Факт, що з податками в 2004 році капітально «нахомутали», визнали навіть у «парафії» Миколи Азарова — Міністерстві фінансів України. У нових податкових законах багато невідповідностей та недоліків, кажуть сьогодні там. А все через несвоєчасність роз'яснень, як нові податки мають працювати, пояснив глава департаменту фінансового відомства Петро Андрєєв. Він каже, що нині фахівці доробляють низку податкових законів, щоб до кінця цього року спростити оподаткування сільських господарств та бухгалтерський облік. Проте життя не хоче чекати, поки урядовці виправлять попередні помилки і недоробки. Звиклі потерпати від влади селяни знайшли інший вихід — пішли в «тінь».

За підрахунками, для проведення весняних польових робіт сільськогосподарським підприємствам Рівненщини необхідно закупити 11 тисяч тонн азотних добрив. Для того, щоб вони змогли придбати живильні речовини в необхідній кількості, уряд передбачив часткову компенсацію вартості добрив вітчизняного виробництва. Вона становить 100 гривень за тонну. А ще, як повідомляла «УМ», Кабмін зафіксував максимальний рівень цін на мінеральні добрива українського виробництва. А щоб рішення було капітальним, 20 січня Мінпромполітики видало спеціальний наказ № 18, який, окрім промислового міністра Олександра Неустоєва, також підписали міністр економіки Микола Деркач, міністр аграрної політики Віктор Слаута та перший заступник міністра фінансів Федір Ярошенко «Про регулювання гранично відпускних цін на мінеральні добрива вітчизняного виробництва».

Кажуть, у Прем'єра Віктора Януковича вже є власний «пунктик» — стабільність цін на продовольство. Досі нажаханий літнім ажіотажем глава уряду, який у структурі державної влади не проти посісти й вище крісло, готовий усе стерпіти, схвалити будь-які пільги і відмінити всі свої попередні рішення (як було з «поміченими» голограмами сертифікатами), аби тільки хліб був дешевим (якщо, звичайно, нинішні ціни можна вважати такими). Тому що-що, а їх наказано тримати. Ну й Леонід Кучма, звичайно, долучається — усе дорікає уряду за хлібні лихоманки.

Позавчора в столичному Українському домі крутили круте «кіно» про село. Точніше, там за участю міністра аграрної політики Віктора Слаути та екс-голови Аграрної партії України Михайла Гладія відбулася презентація нової щоденної програми «Вісті Сільські» — спецпроекту Сергія Сиволапа, колишнього автора і ведучого досить цікавої інформаційної телепрограми про аграрїів «Околиця». До останньої хвилини на ТБ-прем'єру чекали й нинішнього голову АПУ — віце-прем'єра Івана Кириленка. Він не приїхав. Проте на екрані був широко присутній. Тому про яких саме селян йтиметься у новій передачі, глядачам пояснювати не доводилося. Отже, якщо хочете знати, що думає влада про те, що відбувається в АПК, натискайте щодня о 9-й годині ранку першу кнопку вашого телевізора — почуєте і побачите.

Від нового голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва перший віце-прем'єр Микола Азаров хоче вирішення трьох найголовніших питань: розробки нормативних актів для поліпшення умов реєстрації малих та середніх підприємців (як-то кажуть, «в одному вікні»), скорочення ліцензій і квот і відведення земель. Про це заявив сам Азаров учора, наголосивши, що саме цього не виконувала колишня голова відомства Інна Богословська, яка добровільно пішла у відставку. «Я жорстко вимагав роботи», — сказав він. Проте, судячи з усього, політичне поясненння екс-керівнички відомства першого «віце» зачепило за живе. Не відходячи від каси, він поспішив звинуватити Богословську в пустослів'ї. «Я читав цей пасквіль, що вигадала мадам Богословська. Мені він нагадав типовий донос зразка 1937 року. «Азаров — ворог України, антиринковик». А раніше це звучало б — японський шпигун. Ми що, хочемо в такому середовищі працювати?» — начебто з іронією сказав Микола Янович.

Цільове призначення землі — штука, на яку незвиклі до юридичних умовностей власники не завжди звертають увагу. А дарма. Якщо, наприклад, шмат поля сільськогосподарського призначення якимось хитрим чином перетворити на землю несільськогосподарського призначення (зі спритниками, що так чинили, доводилося спілкуватися), то її можна хоч завтра продати. Або якщо ви взяли ділянку під дачу, а натомість засадили усі сотки садом, не спорудивши навіть найменшої халабуди, то все можна втратити. Приватизація землі — в першу чергу маю на увазі городи (тобто присадибні ділянки) і паї (поділені між екс-колгоспниками землі господарств) — триває. Багато хто з вас чекає якщо не на державні акти, то на землеміра, який має готувати документацію.

У кримінальній справі проти Леоніда Козаченка, екс-віце-прем'єра, який за свою аграрну політику зразка 2001—2002 років потрапив за грати, з'явився несподіваний поворот. За два місяці розгляду в Печерському райсуді столиці одіозна 40-томна «праця» Генеральної прокуратури встигла обрости горою свідчень, кожне з яких адвокати підсудного оцінювали як виправдальне, сам схожий на фарс процес помітно втомив суддю, журналістів і громадськість, але всі сумлінно з'являлися на слухання, розуміючи, що розпочате потрібно довести до логічного кінця, аж тут Генпрокуратура (чи то від зміни Генпрокурора, чи то від того, що далися взнаки затяжні свята) надіслала клопотання щодо направлення «справи Козаченка» на... додаткове розслідування.

Оце вже ми дочекалися! До хвірток власників городів у селах, селищах, містечках і навіть великих містах найближчим часом може постукати люб'язний податківець і просто перепитати: «Ви сплатили податок за вирощену продукцію?». Як не гірко це визнати, він буде правий. Новий рік потішить нас не лише «найнижчим в Європі» 13-відсотковим прибутковим податком на доходи громадян, який широко рекламують телеканали. На селян-городників очікують радикальніші зміни. Сталін просльозився б — легендарну практику його часів перераховувати і обкладати податком кожну яблуньку, яйце і бурячину митарі можуть повторити у 2004 році. Принаймні у бюджеті відповідна стаття для наповнення існує.

«Кого привезли?» — «Донецького, пірзвище невідоме», — такі розмови лунали в понеділок у холі Мінагрополітики. Тим часом на сьомому поверсі міністерства щойно попрощалися зі старим і представили нового сільського міністра — депутата Віктора Слауту, члена фракції Аграрної партії, який, проте, працює не в профільному аграрному комітеті, а першим заступником Комітету з питань державного будівництва. Віктор Андрійович справді на 100 відсотків донецький. Народився у селі Закітне Краснолиманського району. Закінчивши Харківський сільгоспінститут, працював головним агрономом і бригадиром у колгоспі імені Жданова, головою у колгоспі «Росія» на рідній Краснолиманщині, потім був у районному міськкомі КПУ, райвиконкомі, звідки «піднявся» в область, де вже в 1992 році став заступником голови Донецької облдержадміністрації.

Аграрний віце-прем'єр Іван Кириленко — людина, з одного боку, надзвичайно комунікабельна, а з іншого, великий любитель цілком і повністю контролювати інформаційні потоки. Інтерв'ю не дуже люб'язній в оцінках його діяльності «Україні молодій» він мав намiр дати ще з січня 2000-го, щойно його, маловідомого в широких колах депутата, призначили міністром. Але то підготовка стратегічних державних програм, то недовершеність поточних справ, то інша державна зайнятість, то чiпкий грип не давали довгоочікуваній розмові відбутися. Напередодні ж цього Нового року щось змінилося, і кореспондентці «УМ» вдалося відносно легко потрапити не лише в приймальню, де деякі відвідувачі годинами очікують на високу аудієнцію, а й у по-діловому просторий кабінет Кириленка на п'ятому поверсі Кабінету Міністрів. Розмова видалася тривалою, цікавою і, як мені здалося, відвертою, хоча потім з'ясувалося, що далеко не все сказане було сказано «для преси» — Іван Григорович вивіряв кожне своє слово.