Як «УМ» уже повідомляла, вибух стався минулої п’ятниці на літньому майданчику ресторану «Пеппероні» у Дніпропетровську, де сиділи голова ради директорів компанії «Славутич — Капітал» Геннадій Корбан та його партнери Геннадій Аксельрод і Олег Левін. Усі троє, а також двоє дівчат (випадкових перехожих) унаслідок вибуху опинилися в лікарні. Найбільше постраждали Корбан і Аксельрод: перший дістав осколочні поранення ноги і руки, а також численні опіки, у другого зламано ліктьовий суглоб, розірвано барабанну перетинку, легка контузія.

У справі виведення на чисту воду нікопольської дітовбивці таки не обійшлося без пильних сусідів. Саме вони й допомогли виявити моторошні злочини, які відбувалися за дверима однієї з квартир.

Учора о 14.20 відомі дніпропетровські бізнесмени Геннадій Корбан та президент фінансової групи «Спарта» Геннадій Аксельрод (той самий, який поважно сидить на лавці в образi величної скульптури в центрі Дніпропетровська), спілкувалися за столиком літнього майданчика кафе «Пеппероні» на тихій вулиці Яворницького в елітному районі. Вибух пролунав у той момент, коли хтось підійшов до столу.

Учора близько 9–ї години ранку на автобусному вокзалі Дніпропетровська стріляли. До того ж, у приміщенні опорного пункту міліції. Як повідомили «Україні молодій» у Центрі громадських зв’язків УМВС України у Дніпропетровській області, біди накоїв 38–річний мешканець Кривого Рогу. Зранку він приїхав до обласного центру на маршрутному мікроавтобусі й мав намір їхати далі. Але здався надто підозрілим міліціонерам 5–ї роти патрульної служби Дніпропетровського міського управління міліції Андрієвi Мартиненку та Олександровi Шарію, які запросили криворіжця до опорного пункту міліції, розташованого на автовокзалі.

7 вересня близько 8–ї години ранку на дорозi з Днiпродзержинська до Дніпропетровська сталася вражаюча трагічна подія. Із маршрутного мікроавтобуса «Еталон» через відчинені двері просто під колеса машини випала 24–річна пасажирка. Як передають співробітники Державтоінспекції слова водія, салон був напівпорожнім, і дівчина, не втримавшись, впала просто на двері. Однак один з очевидців трагедії повідомив центральному телеканалу, що «маршрутка» була переповнена, і нещасну разом iз дверима просто витиснули назовнi.

Бароковий Свято–Троїцький дерев’яний собор у Новомосковську звели козаки ще у 1778 році. Причому при його спорудженні не застосували жодного цвяха. Дотепер у світовому реєстрі ЮНЕСКО він входить до першої сот­ні найвидатніших пам’яток дерев’яного зодчества. Свого часу цей собор оспівав в однойменному романі видатний український письменник Олесь Гончар. Тих, хто за радянських часів намагався підтримувати собор, шельмували різними способами, особливо на Дніпропетровщині. Книжка Віталія Коваля про це так і називатиметься «Собор у риштуванні».

Днями на 249–му кілометрі траси Харків—Сімферополь трапився курйоз. Співробітники Державтоінспекції вранці їхали в авто без розпізнавальних знаків. Раптом їх зупинили перевдягнені співробітниками ДАІ шахраї при повному екіпіруванні. Один iз них «по формі» представився, назвавши своє прізвище і звання прапорщика.

У ніч із 27 на 28 серпня Дніпропетровськ сколихнули досі не бачені містом події: 14 бригад комунальників у супроводі бійців спецпідрозділу міліції «Беркут» почали зрізати доволі масивні білборди громадської організації «Громадська сила» із зображенням її лідера Загіда Краснова, який, поза сумнівами, претендуватиме на посаду міського голови. Було задіяно кілька кранів, вантажівки. Проте задумане довести до кінця не вдалося. На заваді стали підняті на ноги активісти «Громадської сили» разом із пересічними жителями Дніпропетровська. У підсумку комунальники змогли знести тільки дев’ять рекламних щитів.

Як засвідчує Загід Краснов, усі рекламні конструкції встановлені законно — на них є необхідні дозвільні документи. Отож зранку 28 серпня близько тисячі дніпропетровців вийшли під стіни Льодового палацу спорту, де цього дня проходила обласна конференція Партії регіонів. Як засвідчують очевидці, активістів «Громадської сили» виявилося небачено багато. Демонстранти вимагали одного — припинити тиск на Краснова і вести виборчу кампанію кандидата на посаду міського голови Івана Куліченка, чинного мера, в рамках законності.

Зрештою, сторони досягнули компромісу — до понеділка оголосити перемир’я, на час якого «партія влади» пообіцяла призупинити роботи зі знищення рекламних конструкцій «Громадської сили». Однак незалежно від того, чим перемир’я закінчиться, варто сподіватися, що цього разу битва за посаду міського голови одного з найбільших обласних центрів буде «веселішою» за багато попередніх, коли незаперечно перемагав або ж Куліченко, або його попередник Микола Швець.

Усі, хто проїздить ще не настільки давно прокладеною об’їзною дорогою з Дніпропетровська на Харків, розташовану неподалік ферму навряд чи помічають. Та й як помітиш, коли ця ферма до звичних канонів не вписується — скромненька будівля, невеличка кошара, з пару десятків корів та молодняка. А ще — невеличкий городик, два маленькі й старезні (пізніше з’ясується, що один iз них — чужий) тракторці, якесь нехитре домашнє причандалля, протягнутий від розташованого поруч поселення дачників електричний кабель і водопровід, на «підстраховці» в якого — скромненька криниця. Оце, вважай, і все. Подружжя Микола та Наталя Ситники вже упродовж не одного року живуть тут безвилазно. А чоловік — і взагалі десь iз 1993–го — відтоді, коли свого часу потужний радгосп наказав довго жити.

Як зазначає міський голова Новомосковська Віктор Літвіщенко, 70–тисячне місто за рік використовує близько 50 мільйонів штук поліетиленових пакетів. І від цього варто схопитися за голову, адже період розпаду поліетиленового пакета — 400 років, а пластикової пляшки — і взагалі ціле тисячоліття.