Розпаковуючи речі після тижневої поїздки до Закарпаття, я буквально завалила холодильник півлітровими пляшечками мінеральної води «Поляна Купель». «Ти що, не могла інших сувенірів набрати? — спантеличено подивилася на мене подружка. — Такої води і в Києві повно...» — «У тому-то й річ, що не такої, — відповіла я, вивантажуючи з рюкзака чергову пляшку. — Водичка, яку розлили на заводі за сто метрів від джерела, смакує зовсім не так, як відвезена в цистерні за сотні кілометрів на інший завод». Води, звісно, вистачило ненадовго. А от вражень від мандрівки до чудового селища Поляна, де цілюща вода по трубопроводах тече мало не до кожного санаторію й готелю, — більше, ніж може вмістити ця шпальта. Особливо якщо згадати екскурсії до колишнього замку графа Шенборна та винних погребів у селищі Середнє. Завдяки гостинності директора комплексу відпочинку «Квеле Поляна» Владислава Безика я переконалася, що на Закарпатті можна гарно відпочити, навіть якщо снігу немає зовсім. Отже, сьогодні я розповім про туристичні приваби регіону, а наступного тижня на шпальті «Здоров'я» ви зможете прочитати про особливості бальнеологічного курорту в селищі Поляна.

«Муж і жона — одна сатана», — казала моя бабуся. Тому подружжя має знати одне про одного якщо не все, — то бодай половину. Зокрема про хронічні болячки чи приховані патології нареченого (нареченої), які можуть позначитися на здоров'ї подружжя чи майбутньої дитини. А для того щоб медичні проблеми не стали для когось несподіванкою, українцям, які хочуть поєднатись узами Гіменея, доведеться додати до списку обов'язкових передвесільних завдань візит до лікарні. Президент України Віктор Ющенко підписав відповідний закон, за яким наречені повинні проходити медичне обстеження перед шлюбом. Власне, Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України» 22 грудня минулого року, але чинності документ набуває від дня його опублікування.

Чим більше працюєш у царині, так чи інакше пов'язаній зі здоров'ям, тим більше заплутуєшся у заповідях «найздоровішого харчування» від різних лікарів, у «міфах і легендах» про правила вживання висококалорійних та вітамінних продуктів та в грунтовності порад, якими змалку звик користуватися. Зокрема, всім знайоме прислів'я «Сніданок з'їж сам, обід розділи з товаришем, а вечерю віддай ворогу» віднедавна потрапило під справжній «обстріл» гастроентерологів.

Мало хто з сучасних європейок може похвалитися тим, що їхнє волося відповідає поняттю «нормальне». Фахівці побоюються, що за кілька десятиліть це поняття взагалі зникне з лексикону перукарів — разом із носіями не масної й не сухої, не ламкої й не жорсткої, словом, справді безпроблемної шевелюри. Сьогодні чимало жінок намагається дати раду комбінованому волоссю, яке (пам'ятаєте рекламу?) стрімко маснiє біля коренів та пересихає й ламається біля кінчиків. Не менша частина землянок відчайдушно бореться з жиром на своїй голові, решта переймається оживленням сухого «патиччя», схожого на солому. Про те, яких правил слід дотримуватися при догляді за кожним з цих типів волосся, аби без титанічних зусиль мати пристойний вигляд, «УМ» розповідала майстер-перукар одного з одеських салонів Євгенія Ніконенко. Прислухайтеся до порад фахівця, і навесні буде чим похизуватися перед подругами! І шапку зняти не соромно...

Зовні електромобіль схожий на автобус, який їздить по газонах поля для гольфу, — невеликий, легкий і дуже маневровий. Але спринтером мобіль ніяк не назвеш — максимальна швидкість цього «дива техніки» — усього 25 кілометрів за годину. На основній частині маршруту електромобіль долатиме за годину 5—10 кілометрів — аби туристи змогли роздивитися усе навкруги. Для порівняння — пішохід проходить за годину від 3 до 5 кілометрів, велосипедист — близько 15, автобус у межах міста — 30—50 кілометрів.

Як не крути, а новорічно-різдвяний марафон — це не тільки велика радість від практично цілодобового лежання перед телевізором, набивання кендюха грандіозною (куди тільки вміщається?) кількістю страв, швидкісного спустошення горілчаних і винних пляшок, горлання пісень під ялинкою, загравання з незнайомими Дідами Морозами та Снігуроньками й традиційного обміну (часто нерівноцінного, але то вже кому як пощастить) приємними подарунками. Святкова метушня й не менш святкове байдикування — це ще й великий стрес для людського організму. Тож нерідко після затяжного уїк-енду жінки з жахом розуміють, що жорсткі передноворічні дієти зійшли нанівець. Скинуті з величезними зусиллями кілограми повернулися на місце, талія «попливла», а на симпатичному обличчі звідкись узялося подвійне підборіддя. Числа так 14-го глянеш на себе в люстерко — і свякового настрою наче й не було... А для тих, хто не хоче «розкабаніти» протягом святкового січня, існує цілий арсенал засобів.

Теплолюбна вогняна паця принесе погоду, яка їй більше до вподоби, і 2007 рік українці зустрінуть без снігу. Точніше, в останні грудневі дні мокрий сніг випаде в багатьох регіонах, але до святкової ночі він просто не долежить — при денній температурі нуль чи плюс-мінус кілька градусів пухнасті замети перетворяться на брудні калабанi.

У країнах Західної Європи будь-яка компанія, яка виробляє пакувальні матеріали, обов'язково має слідкувати за тим, що стає з її продукцією після використання. Дбати про те, щоб пакети й пляшки не забруднювали довкілля, щоб папір чи поліетилен відправлявся на повторну переробку, виробників змушують тамтешні закони. В Україні таких суворих приписів не існує, тому в лісосмугах та на пустирях запросто з'являються пластиково-целофанові завали, які потім вивозять на сміттєспалювальні заводи.

Я не знаю, що відчуває людина, приречена горе-лікарями на повільну смерть від малозрозумілої болячки. Які думки вирують у голові пацієнта, коли медичні «світила» вказують йому на двері? На що сподівається хворий, якого відправляють додому помирати й пророкують щонайбільше півроку стражденного життя? Як воно — ковтати сльози відчаю й мало не на колінах молити лікарів про допомогу, але щоразу чути відмову? Де в людини беруться сили, аби боротися за власне життя? Я не знаю і знати не хочу, бо навіть думати про це дуже страшно. А в Україні тим часом назбирається чимало людей, які пройшли через це пекло. Про історію однієї такої пацієнтки, з якою випадково познайомилася в черзі до лікаря, я й хочу розповісти.

Сьогодні ніхто не знає, скільки в Україні наркоманів. Точніше, певні спроби дізнатися про кількість наркозалежних осіб були, але результати досліджень не видаються лікарям надто точними. Наприклад, завдяки єдиному епідеміологічному дослідженню з'ясувалося, що у нас живе понад 560 тисяч споживачів ін'єкційних наркотиків. Багато це чи мало для 46-мільйонної країни? Якщо ж говорити про дані медичної реєстрації, то «наркологічний облік» не може відображати повну картину розповсюдженості наркологічних проблем, оскільки реєструє тільки тих осіб, які звертаються по медичну наркологічну допомогу. За даними Міністерства охорони здоров'я України, кількість осіб з наркотичними проблемами сьогодні становить майже 117 тисяч. Із них понад 84 тисячі наркозалежних перебувають на диспансерному наркологічному обліку, ще 32 тисячі перебували на профілактичному наркологічному обліку.