Можна багато сперечатися про доцільність старту клубів вищої ліги на стадії 1/32 фіналу Кубка України. Беззаперечний аргумент «за» — приїзд елітних команд у провінцію — стає справжнім святом для місцевих уболівальників. І це для розвитку футболу в країні не менш важливо, ніж бажання грандів зберегти сили для єврокубків. І якщо вже наші провідні команди мають амбіції щодо міжнародних баталій, то подолання нижчолігових суперників не повинне бути для них великою проблемою. Навіть якщо грати «умовним» другим складом.

Єдину медаль для України на світовому легкоатлетичному «бієнале» здобув той, від кого найменше цього сподівалися, — 22-річний стрибун у висоту Юрій Кримаренко. Легкоатлет із Бердичева, який зараз представляє Київську область, на тому самому стадіоні в Гельсінкі, де у 1983 році — на першому чемпіонаті світу — встановив свій перший рекорд Сергій Бубка, виявився міцнішим і водночас простішим за цілий сонм світових зірок.
Худий, як Кощій, Кримаренко ще в січні мав особистий рекорд на рівні 2,23 м. За півроку він збільшив власне досягнення на 10 см, хоча у порівнянні з цьогорічною «стелею» «висотників» це здавалося «рівнем плінтуса». Але у молодого бердичівця, на відміну від суперників і партнерів по команді, виразно палали очі. Він не комплексував і стрибав не на п'єдестал, а для себе. Відтак у холодному фінському секторі народилася одна з головних сенсацій Х чемпіонату світу. В останній день змагань «золото» Кримаренка стало приємною ложкою меду в цілу діжку дьогтю, яку перед тим викотили на стадіон Гельсінкі українські легкоатлети.

Цього разу дніпропетровці, на відміну від минулорічного турніру Кубка УЄФА, вилетіли до Єревана не зранку, а о 20-й годині. Отож за вірменським часом прибули на місце тільки опівночі. Приземлялися під акомпанемент дощу. Зустрічаючі сприйняли опади як вельми радісну подію. Адже, за зізнанням вірмен, цього дня температура повітря сягала 38 градусів, та й узагалі дощів у Єревані не було давненько. Та й факт відсутності поміж українців головного тренера Євгена Кучеревського (через стан здоров'я) не міг не додавати господарям оптимізму. Мовляв, «Дніпро» й так переживає кризу, а без наставника буде ще слабшим.

Свого часу президент ЗАТ ФК «Динамо» (Київ) Ігор Суркіс заявив, що після емісії акцій клубу він володіє 85,9 відсотка, у Валентина Згуровського — «десь близько 11 відсотків», також є «невеличкий пакет» акцій у Леоніда Кравчука та Йожефа Сабо. Російському ж бізнесмену Костянтину Григоришину замість 18 відсотків після цієї оборудки залишилося 0,1 відсотка динамівських акцій.

На Х чемпіонаті світу з легкої атлетики в Гельсінкі українська кількість уперто не переростає в якість. Найбільше за всі часи представництво наших спортсменів ризикує залишитися без нагород узагалі (а такого досі ще не траплялося). Пройшло лише три дні змагань, а нас розчарувала вже більша частина вітчизняних лідерів «королеви спорту».

Твердження, що закордонні промоутери не обов'язково гарантуватимуть українським боксерам режим найбільшого сприяння, знайшло ще одне підтвердження. Наш співвітчизник Юрій Бараш'ян переміг у поєдинку за титул інтерконтинентального чемпіона WBA (вагова категорія до 79 кг). Натиску боксера з Феодосії на рингу Монте-Карло не витримав італієць Массіміліано Саїнаї. Тепер Бараш'ян всерйоз налаштований на бій за звання чемпіона світу IBF із Клінтоном Вудсом.

Відразу після поразки в Берні «Динамо» залишилося без керівника. Ні, йдеться не про головного тренера команди — Леонід Буряк мужньо продовжував працювати на посаді, попри несамовите бажання фанатів «пустити кров». Маю на увазі президента клубу Ігоря Суркіса, який, не повертаючись до Києва, поїхав відпочивати в Монако. Напередодні матчу віце-чемпіонів України з «Іллічівцем» програма «Гол», яка виходить на «Новому каналі», зателефонувала панові Суркісу і з'ясувала, що він перебуватиме у відпустці до 12 серпня, а вже потому повернеться на Батьківщину. Яким же було здивування футбольної громадськості, коли вчора в ранковому ефірі «1+1» керівник динамівської прес-служби Сергій Полховський повідомив, що Леоніда Буряка відправили у відставку, а тимчасово виконувати обов'язки «головного» буде Анатолій Дем'яненко. На час підготовки цього матеріалу залишалося незрозумілим: президент «Динамо» повідомив про своє рішення iз сонячного Монте-Карло телефоном чи терміново повернувся додому.

Як правило, штовхальники ядра розігрують свій комплект нагород у перший день усіх міжнародних турнірів з легкої атлетики. І завдяки нашому багаторічному лідерству в цій дисципліні (Олександр Багач, Віта Павлиш, Роман Вірастюк) дуже часто українська збірна розпочинала з «ядерного» медального почину. Чекали ми цього і від чемпіонату світу в Гельсінкі, тим більше що честь нашого прапора виходив захищати в сектор олімпійський чемпіон Афін Юрій Білоног. Сподівалися на успіх одеського атлета і у спортклубі «Біола» — там ладні були розлучитися з ключами від новенького «Фольксвагена» в разі перемоги свого підопічного. Дарма. Удень українець пробився до фіналу, хоча й не подолав кваліфікаційний бар'єр (інші суперники були ще слабшими), а ввечері практично все стало зрозумілим уже після перших спроб штовхальників: Адам Нельсон (США) — 21,73 м, Рутгер Сміт (Голландія) — 21,29, Юрій Білоног (Україна) — 20,89 м.

Командний чемпіонат Європи у Гетеборзі показав, що проблеми у визнаних лідерів континенту — росіян і українців — значно серйозніші, ніж фінансові протиріччя гросмейстерів та федерацій. Урешті-решт, щоб претендувати на збільшення гонорарів, треба грати й вигравати. Висловлювати протест поразками (якщо саме так «оцінили» українські майстри давньої гри поїздку до Швеції за власний рахунок) — не найліпший вихід із ситуації. Краще було б довести свою спроможність результатами. І якщо росіяни ще можуть пояснювати своє 14-те місце ослабленим складом, то в нас не було лише Руслана Пономарьова, і «вийшла» підсумкова п'ята позиція. У Руслана ж, схоже, боротьба за справедливі умови конкуренції на міжнародному та національному рівнях почала домінувати над суто спортивною складовою кар'єри.

П'ятий тур 15-го чемпіонату України став унікальним одразу у двох відношеннях. Вперше в історії вищої ліги відбулася гра на дискваліфікованому стадіоні — дніпропетровському «Метеорі» («Дніпро» без підтримки глядачів поступився «Сталі» — 0:1). Також уперше в Україні було перервано матч («Динамо» — «Іллічівець»), який вирішили дограти наступного дня за рахунку, що горів на табло під час зупинки, — 0:1.