Днями у переповненій залі найбільшого в Полтаві Палацу дозвілля «Листопад» відбувся сольний концерт Олега Скрипки. Його виступ був благодійним, тобто гонорару за нього виконавець не отримував. Усі виручені від продажу квитків кошти (понад 40 тисяч гривень), згідно із задумом організаторів обласного осередку «Просвіти», перерахували на спорудження у Полтаві пам’ятника видатному українському гетьману Іванові Мазепі.
Днями колекцію Полтавського художнього музею поповнили 62 картини. Подарувала їх після підписання відповідної угоди з мерією уродженка Полтавщини, представниця української діаспори в Лондоні Люба Отаманюк. Під час Другої світової війни її (до заміжжя жінка мала прізвище Стеблина) вивезли з України чотирнадцятирічною дівчиною. Після поневірянь по світах знайшла прихисток у Лондоні, де познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, художником Анатолієм Отаманюком.
Дев’ятого травня (згідно із зафіксованими в його останньому українському паспорті даними) Федорові Моргуну виповнилося б 85 років. До цього поважного віку не дожив він десяти місяців — 7 липня 2008–го помер після автокатастрофи. Досвідчений господарник і управлінець, багаторічний керівник Полтавської області, захисник чорнозему, провідний еколог Союзу, вчений–аграрій, пристрасний публіцист і письменник... Основні віхи життя Федора Трохимовича відомі багатьом. Пережитого, як кажуть, із головою вистачало б на томи розважливих компліментарних мемуарів. Однак у своїй літературній творчості, як і в житті, він вибрав інший жанр. Докопатися до суті, затаврувати відверту брехню, сказати гірку правду.
Звичне патрулювання вулиць обласного центру працівниками Київського райвідділу міліції Полтави днями призвело до незвичного «улову». Спершу в трьох студентівпершокурсників одного з вишів міста (вони мешкали навіть в одній кімнаті гуртожитку) правоохоронці вилучили одразу три пістолети з набоями — два саморобні й один «заводський» пневматичний. Двоє з цієї трійці зізналися в тому, що купили згадані «самопали» у приятеля, котрий «гуляв» разом із ними. Останній цього факту не заперечував. Однак намагався «увімкнути дурника»: мовляв, і сам придбав ті «іграшки» для себе та друзів на базарі з єдиною метою — порозважатися, задля приколу постріляти по пляшках.
Минулої п’ятниці на сесії Кременчуцької міськради ухвалили рішення про недоцільність ліквідації пологового відділення другої міської лікарні. У ньому міськвиконкому рекомендовано терміново скасувати «ліквідаційний» наказ профільного відділу від 23 березня ц. р., а в бюджеті на наступний рік передбачити кошти на ремонт і належне оснащення правобережного «будинку лелеки» сучасним обладнанням. Згаданому рішенню передували не лише відомі читачам «УМ» пікетування мерії вагітними жінками (до речі, вони нагадали про себе і перед цією сесією. — Авт.), а й висновки одразу двох депутатських комісій.
Найсмачніша Україна, за версією ініціаторів створення цього кулінарного шедевра — представників заснованого колишнім директором Кременчуцького нафтопереробного заводу Володимиром Матициним Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніпра» — простяглася з заходу на схід на 340 сантиметрів, а з півночі на південь — на 267. Саме такі розміри зафіксували присутні при народженні присвяченого чемпіонату Європи з футболу дітища офіційні представники «Книги рекордів України».
Перші згадки про наміри полтавської міської влади до 200–річчя Миколи Гоголя встановити паркові скульптури «його» персонажів на однойменній вулиці, у бульварній її частині, поблизу пам’ятника видатному землякові, з’явилися у місцевій пресі минулого року. На переконання чільників мерії, саме така алея гоголівських героїв мала стати чи не найсмачнішою родзинкою «гучних» ювілейних святкувань в обласному центрі. Мовляв, на цю «свіжину» до обласного центру потягнуться туристи ледь не з усього світу. На те, що подібним «креативом» гостей можна й відлякати, ніхто, звісно, не зважав.
Після того як у середу на засіданні обласного оргкомітету з підготовки до відзначення 300–річчя відомої баталії мер Полтави Андрій Матковський виступив категорично проти нібито нав’язуваної аналогічним оргкомітетом Кабміну дати відкриття пам’ятника гетьманові України Івану Мазепі на Соборному майдані обласного центру — 27 червня, її вирішили перенести на 24 серпня.
Оповиті димовою завісою краєвиди і «пожежні» повідомлення еменесників, які нагадують хроніку із зони стихійного лиха, — такими є чи не найголовніші ознаки перших теплих днів у нашому краї. Прикро, але згадана «стихія» є цілковито рукотворною. Свідоме спалювання сухої трави, очерету не лише завдає непоправної шкоди екології, а й провокує виникнення десятків малих і великих пожеж.
Хрест і меморіальну дошку з відповідним написом встановили на тому місці, де 90 років тому, на початку квітня 1919–го, були страчені учасники відомого миргородського повстання, канонізованого радянським агітпропом як «контрреволюційний заколот» куркулів та петлюрівців. Тож багато десятиліть на нього наводили хрестоматійний глянець за «єдино правильним» курсом історії від «батька народів» Сталіна і використовували реальні факти для спотворення тієї ж таки української минувшини. Задля виховання безпам’ятства у Миргороді та Полтаві з’явилися вулиці, названі на честь «головних жертв заколоту» — братів Литвинових. Їх та їхніх соратників так само показово поховали у братській могилі загиблих «від рук петлюрівців», розташованій в одному з центральних парків Полтави. Щоб висловити своє «фе» новітнім петлюрівцям, полтавські комуністи й сьогодні позують перед телекамерами на фоні тієї могили...
