«Умудрітеся, немудрі...»

11.03.2020
«Умудрітеся, немудрі...»

Весна іде — весні дорогу: в Холодному Яру, що на Черкащині, цвiтуть червонокнижні підсніжники.

Є дві стратегії розвитку подій щодо подальшої долі Української держави та української нації.

Стратегія перша

Найголовніший і визначальний курс України — побудова європейської національної держави, євроінтеграція і вступ до НАТО.
 
Хочу розпочати з аксіом-дороговказів нашого національного лідера Тараса Григоровича Шевченка: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля...». Шевченко закликає всіх українців побудувати свою державу, свій український дім, у якому кожна людина була б вільною, заможною і щасливою.
 
Схоже, нова влада не дуже переймається європейський курсом і побудовою національної держави. Курс на євроінтеграцію і вступ до НАТО розмитий і нечітко визначений. Немає навіть натяку на цей курс.
 
За сценарієм Коломойського, ми сьогодні спостерігаємо грандіозний «шухер»: зебіли готують Україну до перезаснування в «Новоросію». Зеленський каже правду: «Україна знову стане єдиною».
 
Тільки він має на увазі вже не Україну, а «Новоросію» з новоросами, які трансформуються в «рускій народ». Прикро, що 73% українців — це все той-таки «радянський народ», національно несвідомі малороси (73%), які, не читаючи ні програми кандидата у президенти Зеленського, ні програми новоспеченої партії «Слуга народу», зробили вибір не на користь України. Ми нудимо світом, через це і таке ставлення до нас у світі.
 
«Пекельних мук безкраїй ряд...» продовжується знову й знову. Набатом звучать слова Шевченка: «Схаменіться! Будьте люди, бо лихо вам буде...» Дуже прикро, що 73% зебілів поділяють і підтримують цей зловісний план. Вони як піонери, завжди готові стати новоросами, мотивуючи це тим, що і вони колись у школі російську мову вивчали. Це шлях до втрати ідентичності, до виродження української нації, до її зникнення.
 
«Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх 
Поставлю слово».
Чому центральним стовпом величного українського дому є українська мова? Шевченко дає чітку відповідь і гарантує відро­дження української нації, бо на сторожі буде рідне українське слово, яке він вважав святим:
«Ну що б здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!»
 
Біблія підтверджує цей дороговказ: «Бо коли я молюся чужою мовою, то молиться дух мій, а розум без плоду!» (Посл. до кор. 14.14). Для чого нам, українцям, розум без плоду? Ідеологи «руского міра» намагаються насамперед знищити українське слово, а нація зникне сама собою, бо без мови — немає нації. 73% українців готові відцуратися від своєї мови, відцуратись від того слова, що мати співала. Їх влаштовує «Новоросія» і російська мова.
 
Нинішній уряд фактично саботує впровадження закону про забезпечення функціонування української мови як державної. За словами Зеленського, «питання мови дуже розхитує суспільство». Хоча у всіх країнах воно є консолідуючим фактором.
 
Не мова розхитує суспільство, а особливо Зеленський руйнує стабільність та основи державності. Рукою на Конституції України він присягав бути гарантом її дотримання і виконання законів. «Не топчіте Святого закона», гнівався Шевченко.
 
Треба правду казати — чи є для Зеленського українське близьким і рідним? Так, він громадянин України, але не етнічний українець. Навчався він у російськомовній школі, а згодом у виші — російською мовою. Не українська в нього душа.
 
Українська мова для «новобранця» Зеленського не є пріоритетною. «Кварталівці» нею користувались, щоб над нею поглузувати. Звісно, він не радив би переводити російськомовні школи на українську мову навчання свідомо порушуючи святий закон — Конституцію України і новий мовний закон.
 
До президентства Зеленський ніколи не спілкувався українською мовою, тому вона й звучить із його вуст незграбно, роздільно, по складах. Чи чув пан президент, що заповідав нам наш національний лідер Шевченко? Видно, що Тарас Григорович для нього національний лідером не є і бути не може.
 
Помісна церква в Україні є запорукою стабільності Української держави, єдності та згуртованості. У Біблії сказано: «Христос для волі нас визволив. Тож стіймо в ній та не піддаваймося знову в ярмо рабства!» (Посл. св. апос. Павла до галатів. 5.1). У рабстві ми вже були понад 300 років. Що ми там забули? Ярмо?
 
Століттями наша історія спотворювалася. Сьогодні дуже важливо відновити історичну справедливість, правдиву історію без міфів.
 
Заводи і фабрики вже попливли олігархам. На черзі — земля. Комуністи нав’язали в Україні великотоварне сільгоспвиробництво, яке знищує села і, зрештою, територіальні громади. В Китаї Ден Сяопін впровадив дрібнотоварне с/г виробництво і було вирішене таким чином питання виробництва сільськогосподарської продукції. США, Німеччина, Англія, Франція також зорієнтовані на розвиток середніх і малих фермерських господарств. Землю, закріплену колись за колгоспами і радгоспами, повинні обробляти місцеві фермери (300-400 га) або місцеві кооперативи на пайових умовах.
 
Сьогодні влада вже починає виконувати глобальне завдання — підготувати Україну до перезаснування в «Новоросію». Відбувається це за всіма напрямами. У світі «Новоросія» і новороси з російською мовою всіх влаштовують.
 
Мала рацію Оксана Забужко — українська нація готується до колективного самогубства. На армію вже виділено менше коштів, ніж на 2019 рік, руйнується економіка, гальмується функціонування української мови як державної, нівелюється діяльність помісної церкви, на догоду всім сусідам підлаштовується історія, національні цінності, наша самобутність.
 
Відповіді на становлення Української держави, відродження української нації, утвердження, розвиток і функціонування української мови, правдиву історію, відновлення історичної справедливості, створення єдиної помісної церкви, національну єдність і згуртованість, формування національного духу, подолання рабської психології, комплексу меншовартості шукаймо у Шевченка. Він постійно звертався до українців: «Молюсь: Господи, внуши їм уст моїх глаголи».

Стратегія друга

Мета кремлівського керівництва — зруйнувати незалежну Українську державу. Росію і Путіна зокрема ніколи не влаштує незалежна Українська держава з державною українською мовою і помісною церквою.
 
А наша влада робить небезпечні кроки. На виборах уперше було використано технологію нашіптування, коли нашіптувачі в кожному місті та селі, в найлюдніших місцях — на ринках, у кінотеатрах, громадському транспорті, відділеннях пошти, на автостанціях повідомляли ніби по секрету, що всі голосуватимуть за Зеленського. І така агітація поширювалася в геометричній прогресії. Як виявилося, Коломойський — хороший сценарист, режисер і постановник. За його сценарієм тепер відбуваються всі події в Україні, а обрані виконавці грають свої ролі, хоч і те, й друге виходить кострубато. 
 
«А тим часом вороженьки
Чинять свою волю — 
Кують речі недобрії»,
— ніби передбачив Кобзар.
 
Отже, час покаже, яку стратегію-долю обере «отой убитий» український народ.
 
Г. ПЛАХОТНЮК
Суми

  • Відповідь казкарям про совковий «рай»,

    Вельмишановна редакціє «України молодої»! Написати до вас змусила надрукована у вашій газеті стаття відомої української письменниці Оксани Забужко «Путіну потрібні не Крим і Донбас, а мільйони українців». >>

  • Два півники

    Два півники, два півники на жердці сиділи,
    Два півники зозулястій курці «пір’я мили»: >>

  • Красиві казочки про гральний бізнес

    В Україні є нелегальний гральний бізнес, це всім відомо. Повз держбюджет проходять сотні мільйонів гривень. Але чим тоді займаються правоохоронні органи? Замість боротися з нелегальним гральним бізнесом, вони його кришують. >>

  • Хвала своєму

    Ось півроку вже пролетіло,
    Мов крізь сито — жменя піску. >>

  • Вдома — хоч китайською

    Шановна редакціє газети «Україна молода»! Я проста пенсіонерка, постійний читач та передплатник вашої газети. Газета мені дуже подобається, бо вона правдива, патріотична. >>

  • Ген державності відсутній?

    У 1918 роцi німецький кайзер визнав державну незалежність України, і тільки брак гену державності українського народу (який є у наших сусідів поляків, угорців, чехів) та незрозумілі, неузгоджені між собою дії українських керівників віддали Україну на поталу більшовикам Леніна. >>