Стосунки центральних і місцевих влад у ракурсі виборів-2006 обговорював всеукраїнський з'їзд депутатів місцевих рад, що відбувся минулої суботи в столиці. Одним із його «заспівувачів» був секретар Київської міськради, заступник столичного мера й голова партії «Єдність» Володимир Яловий. За його словами, сказаними з трибуни, «у ключових питаннях нинішня влада не відрізняється від попередньої, а наявна її система здолала самих переможців президентських виборів. У країні сильно кульгає економіка.

Кожен iз полтавських ринків («по-народному» — базарів) має свою біографію, репутацію і свій, так би мовити, «приход». Скажімо, той, що зветься центральним, усе впевненіше окуповують професійні торговці-перекупники. Його колишня назва — колгоспний — сьогодні викликає хіба що іронічну посмішку. Відтак усе більше моїх земляків уранці вирушають на «дешевий» базар — той, що біля Південного залізничного вокзалу. Не так давно у прилеглому до нього парку обладнали стаціонарні майданчики для торгівлі з лотками і павільйонами. Однак у ранкові «години пік» на суцільний базар перетворюється, по суті, весь майдан перед полтавським вокзалом. Саме це місце можна вважати найдемократичнішим полтавським «гайд-парком». Зрештою, в цьому переконався й кореспондент «УМ», який минулих вихідних «прицінювався» там до такого специфічного товару, як думки пересiчних українців про ситуацію на владному олімпі, загалом у державі й у їхніх оселях. Бабусі й жіночки середніх років (саме вони становлять основний контингент «базарних» продавців, як, зрештою, і покупців) висловлювалися досить відверто.

Голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович загалом задоволений тим, як проходить робота над формуванням виборчих списків до наступних парламентських перегонів. «Ми робимо все, щоб списки були укладені вчасно, — зазначив на вчорашній прес-конференції голова ЦВК, — і щоб майбутня виборча кампанія проводилась на високому рівні. Передусім — правовому рівні». Процес формування виборчих списків, як уже розповідала «УМ», нині стикається з величезною кількістю проблем. Найперша з них — те, що укладати списки почали значно пізніше від того терміну, який відводить на це закон про вибори народних депутатів. Відтак тепер потрібно поспішати. Натомість від поспіху, як завжди, страждає якість. Проте Ярослав Давидович каже, що «хто б нас сьогодні не критикував — це, наприклад, і Комітет виборців України, де Попов (голова правління КВУ. — Авт.) дозволяє собі випади проти ЦВК, — робота проводиться надзвичайна».

Від минулої суботи Україна почала жити за новим політичним календарем — тим, який регламентує оновлений Закон «Про вибори народних депутатів України», що набрав чинності саме 1 жовтня. Буде цей календар «юліанським», «вікторіанським» чи якимось іншим, покаже власне виборча кампанія. А вона, згідно з другим розділом статті 16-ї, стартує 26 листопада — за 120 діб до дня виборів (наступні ж вибори до парламенту в нас, нагадаємо, відбудуться 26 березня 2006 року). Цікавий факт: за законом, Центрвиборчком оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за 125 діб до дня виборів. Тобто ймовipно, що ЦВК провістить нові великі перегони якраз у дні першої річниці сумнозвісного другого туру президентських виборів —2004 та Помаранчевої революції.
Але сьогодні ми поговоримо не про політичні розклади, а про окремі технічні моменти й проблеми цієї справи.

У житті Петра Порошенка, очевидно, настала не найсвітліша смуга. Звинувачення в корупції, звільнення з роботи, «наїзди» у пресі й демонізація в суспільстві — таку зливу неприємностей витримає не кожен. Але на цьому перелік лих, що звалилися на голову Петра Олексійовича, не вичерпався: тепер до нього додається ще й... підозра у вбивстві. Правда, неофіційна, більше на рівні чуток. Але, від того, що у ЗМІ «на язиці», так легко не відкараскаєшся.

Відразу хочу застерегти: слово «комбінаторика» в заголовку жодною мірою не конотує зі знайомим багатьом із дитинства словосполученням «великий комбінатор» (хоч до такої конотації начебто й спонукає його сусідство з прикметником «політична» — а політика чистою не буває, особливо в Україні, і в цьому ми мали безліч нагод переконатися). Насправді ж комбінаторика — це розділ елементарної математики, який розглядає різні сполуки елементів скінченних множин.

Стаття «Чому я не хочу бути заслуженим» в «УМ» від 30 серпня є абсолютно доречною і своєчасною, оскільки цілком слушно привертає увагу до важливих речей: девальвації нагород; хиб у порядку визначення тих, кого нагороджують; недоліків у діяльності Комісії з питань державних нагород і геральдики. Займаючись фалеристикою понад 40 років, не можу не підтримати думок автора з порушених питань.

Політичний довгожитель Леонід Кравчук виходить на нове коло публiчної діяльності. Незважаючи на свій 71 рік, схоже, саме перший Президент стане тим локомотивом, який потягне голубий вагон СДПУ(о) з тупика до станції «Парламентські вибори-2006».

Якщо на минулих виборах Леонід Макарович був лише одним з облич, які «прикрашали» список есдеків, і замикав їх першу п'ятірку (йшов після Медведчука, Прошкуратової, Зінченка й Рябіки), то зараз «ордену зів'ялої троянди» нічого не лишається, як виставити аксакала наперед, посадивши його на «білого коня». Причому робиться це в досить вигадливий спосіб — через створення так званого громадянського форуму «Об'єднаймо Україну», де Кравчук — головою.
Цілковито скомпрометований минулою владою Віктор Медведчук резонно вирішив сховатися у глибині бойових шикувань своїх симпатиків, і нічого дивного в цьому немає. Очолювати новий похід СДПУ(о) і Ко у парламент для екс-глави президентської адміністрації з його майже нуль(о)вим рейтингом означало б остаточно поховати партію. Тож не потрібно було й Гліба Павловського (який наразі залишається в Москві, хоча вже й починає коментувати українські події та припускає ймовірність своєї «професійної» присутності і на виборчій кампанії-2006 — мало йому провалів 2002-го і 2004-го!), щоб зрозуміти: потрібно пропонувати щось нове, менш одіозне й затягане, більш шановане й закамуфльоване. І есдеки не вигадали нічого іншого, як благословити на подвиги великого «улюбленця» Заходу та Сходу України Леоніда І, члена політбюро СДПУ(о).

Якщо оцінювати, як розв'язував кадрові питання під час короткочасного перебування на посаді голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації, нинішній прем'єр-міністр України Юрій Єхануров, то доведеться вести мову про напівзаходи. Далеко не всіх повпредів нової влади, які цьогоріч з'явилися на чолі сільських районів, люди сприймають за стовідсотково «помаранчевих». А щодо багатьох і взагалі доводиться почухати потилицю у глибокій задумі. Мовляв, хіба ж на таких «ющенківців» ми сподівалися. Нинішні ж заклики до того, що у владних структурах мають працювати насамперед професіонали, скоріше, сприймаються за неоковирні потуги залишити систему, що склалася роками, без будь-яких змін. Бо таких професіоналів, чиї прізвища без уточнення «так званий» язик не повертається назвати, вона наплодила хоч греблю гати. Однак навіть на тлі досить невеселої загальної картини на посаді голів державних адміністрацій у сільських районах усе ж з'явилася певна частина людей, котрі справді уособлюють планку моральності, високо підняту Віктором Ющенком. Принаймні в очах значної частини громадськості. Бути для всіх милим їм не судилося навіть у фантастичному сні. Бо взялися зламати систему, яку відстоює теж досить значний прошарок нашого суспільства.

Мабуть, ніщо так не об'єднує політиків, як майбутні вибори. Отож і лідер депутатської фракції «Регіони України» Раїса Богатирьова розповіла про ймовірність створення ближче до парламентських виборів єдиного блоку — Блоку Віктора Януковича. Нині, мовляв, саме з цією метою Партія регіонів проводить консультації з ідентичними політичними силами. Серед останніх фігурують СДПУ(о), «Трудова Україна» та низка «жіночих» партій. Схоже, саме зважаючи на наявність останніх, процес переговорів, за словами Раїси Богатирьової, дуже хворобливий і навіть «інтимний».