозахопили.
— «SOS» — це «допоможіть сучасному мистецтву!»? — запитую Рідного на початку нашої розмови.
— Так. Нам хотілося голосно заявити про феномен молодого покоління в українському мистецтві.

Як повідомили «УМ» у прес–центрі СБУ, відповідну «фактову» кримінальну справу проти посадовців Южнокраїнської атомної станції, зокрема її генерального директора Віссаріона Кіма, було порушено днями. Причина — розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах. «Діючи за попередньою змовою, зловживаючи своїм службовим становищем, їм удалося заволодіти державними коштами на загальну суму понад 13 млн. гривень, — зазначають у прес–центрі СБУ. — Установлено, що для легалізації одержаних злочинним шляхом коштів співучасники використали фіктивні контракти з підставними комерційними структурами».