У Києвi нещодавно відбулася вже традиційна чотириденна виставка «Сучасна освіта в Україні — 2004», організована Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук та виставковою фірмою «КАРШЕ». Особливою увагою користувався семінар Центру комп'ютерних інформаційних систем Академiї педагогiчних наук та Науково-методичного центру засобів навчання Міністерства освіти. Зійшлися на думці, що комп'ютери у школі потрібні насамперед учителям. Але їхнiй рівень володіння цими машинами, особливо тих, хто закінчив вуз 15—20 років тому і не є математиками за фахом, м'яко кажучи, низький.

Наша газета вже писала про цю резонансну подію («Ліквідатори» 30.06.2003.), а судова тяганина навколо закриття школи з українською мовою навчання у Донецьку триває й понині. Однак, на жаль, про цей навчальний заклад уже можна згадувати тільки у минулому часі. Учні з 36-ї змушені були перейти до школи № 45 та інших шкіл району. Але не всі. Бо четверо школярів, як і раніше, досі навчаються у цих стінах. Навіть попри те, що ті ж стіни здригаються, а то й ламаються в ході затіяних у приміщенні ремонтних робіт.

За рекомендацією Міністерства освіти і науки побачив світ «Словник образотворчих засобів. Тропи і стилістичні фігури» відомого вченого і педагога Віталія Святовця. Адресований широкому колу студентів-гуманітаріїв і поціновувачів красного письменства, словник містить 74 енциклопедичні статті про основні засоби красномовства, починаючи від «Алегорії» з «Гіперболою» і закінчуючи «Сарказмом» і «Хіазмом». Причому теорії й історії — спеціально для студентів — мінімум, а більше найкращих прикладів з літератури, фольклору і журналістики.

Українські військовослужбовці в Іраку завтра отримають досить оригінальний і незвичний подарунок — понад дві тисячі дитячих листів-привітань iз Днем Збройних сил України. У п'ятницю дiти (учні 49 шкіл Солом'янського району Києва) особисто завітали до корпункту Головного командування сухопутних військ ЗС, аби передати свої доробки командувачу генерал-полковнику Петру Шуляку ( він і має завезти листи до Іраку в наш миротворчий контингент). Дітлахи (а це переважно учні перших-других класів) до написання листів поставилися дуже серйозно: особисто виконали конверти (деякі з них просто вражали своїми розмірами), розмалювали їх і написали зворотну адресу — більшість малят сподівається на те, що миротворці обов'язково напишуть відповідь.

Що не кажіть, але приємно знову потрапити в школу, коли вже призабувся терпкий крейдяний дух класних кімнат, а серце давно не зривається від звуку шкільного дзвінка. І вдвічі приємніше, коли потрапляєш туди на важливе свято як почесний гість, от як я — до школи №12 міста Ірпінь, що на Київщині, на святкування 9-річчя учнівської організації «Країна Роксоланія». Ім'я вашої покірної слуги, що представляла «Україну молоду», значилося у реєстрі VIP-персон — представників іноземних дипкорпусів в Україні. Уважні читачі газети повинні пам'ятати про цю, вже згадувану нами, «школу лінгвістики», де вивчають рекордну кількість мов — 17, тому обов'язково серед запрошених мали бути дипломати тих країн, чиї мови викладаються у школі. А це — Хорватія і Сербія, Польща і Білорусь, Греція. Не менш очікуваними були учні гімназії з Рогатина (рідного міста Насті Лісовської), що приїхали у супроводі мера Володимира Гусака, і краєзнавця, видатної людини Михайла Воробця, який протягом 17 років досліджує історію Роксолани.

Мій онук, який добре вчиться, раптом одержав з історії четвірку. За сучасною системою — тверду двійку. Я дуже здивувався: «Як таке трапилося?» Внук пояснив: «На запитання вчительки, що таке держава, я відповів, що це — певний етап у розвитку історії суспільства». Я замислився: а як справді можна вичерпно визначити сутність поняття «держава»?

«Про Грінченка казали, що він більше працював, ніж жив, — розповідає Валентина Сушко, заввідділом Харківського історичного музею (де нині експонується виставка, присвячена цьому видатному слобожанцю). — За 47 років він устиг стати і одним з найвидатніших українських літераторів ХІХ століття, педагогом і видавцем. В усьому Грінченку допомагала дружина Марія Миколаївна. Над чотиритомним «Словарем української мови», званим тепер «словником Грінченка», вони працювали удвох, по 10-11 годин на добу зводячи попередні записи в єдине зібрання лексичного фонду».

Дочка лідера «Нашої України» може відзначити День студента із найближчою подружкою — дочкою лідера Соцпартії Олександра Мороза, а з викладачів їй найбільше запам'яталася невістка Леоніда Кравчука, що читала історію культури.

Двісті років тому, 1803 року, державний статський радник Павло Демидов звернувся до міністра народної освіти Російської імперії з листом, де висловив бажання надати на користь майбутніх університетів у Києві й Тобольську 100 тисяч рублів. Пан радник прохав більшу частину коштів залишити вічним капіталом, який своїм обертанням збільшувався би на користь цих освітніх закладів, а прибутки витрачалися б на утримання незаможних студентів. Цей капітал було чомусь внесено у скарбницю Московського виховного будинку. У тогочасній пресі про подальшу долю капіталу не згадувалося, як і у фінансових рапортах першого ректора Київського університету Михайла Максимовича у 1833—1835 роках.

«Я вірю, що прийде час, коли щороку на початку січня, у переддень Переяславської угоди, ми проводитимо історичні семінари, а після цього ставитимемо в церкві свічку за упокій мільйонів людей, які загинули від наслідків цього акту», — сказав один iз переможців конкурсу школярських та студентських робіт на тему «Що принесла Переяславська рада Україні», студент iз Миколаєва Олександр Портнов. Нагородження переможців цього конкурсу, організованого видавництвом «Смолоскип» за підтримки подружжя Соколиків iз Канади, відбулося нещодавно у столичному Будинку вчених.