Учора о 13–й годинi прес–служба Ватикану повідомила, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв зречення Верховного архiєпископа Києво–Галицького кардинала Любомира Гузара. У той же час на прес–конференції в Києві 78–річний глава УГКЦ оголосив, що вже не керуватиме Українською греко–католицькою церквою.

Ефіри телеканалів уже активно зваблюють нас, глядачів, рекламою свого нового «товару» нинішнього сезону. Спробуємо розібратися, на що варто купуватися, та якої свіжості «осетрину» нам пропонують?

Поет Борис Олiйник, ще будучи народним депутатом, у своєму iнтерв’ю «Україні молодiй» сказав: «Це був найвищий здобуток команди Ющенка, що вона вивела людей на Майдан, як фактор життя. Народ вiдчув свою вiдповiдальнiсть... За кiлька днiв до повної перемоги Майдану за чиєюсь вказiвкою з центру далеко за межами суверенної, демократичної i правової держави дали команду оточити майбутнього Президента тими, хто йому стрiляв у спину.., i вони одразу оточили його й усе замазали, а ми ж було пiднялися на таку височiнь, стали модними не лише в Європi, а й в усьому свiтi. Стара влада перейшла всi межi. Вона звикла плювати в натовп, i от увечерi плюнула в натовп, а вранцi влучила в народ». І там же: «Я взагалi дивуюся, як це спецслужби свiту допустили, щоб на чолi України став справжнiй українець! Його треба пiдтримувати»...

«Туалет ван паунд. Адін фунт», — без звичної запопадливої усмішки киває в бік таблички з літерами WC єгиптянин у бедуїнському халаті. І, взявши монету, повертається до справи, від якої ми його відволікли: допомагає кільком похмурим чоловікам вантажити пожитки в кузов пікапа. Пункт Хамса Таманін («85–й кілометр») стоїть рівно посеред шляху з курортної Хургади, розташованої на Червоному морі, до міста Луксор, колишньої стародавньої столиці Верхнього Єгипту. Зазвичай упродовж дня тут зупиняються сотні екскурсійних автобусів. Але тепер на стоянці порожньо. Торговці згортаються й вирушають по домівках. За зборами з розпачливим нявканням стежать зо два десятки котів. Їм вочевидь загрожує голодна смерть: без підгодівлі залишками від туристичних сніданків у пустельному передгір’ї не вижити. А туристи навіть за найсприятливішого розвитку подій повернуться в Єгипет не раніше, ніж через місяць. Якщо ж справдяться прогнози песимістів, країна фараонів може виявитися закритою для масового туризму на роки.

За різними прогнозами, протягом двох тижнів революції Єгипет, у якому надходження від туристичного бізнесу посідають друге місце за надходженнями в бюджет після Суецького каналу, втратив тільки за цією доходною статтею від 1 до 3,1 млрд. доларів. Поки туристів добровільно–примусово евакуйовували з країни, розбурханої антипрезидентськими протестами, в російських та українських ЗМІ й на інтернет–форумах спалахнула істерія. Повернувшись із Хургади, ми з подивом дізналися, що за цей час там «стріляли», «громили готелі», «давили автомобілі танками» та ледве не брали в заручники іноземних туристів. А насправді — як можна було побачити на власні очі й відчути на власній шкірі — туристи насолоджувалися відпочинком у готелях та про безлади в Каїрі попервах дізнавалися хіба що з телевізійних репортажів Бі–Бі–Сі та «Аль–Джазіри». На тлі численної дезінформації, психозу і протилежних за полярністю суджень однозначним залишається чи не єдиний висновок: Єгипет, заражений «туніським синдромом», як і Близький Схід загалом, більше не буде таким, як досі. Чому і як саме може змінитися найбільша за кількістю населення країна арабського світу, кореспонденти «УМ» намагалися розібратися на місці.

У неділю, 6 лютого, виповнюється 100 років iз дня народження одного з найвідоміших та найвпливовіших політиків другої половини ХХ століття — 40–го президента США Рональда Рейгана. Він значною мiрою причетний до зміни політичної карти Європи, яка склалася після закінчення Другої світової війни. Рейган вирізняється серед інших президентів США тим, що прийшов на найвищу посаду найпотужнішої країни світу з акторського середовища, вирізняється колоритністю своєї особистості та висловлювань. Незважаючи на посади та регалії, він завжди залишався «простим хлопцем», який виділявся особливим почуттям гумору, і на посаді президента «дожартувався» до того, що змінив перебіг історії та державний устрiй багатьох країн світу.

Відома російська балерина Анастасія Волочкова несподівано заявила на своєму блозі про вихід iз правлячої партії «Єдина Росія», до якої вступила 2003 року, за її словами, «з доброї волі та в здоровому глуздi». Але тепер у неї склалося враження, що «її просто використали». Йдеться про епізод 2005 року, коли її вмовили підписати надрукований у газеті «Ізвєстія» лист російських діячів культури iз засудженням опального російського олігарха Михайла Ходорковського, пояснила Волочкова в інтерв’ю радіостанції «Свобода». «Текст не показали, просто сказали, що потрібно підтримати ідею, що ті, хто крав у народу, тепер мають відповідати. А виявилося, що мене просто використовували весь цей час», — пояснила вона.

Можливо, ця думка образить нашу опозицію, але після вівторкового голосування за зміни до Конституції доводиться діагностувати: змістовної опозиції в Україні нема. Основний закон не вдалося б переписати, якби до голосування не долучилися депутати із фракцій меншості. Йдеться не тільки про «тушок», а й про поважних депутатів, професіоналів, представників патріотичних партій. Навіть тих, кого ніколи не запідозриш у бажанні відстоювати шкурні інтереси чи перебігти в «синю» більшість. Ціна питання — 12 голосів. Якби їхня рука не смикнулася — проект конституційних змін провалився б, і в березні Україну чекали б вибори. Саме це передбачала Конституція–1996, яку з попелу підняв Янукович, відмив її та підпер собі президентського стільця.