«Каруселі» із національною валютою, які спричинила бездіяльність Національного банку, призвели до жвавого зростання цін у нашій державі. Найоперативніше, як і попереджали експерти, відреагували нафтотрейдери: ціни на пальне в Україні зростали швидко, інтенсивно і напрочуд злагоджено.

До поштових відділень, куди інколи забігаємо забрати посилку чи відправити листа, ми ставимося як до чогось звичного і буденного. Не замислюючись, що таких у країні близько 14 тисяч, які об’єднані в потужне державне підприємство «Укрпошта», що налічує понад 98 тисяч працівників (листонош серед них — понад 41 тисяча).

Україні нав’язують російський газ за захмарною ціною — «Газпром» хоче, щоб із 1 квітня ми платили Москві 485 доларів за тисячу кубометрів. І це щонайменше! Середня вартість газу для нашої держави у 2014 році має становити 500 доларів.

Вже остаточно ясно, що РФ не виконала своїх обіцянок, зокрема Будапештського меморандуму 1994 року, з гарантування територіальної цілісності України взамін на добровільне вивезення арсеналів ядерної зброї. Іншими словами, Україна має повне право тепер почувати себе «кинутою» з боку РФ і вимагати захисту в інших гарантів — США, Великої Британії та країн, що приєдналися. Більше того: відтепер стало абсолютно очевидним, що жодному підпису Кремля вірити не можна, і ніхто в світі тепер не має морального права критикувати Україну за відмову від документів з РФ і за участі РФ.

Фінансова система України знаходиться зараз у «прикордонному» стані: з одного боку, ми маємо потенціал для зростання, з іншого — фактори, які уповільнюють його. Втім така ситуація, як стверджують експерти, є привабливою для потенційних вкладників.

Крим фактично втрачено, російські війська масово обступили весь український кордон по периметру, на півострові пролилася перша кров, а доля наших військових у де–юре автономній республіці залишається досить туманною. Але найгірше, що нова влада, схоже, не зовсім уявляє, як треба поводитися у такій ситуації.

Паралельно із підготовкою до війни уряд намагається проводити економічні реформи. Адже без них, по–перше, не залучиш вкрай необхідне фінансування від МВФ, а по–друге, розбалансований держбюджет по–іншому не утримаєш на плаву. Тож, ясна річ, зміни, які затіяла влада, популярними у народу назвати не зможе ніхто.

Російські військові — не криючись — окопують свою техніку на оброблених полях українських фермерів. Знищуючи, ясна річ, посіви. Нинішня посівна кампанія здійснюється у супроводі військових колон, яких перекидають у східному напрямку, для захисту кордонів Вітчизни, а частину своєї території Україна де–факто не контролює.

Фронтова атмосфера столичного урядового кварталу останніми днями напрочуд яскраво відчувається і в самій будівлі Кабміну. Якщо надворі її створюють залишки барикад, то у приміщенні — тривожний настрій, який формують повідомлення з «Кримського фронту».

Великий бізнес в Україні продовжує залишатися при керівництві державою. Навіть більше: останні, можливо, антикризові призначення нової влади свідчать, що цей взаємозв’язок, який, втім, існував і раніше, нині тільки поглиблюється. Нинішній статус–кво — це тимчасове явище чи ухвалена форма?