Однією з перших серйозних розробок нині відомого прикарпатського науковця, доктора хімічних наук Івана Миронюка, як не дивно, було освітлення виноматеріалів та соків. І саме за цей винахід групу дослідників, серед яких був і молодий прикарпатець, у 1984 році відзначили Всесоюзною премією імені Ленінського комсомолу. Чи то керівні комсомольці дали маху незадовго до старту сумнозвісної кампанії боротьби з пияцтвом й алкоголізмом, чи в її ідеолога секретаря ЦК КПРС Єгора Лігачова тоді ще остаточно не визрів план вигнання «зеленого змія» з просторів СРСР, та «освітлювачам» вина таки встигли вручити блискучі лауреатські медалі.

Відому далеко за межами України народну майстриню, представницю так званого наївного мистецтва, яке творять художники без академічної освіти, нині неважко застати вдома. «Нікуди, крім свого обійстя, я вже не ходжу, — із доброзичливою посмішкою зустрічає на подвір’ї Параска Петрівна. — Та й куди дійдеш на цих двох костурах?

Перший підпис під присягою відречення від алкоголю 16 листопада 2011 року в залуквицькій «Золотій книзі тверезості» поставив тутешній парафіяльний священик отець Василь. Відтоді коло непитущих односельців за півтора року розширилося до 94 осіб. Кожен із них добровільно визначав собі термін, упродовж якого — «ні краплі в рот». Більшість «відреченців» для проб­ного тесту зазвичай встановлювали собі короткочасні табу — від одного до трьох місяців. Стійкіші відмовляються від алкоголю на рік. Троє залуківчан — Юлія Медвідь (на час відречення їй виповнилося 75 років), Анна Ковальчук (46 років) та Петро Ткачівський (40 років) — розпрощалися з чаркою довічно. «Вони не є залежними від алкоголю, але своєю жертвою прагнуть допомогти тим, хто заплутався в тенетах пияцтва», — пояснює о. Василь.

Дехто з не надто прихильних до українців істориків твердить, що запорізьке козацтво за духом і подобою було більше споріднене з донськими «побратимами», ніж «ополяченими» галичанами. Насправді ж запорожців, захисників української нації, з донцями, котрі завжди запопадливо демонстрували вірнопідданість правителям Росії, не пов’язували ніякі масштабні політичні проекти, крім ситуативних військових інтересів. Зате численні конфлікти між Запорізькою Січчю та Донським військом, зокрема й територіальні, часто призводили до жорсткого протистояння. Що вже казати про сучасних нащадків Стєньки Разіна, які пишаються своїми хронічними українофобськими настроями, за що кількох їхніх предводителів навіть оголошували в Україні персонами нон грата.

Натомість Галичина «делегувала» за дніпровські пороги таких культових козацьких провідників, як гетьман Дмитро Вишневецький — засновник Запорізької Січі та видатний полководець Петро Сагайдачний.

Згадувати зимову холоднечу в спекотну днину, коли стовпчик термометра навіть у затінку «зависає» на позначках, близьких до + 30 за Цельсієм, не тільки не страшно, а й приємно. Хоча в Олексія Гуцуляка спогади про сніг і мороз зовсім інші, ніж у звичайної людини.

Якщо так і далі піде, то Івано–Франківщина до свого відомого пісенного топоніму «край Черемоша й Прута» може цілком заслужено додати ще й славу регіону краси і сили, яка підкорює світ. Лише позаторік врода вивела прикарпатку Олесю Стефанко у фінал міжнародного конкурсу, де вона удостоїлася титулу «Першої віце–Міс Всесвіт», а вже цьогоріч голову франківчанки Ганни Заячківської увінчала корона «Міс України 2013». І невдовзі прикарпатська студентка на індонезійському острові Балі виборюватиме звання найпривабливішої красуні планети.

Не відстають від місцевих представниць прекрасної статі й народжені на Прикарпатті чоловіки. Василь Вірастюк, як відомо, володіє здобутим у 2004–му титулом «Найсильніша людина світу». Силою Віталія Пономаренка, чемпіона та рекордсмена світу з пауерліфтингу (на жаль, помер молодим 5 років тому), захоплювався сам Арнольд Шварценеггер. Естафету земляків–богатирів упевнено взяв до рук франківець Назар Павлів, який за короткий час устиг встановити майже десяток рекордів України, переважно з перетягування великотоннажних транспортних засобів.

Ковбаса смакувала українцям здавна, позаяк її вважали мірилом достатку і неодмінним атрибутом святкової трапези. Це вже радянські технологи винайшли «харчове диво» у вигляді дешевої і доступної широким масам «Лікарської» по 2.20, від якої часто вернули носа навіть голодні дворові пси. Пострадянські ковбасники довершили знущання над колись ароматним і поживним продуктом, сотворивши безліч різновидів м’ясоподібних сумішей, які, очевидно, варто, як пачки сигарет, маркувати застереженнями «Шкідливо для здоров’я».

Чи можливо нині відчути смак справжньої ковбаси, яка колись була почесною стравою на великодньому столі? «Без проблем, — запевняє Богдан Чукор. — І це не вимагає особливих зусиль чи якихось заморських компонентів. У моїх ковбасах, окрім м’яса, сала, солі, перцю, часнику та природних спецій, немає ніяких консервантів, але вони тривалий час не псуються. Приміром, «Гуцульська» за сталої температури від трьох до п’яти градусів тепла може зберігатися в коморі півроку й більше. Звісно, є певні особливості її приготування, але немає жодного міліграма хімії. Це підтвердить будь–яка лабораторія, оснащена найдосконалішим обладнанням».

Його ім’я шанобливо вимовляють не тільки колеги–нейрохірурги й сотні поставлених ним на ноги прикарпатців, а й мешканці інших регіонів держави. Рівень надання медичної допомоги в очолюваному Юліаном Худецьким нейрохірургічному відділенні Івано–Франківської обласної клінічної лікарні, за оцінками фахівців, — один із найвищих на теренах Західної України. Тому сюди приїжджають «планові» пацієнти звідусіль, довіряючи свій головний мозок (якщо немає іншої ради, крім оперативного втручання) скальпелю нейрохірурга Худецького. Жертви численних дорожньо–транспортних пригод — теж лягають на його операційний стіл.

Цивілізовані народи, об’ївшись «ніжок Буша», сирів із пальмової олії та інших загрозливих для шлунка харчових новоутворень, спритно розвернули свого аграрного воза на 180 градусів — назад до дідівського органічного виробництва. І продукти з позначкою «organik», тобто екологічно чисті й безпечні, в розвинених країнах — нарозхват, позаяк такі харчі позбавлені підступних ГМО, мегаантибіотиків, шкідливих консервантів, отрутохімікатів, міндобрив та іже з ними.

Рівнятися на заможні суспільства і нам — не гріх. Тим паче що далекоглядніші з українських аграріїв кілька років тому також засукали рукави, ступивши на тернистий (за вітчизняних реалій) і перспективний (за світовими тенденціями) шлях виробництва «чистого» продовольства.

Оголошене Державною службою з надзвичайних ситуацій напередодні минулих вихідних штормове попере­дження про сходження снігових лавин у високогір’ї Карпат практично підтвердилося у ніч із суботи на неділю. В основному з північних схилів гір Брецкул, Пожежевська та Данціж зійшло кілька лавин об’ємом у середньому близько півтисячі кубометрів кожна.