Якось, ще в радянські часи, мені довелося обідати в київському ресторані «Столичний». Тоді модні були так звані комплексні обіди (зараз це по-модному називається «бізнес-ланч»). За столик посадили 6 чоловік, навпроти мене сиділа киянка зі своїм закордонним другом (судячи з акценту — німцем). Коли після першої та другої страви подали десерт — скибку кавуна, іноземець здивувався, чому не подали прибори для десерту, на що офіціантка відповіла: «Так ось же вони», — вказуючи на ще не прибрані виделку й ніж у соусі від м'яса. Було страшенно незручно й соромно, адже ресторан, як-не-як, називався «Столичний». Німець вийняв з кишені передбачливо прихоплені з вітчизни одноразові серветки (про таку розкіш ми тоді ще й не здогадувалися), витер прибори і почав їсти свій десерт. Моїм же співвітчизникам, як і мені, довелося виявляти винахідливість, як герою Чарлі Чапліна у фільмі «Граф».

Віття вгинається під вагою налитих соками землі плодів. Жовті, червоні, зелені, великі й маленькі яблука схиляються через паркан і ніби самі просяться в руки. Зриваєш наливне рум'янощоке яблучко і хрумтиш, розбризкуючи вусібіч дорогоцінний нектар...
Про конфітюри, джеми, варення та інші яблучні лігуміни ми вже говорили, але ж цим не вичерпується увесь широчезний спектр кулінарного використання яблук. Ці плоди додадуть смаку не лише кондитерським виробам, а й салатам, стравам iз м'яса, навіть борщу. Тільки спробуйте, і зрозумієте, що не випадково в едемському саду на дереві пізнання росли саме яблука. Приготувавши страви за нашими рецептами, ви пізнаєте нові кулінарні істини.

Oсінь — пора «жнив» для заготівельників усіляких домашніх консервацій, тож наш конкурс поцілив саме в яблучко, а ваші рецепти, шановні читачі, не одній газдині стануть у нагоді.

Паленіють рум'яними щічками помідори, переливаються смарагдом, бурштином і рубіном тугенькі перчини, вилискують незвичним фіолетом баклажани, яріє буйством барв зелень. Осінь. Диво-пора, коли кожен містечковий базарчик чи районний ринок великого міста перетворюється на справжній Сорочинський ярмарок, а кожна господиня незгірш будь-якого шеф-кухаря вишуканого ресторану зготує обід, що пальчики оближеш. Навіть найбільша нездара від гастрономії, поклавши у свій кошик налиті сонцем і соками землі дари полів і садів, проявить максимум фантазії і, головне, любові й таки зготує щось на зразок «Осінньої рапсодії», адже, як казав мультяшний капітан Врунгель, як корабель назвеш, так він і попливе. А в кулінарії, як відомо, не тільки зміст важливий, а й форма, тобто зовнішній вигляд і назва страви. Ну кому захочеться їсти страву під нудною назвою «овочеве рагу»? А як щодо найпопулярнішої у Греції національної страви — мусаки, а ще — шопського салату, без якого в Болгарії не обходиться жоден обід, а ще — супу-фантазії на тему «Осінній оксюморон» (в ньому поєднані найнесподіваніші інгредієнти). На десерт пропоную фрукти, запечені у листковому тісті, — пальчики оближете. Отже, до справ, тобто страв.

Наприкінці серпня в Іспанії, а саме у Валенсії, проводять чудове свято — LA TOMATINA. У цей день 125 тонн помідорів перетворюються на суцільну ріку томатного соку, коли тисячі іспанців і гостей міста ведуть свій томатний бій. Ця традиція зародилася в кінці 40-х років минулого століття, коли на карнавалі діти почали кидатися своїми сніданками. Вже наступного року на центральній площі міста зібралися іспанці, які спеціально принесли із собою свіжі овочі, але тоді їхню акцію зупинила поліція. Томатні бійки були заборонені до 1959 року, але за численними побажаннями городян фестиваль отримав офіційний дозвіл і тепер його проводять щорічно.

Не встигли ми підбити підсумки попереднього конкурсу, як уже надходять листи від вас, шановні наші читачі, на наступний. Причому декотрі з вас уже стали постійними учасниками наших конкурсів, а дехто бере участь у них усією сім'єю. Скажімо, Світлана Іванівна Редька з Сарнів, що на Рівненщині, пише нам на конкурси разом із невісткою Лесею Євчик, що, сподіваюся, тільки згуртовує родину.
Друкуємо рецепти пані Світлани, прості й оригінальні водночас.

Потік листів на конкурс «Ягода-малина» від вас, наші шановні читачі, переконує — вірною дорогою крокуємо! На превеликий жаль, просто місця на шпальті не вистачає, аби надрукувати всі ваші переписи, інакше шпальту прийшлося б перейменувати зі «Смачного життя» на «Солодке...».
Проте навіть серед такої кількості листів змусив звернути на себе увагу лист від Наталі Мартиненко із села Степне, що на Полтавщині. Наталя надіслала нам 35 (!) оригінальних і цікавих рецептів, серед яких, як на мене, такі несподівані, як, скажімо, помідори в яблучному соку, варення з липи чи з бузини. Редакція поставила переді мною завдання зазнайомитися з такою цікавою дописувачкою ближче, і ось надійшов ще один лист від Наталі. Вона пише, що члени її сім'ї є постійними читачами нашої газети вже понад 10 років, а Наталя, крім того, є ще й постійною учасницею багатьох конкурсів, які влаштовує наша газета на своїх сторінках, і навіть у 1997 році стала переможницею конкурсу, який оголосила «Корона», і була гостею нашої редакції.
Наталі Мартиненко 26 років, вона тимчасово не працює, господарює вдома і вже багато років збирає різні рецепти, тож і не дивно, що вона надіслала нам таку кількість цікавих переписів. А ще Наталка любить читати детективи, слухати музику, фотографувати, дивитися кінофільми.
Просто неможливо, з огляду на незначний обсяг шпальти, надрукувати всі рецепти Наталі, тому вибрала найцікавіші.

Як і було обіцяно в попередніх числах нашої газети, настав час оголосити сюрприз для шанувальників різноманітних конкурсів і просто людей, які готові поділитися з читачами нашої газети своїм житейським досвідом. Радійте, всі любителі консервного ключа і повних різноманітних припасів на зиму комірчин: високий рейтинг конкурсу «Ягода-малина» додав певності і переконав нас розпочати новий. Підтримала нас у цьому починанні «Книгоноша: Книги — поштою» — наш давній партнер, люб'язно надавши для переможців наступного конкурсу призи — книжки, які згодяться у будь-чиїй господі. Тема нових «перегонів» — консервація. Саме зараз — розпал сезону збору врожаю городини та пора заготівлі овочів на зиму. Для молодих газдиньок поради старших і досвідченіших подруг на нашій шпальті стануть у нагоді, а ті, кому вже приїлася консервація власного приготування, зможуть поповнити домашню енциклопедію новими рецептами.

Перефразовуючи героїню роману Моема, можна сказати: «Що таке любов у порівнянні з пивом!». Навіть у найскрутніші хвилини життя, в час душевного смутку найкращим антидепресантом стане гальба пива з порцією смаженої з цибулькою картоплі. Якщо ж запросити на це «свято живота» ще й друзів, то хороший настрій вам забезпечений. Проте не переводьте вечірку в площину банальної пиятики, підійдіть до цього процесу творчо.

«Півная» — не люблю це слово, воно відгонить сирістю, пліснявою й іншими неприємними запахами. У Львові заклади, де можна випити кухоль пива, називають красивим і трохи незвичним для слов'янського вуха словом «кнайпа». А в часи мого студентства найвищим шиком для іногородніх було приїхати двогодинним потягом зі Станіслава чи електричкою з Тернополя до Львова на гальбу свіжого «Львівського», яке на той час вважали чи не найкращим пивом на наших теренах (нагадаю, що в ті донезалежницькі часи асортимент цього популярного напою був більш ніж скромним — окрім «Жигулівського», згаданого «Львівського» та ще якогось місцевого трійла, важко пригадати ще щось).