«Прощаючись, батько сказав нам: «Діти, я ні в чому не винний». Нашій мамі він також це сказав. «Я скоро повернуся», — це були його останні слова. Він нас поцілував, і його повезли... За час слідства матері вдалося якимось чином влаштувати побачення... Вона спитала: «Васю, за що тебе?» Він відповів: «Мені «шиють» літературні помилки». І ще сказав: «Надю, мене б’ють, мене вбивають, б’ють день у день». Вигляд у нього був жахливий: весь у синцях, худий, виснажений. Це була остання зустріч матері з батьком, і більш ми його ніколи не бачили...»
Віктор, син українського письменника Василя Чечвянського, закарбував цей спогад у вісім років...

«Бачили машину біля хлібозаводу? — запитує виконуючий обов’язки голови правління ВАТ «Сумський хлібокомбінат» Анатолій Кісіленко. — Такі стоять біля усіх наших підрозділів... «чергують». Кажуть, їм платять тисячу на день, так що стоятимуть. Цілком імовірна нова рейдерська атака...».

На вшануванні Корсунської–Шпилівської ікони Божої Матері дії та слова сумських мирян і духовенства виявилися не зовсім благочестивими. Біля Спасо–Преображенського кафедрального собору Української православної церкви Московського патріархату у день ікони, яку вважають покровителькою Сум та загалом Слобожанщини, виникла брутальна сварка. Люди обговорювали чутки, що ікону хоче викрасти чи не сам єпископ. Та й взагалі невідомо, чи вона досі на місці. Владика Іларій запевняв, що причина таких чуток — смута гурту людей, на чолі яких, мовляв, — настоятель Спасо–Преображенського собору отець Георгій. Взаємні звинувачення аж до прокльонів не могли прикрасити свята. І більшість мирян, не посвячених у міжусобні «розборки» служителів церкви, були шоковані. Адже конфлікт перед ликом ікони — чи не привід для кари, яка може впасти на всю громаду міста?

Учора, у Всеукраїнський день боротьби з раком молочної залози, у коридорі поліклініки обласного Сумського онкодиспансеру було людно. Як, власне, і в будь–який інший робочий день. На мамографі перевіряють тих, щодо кого вже є підозри на онкопатологію. Хоча тут обладнання сучасне, цифрове, загальних профілактичних обстежень техніка просто не витримає. Приміщення розраховане на вісімдесят прийомів на день, а хворих приходить у два з половиною рази більше. Про райлікарні, які змушені перебиватися старими апаратами, годі й згадувати. Державну програму, яка передбачала до 2006 року забезпечити новим обладнанням кожну райлікарню, досі не виконано через брак коштів.

Заборгованість із вип­лати заробітної плати працівникам бюджетних установ в області неминуче виникне до кінця року, переконана начальник Головного фінансового управління облдерж­адміністрації Валентина Цвинтарна.

— Ми організуємо всіх власників індивідуальних господарств і влаштуємо день, коли жодного літра молока молокозаводи не отримають, — обіцяли учасники чергового пікетування біля чергового молокопереробного заводу. — Хай і в нас будуть збитки, але ми хочемо, аби зрозуміли нарешті, що селянське господарство так далі існувати не може...
Мітинги біля молокозаводів, розташованих у області, не надто численні. Проте — закономірні. Бо питання закупівельних цін на молоко стало просто–таки болючим.

Родовища кварцитоподібних пісковиків, розвідані свого часу в Глухівському районі, за результатами досліджень виявилися унікальними. В Україні подібних немає, у Європі теж небагато. Проте на цю сировину сьогодні є великий попит — використання її в сучасних технологіях має стратегічне значення для держави. Виробництво напівпровідникових матеріалів на основі надчистого кремнію, а саме його можна отримати з сумських пісковиків, віднесено до пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні.
А якщо так, вважаймо, область виграла: маючи такі поклади, може, є сенс вигідно продати ці родовища?

— Вони якось брали участь у програмі «Битва екстрасенсів», — розповідає професіонал–кінолог Ігор Заповітряний. — Тоді людину помістили в камеру, яку закопали під землю на глибину близько 2,5 метра. Трубку для дихання вивели вбік, до дерева, щоб не було чути. І ось на площі приблизно 40 на 40 метрів екстрасенси мали вказати, де знаходиться людина. Минула година пошуків — не знайшли. Один лише виявив місце схову, але сам зізнався, що не якимось надчуттям, а просто вирахувавши середню точку між телекамерами, що оточували майданчик для зйомок. А потім випустили наших собак. Буран вказав місце за дев’яносто секунд, Жива — за шістдесят.
— Не Жива, а Марджи Колор Сайт, — поправляє начальник єдиного в Україні кінологічного центру МНС Валерій Гомзар. Йому, схоже, подобається підкреслювати родовитість, навіть аристократичність своїх вихованців — чотирилапих співробітників центру.

Форум розпочався відкриттям уже традиційної Міжнародної виставки «Слобожанський міст–2008». 139 стендів вітчизняних виробників, учасників форуму з Німеччини, Італії, Нідерландів, Росії, Індонезії, Узбекистану, Польщі, Литви та інших країн пропонували товари в залі легкоатлетичного манежу.

Григорій Савченко, генеральний директор обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», під час нашої зустрічі напередодні Дня лісівника, що відзначався в Україні минулої неділі, поділився таким спостереженням з поїздки за кордон. Люди, їдучи відпочивати «на природу», просто на автозаправці купили пакет деревного вугілля, — аби не шкодити в лісі. Тепер серед мрій пана Савченка є ще й така: наші люди, маючи намір культурно відпочити, думатимуть, як не шкодити в лісі.