Четвер на світовому форумі борців у Хернінгу був єдиним суто жіночим днем. Панянки виявляли найкращих у трьох вагових категоріях. Українки «відхопили» одну нагороду, знову — бронзову, причому зовсім не там, де ми найбільше сподівалися.

П’яте командне місце посіли наші чоловіки — борці вільного стилю на чемпіонаті світу в Хернінгу, задовольнившись двома бронзовими відзнаками. Попереду українців розташувалися збірні Росії, Азербайджану, Ірану та Туреччини. Позавчора чоловіча частина турніру завершилася змаганнями в ваговій категорії до 74 кг.

Українські борці привчили своїх уболівальників, що на кожному престижному форумі здобувають по кілька медалей. Скажімо, з останніх Олімпійських ігор «вільники» привезли чотири нагороди, ще одну додали «греко–римляни». З інших видів спорту п’ять відзнак у Пекіні змогли здобути лише легкоатлети. Радує, що серед борців існує здорова конкуренція за місце у збірній, яка не дозволяє спочивати на лаврах призерам чемпіонатів світу й Європи. Усе це налаштовує на приємні новини з данського міста Хернінг, де триває черговий борцівський світовий форум.

«Уся принциповість для мене полягає в тому, аби добре грати й здобувати очки», — так прокоментував головний тренер латвійського «Металургса» Володимир Голубович протистояння зі своїм колегою із «Сокола» Олександром Сеукандом. «Сьогодні була гра, в якій ми перемогли, — це головне. І згадувати якісь історичні віхи нині недоречно», — в унісон відгукнувся колезі киянин.

Головний тренер нашої збірної Микола Хаджиогло дуже хотів провести чемпіонат Європи саме в Миколаєві. Адже саме це південне місто, де працює фахівець, є центром українського жіночого боксу. Бажання наставника здійснилося, а він уже постарався, аби його підопічні віддячили рідній публіці вдалим виступом. До речі, серед глядачів були відомі в минулому спортсмени: Володимир Вірчіс, Яна Клочкова, Інга Бабакова, Аліна Шатернікова.

Недарма спортсмени підкреслюють, що командні змагання суттєво відрізняються від індивідуальних. Насамперед — з погляду психології. Коли ти знаєш, що граєш не лише за себе, а й за «тих хлопців», то відчуваєш значно більшу відповідальність. А якщо ще й турнір проводиться на рівні збірних, мусиш усвідомлювати: за тобою стежить уся країна. Імовірно, саме таким особливим командним духом можна пояснити злет української чоловічої збірної в Кубку Девіса. Адже гравців рівня Андрія Медведєва у нас зараз немає: перша ракетка країни, Сергій Стаховський, у рейтингу професіоналів посідає лише 147–й рядок.

Хоча УЄФА й поміняла формат і назву другого єврокубка заради підняття його престижу, цей турнір залишається другорядним. Елітні команди, які знають або мріють про смак Ліги чемпіонів, не надто поважно ставляться до Ліги Європи — для них важливішими є національні першості. Тому, скажімо, «Валенсія» й «Гамбург» позавчора виставили дублерів. А римські «Лаціо» й «Рома», хоча й вийшли основними складами, настільки зневажливо поставилися до нижчих за класом, але амбіційних суперників, що примудрилися програти. Берлінська ж «Герта» взяла очко, ледь не прогорівши наприкінці дуелі з дебютантом групового етапу єврокубків із Латвії. Розуміють усі ці пертурбації й уболівальники, котрі ображають УЄФА низькою відвідуваністю.

Хоч би що відбувалося в державі, які б політичні й економічні катаклізми не струшували суспільство, футбол і далі залишається об’єднавчим явищем — розминутися з ним не вдається практично нікому. Навіть ті, хто не палає любов’ю до «спорту номер один», у дні визначних матчів мають небагато шансів сховати свої вуха від розмов на вулицях чи в транспорті, не кажучи вже про радіо, газети й телебачення. Ми знаємо, що цього дня в редакцію «УМ» обов’язково зателефонують кілька читачів і спитають про час початку зустрічі.

Якщо «Динамо» або збірна грають у Києві, фани з інших міст за кілька годин розпочнуть «підготовку» на майдані Незалежності. Перед позавчорашнім поєдинком із «Рубіном» під носом у міліціянтів «підігрівала» себе група простих хлопців із зеленими шарфами. Сходилися на стадіон і десятки відомих персон. Скажімо, автогонщик Олексій Мочанов пришкандибав на «Динамо» навіть на милицях. А заможний газетний редактор Дмитро Гордон, котрий зекономив 500 гривень, «діставши» акредитацію, кілька хвилин старанно витирав пластикове крісло в ложі преси одноразовими хусточками, поки вони в нього не закінчилися, — аби не зіпсувати дорогий костюм.

Ціни на квитки й справді «кусалися» — викласти від 100 гривень до півтисячі може дозволити собі далеко не кожен уболівальник. Але Ліга чемпіонів — шоу, яке того варте. Щоправда, з огляду на невисокий авторитет казанського «Рубіна», цього разу особливого ажіотажу навколо кас не спостерігалося — роботи у спекулянтів практично не було. До того ж завжди знайдуться «кмітливі», котрі проб’ють собі шлях на трибуну й без квитків.

Зазвичай дискусії про рівноправ’я статей набирають особливого забарвлення, коли мова заходить про спорт. Надто ж — про силові види спорту, зокрема, про бокс. Багато чоловіків та й панянок вважають, що це не жіноча справа. Скажімо, Віталій Кличко виступає категорично проти, аби представниці прекрасної статі псували одна одній красу. Та, попри певне несприйняття суспільством, жіночий бокс існує й навіть процвітає. За даними Міжнародної федерації боксу, нині ним займається півмільйона спортсменок у 120 країнах. А включення жіночих змагань у програму Олімпійських ігор 2012 року, ймовірно, ще більше підніме до них інтерес (у Лондоні панночки битимуться в трьох категоріях). Наразі АІБА вже встигла провести п’ять чемпіонатів світу. Першість же Старого світу нині відбувається всьоме: у боротьбі за право прийняти її Україна випередила Італію.

Відомо, що український спорт інвалідів посідає провідні позиції в світі. Сприяють цьому чудові умови підготовки, які мають на батьківщині люди з фізичними вадами. Чого варта лише база в Євпаторії — позаздрити творінню президента На­ціонального комітету спорту інвалідів Валерія Сушкевича можуть і здорові атлети. Тож закономірно, що зі змагань найвищого рангу наші паралімпійці регулярно привозять силу–силенну медалей. Не стали винятком і ХХІ Літні дефлімпійські ігри для людей із вадами слуху, що завершилися позавчора на острові Тайвань. Загалом упродовж 11 днів за нагороди в 14 дисциплінах змагалися понад 5000 спортсменів, серед них — і 147 українців.