Уважно стежу за подіями в Україні, де всі кому не лінь обговорюють ситуацію з евакуйованими з Китаю співгромадянами і дорікають українцям протестами проти їх прийому в непідготовлених умовах.

Вельмишановна редакціє! Написати вам змусило мене нововведення на нашому телебаченні.

Війна спричиняє Зеленському дискомфорт, і він прагне повернутися у щасливі часи до 2014 року, коли Україна й Росія мали «братські» відносини.

Вже прощаючись, я запитав: "Якщо я приїду наступного року? Ви зрадієте?".
- О ні, Лурій, рік - це дуже довго... Я, мабуть, не впізнаю тебе.

Давайте не боятися бути справжніми людьми, як не боялись цього герої Небесної Сотні 6 років тому.

Головною причиною тих негативних наслідків, які ми всі в Україні спостерігаємо є некомпетентність і невігластво чинної влади.

Мир на умовах країни-агресора називається капітуляцією і враховує інтереси агресора, рішення для капітуляції чинна влада називає компромісом.

"Я не маю часу думати ... стратегічно мислити ..." - Президент Зеленський, Мюнхенська конференція з безпеки

Це спілкування, внаслідок якого одна людина усвідомлено або несвідомо “отруює” іншу, змушуючи її відчувати себе пригніченою, нікчемною, наляканою, використаною — варіантів негативних відчуттів може бути багато.

1708 р. перші в Європі французькі газети жахали читачів нечуваними звірствами: «Страшна різанина», «Вся Україна в крові», «Жінки та діти на вістрях шабель», «Страшний цар жадібний до крові в Україні...