Постсвятковий синдром

      У кримінальній справі проти Леоніда Козаченка, екс-віце-прем'єра, який за свою аграрну політику зразка 2001—2002 років потрапив за грати, з'явився несподіваний поворот. За два місяці розгляду в Печерському райсуді столиці одіозна 40-томна «праця» Генеральної прокуратури встигла обрости горою свідчень, кожне з яких адвокати підсудного оцінювали як виправдальне, сам схожий на фарс процес помітно втомив суддю, журналістів і громадськість, але всі сумлінно з'являлися на слухання, розуміючи, що розпочате потрібно довести до логічного кінця, аж тут Генпрокуратура (чи то від зміни Генпрокурора, чи то від того, що далися взнаки затяжні свята) надіслала клопотання щодо направлення «справи Козаченка» на... додаткове розслідування.

      «Обвинувачення не є конкретними, оскільки не вказані зернотрейдери, юридичні та фізичні особи, в інтересах яких діяв Козаченко Л. П.», — пишуть «автори» клопотання, Яковенко і Комащенко, які представляють в суді сторону обвинувачення. З їхніх слів також випливає, що весною слідчі з Генеральної не конкретизували конфіденційну інформацію, яку розголошував колишній віце-прем'єр, не уточнили, кому і яких збитків завдано в результаті його діяльності, а також не підтвердили причетність колишнього високопоставленого урядовця до здешевлення послуг догляду за зерном і його інспектування.

      Хоча ще 24 березня 2003 року все було чітко і категорично: підозрюваний Козаченко просто з допиту на Різницькій потрапив на нари Лук'янівського СІЗО. Згодом його офіційно звинуватили у зловживанні службовим становищем на посту віце-прем'єра й отриманні хабара в особливо великих розмірах під час роботи директором СП «Украгробізнес». Тепер самі прокурори розкручують маховика в інший бік. «Обвинувачення, — продовжує «наїжджати» на свій «труд» Генпрокуратура, — не містить жодної інформації, у яких діях підсудного виявлялося зловживання посадовим становищем під час отримання хабара у вигляді акцій СП «Украгробізнес» від іноземних компаній, так як і не встановлені особи хабародавців, а направлені до Інтерполу окремі доручення ще не виконані». Словом, якби не гербовий бланк, можна було б подумати, що клопотання писали адвокати підсудного...

      «Це — сміливий крок Генпрокуратури», — вважає Леонід Козаченко, який в обгрунтуванні ГП знаходить підтвердження своєї невинності. «Клопотання, заявлене на початковій стадії судового слідства, коли допитано не більше 10 відсотків свідків від загального списку і не досліджені численні томи кримінальної справи, свідчить про визнання Генеральною прокуратурою неспроможності обвинувачення», — вважає захисник Ігор Усенко.

      Проте суддя Анжела Стрижевська не задовольнила прохання Генпрокуратури, відмовивши через недостатню кількість документів по справі. Та й у адвокатів є побоювання, що дослідування прокурори могли просити не випадково — воно дозволило б затягнути процес на невизначений час. Адже коли хочуть справді визнати, що сталася помилка, і слідчі на чолі з екс-заступницею Генпрокурора Тетяною Корняковою «нарубали дров», справу можуть закрити за відсутністю складу злочину. Але відомству тепер уже Геннадія Васильєва вигідніше якомога довше тримати схильного до політичної активності Леоніда Козаченка та його бізнесове оточення на короткому повідку — під постійною загрозою повернутися за грати всерйоз і надовго. Тому суд триває.