Мукачівський синдром
Недаремно тернопільські вибори порівнюють за значимістю й характером перебігу з виборами–2004 в Мукачеві. Спільних рис вистачає. Так само ця місцева кампанія відкриває рік президентських виборів. Так само має показати співвідношення політичних сил та адмінресурсів у західному регіоні. Так само одна політична сила (тоді — СДПУ(о), тепер — БЮТ) намагається відстояти свою владу. І так само протистояння дійшло до бійок.
Чи не найгострішим епізодом тернопільських виборів стала сутичка пізно ввечері в п’ятницю біля обласного видавництва «Збруч», звідки мали вивозити надруковані бюлетені. Більше десятка автомобілів із бюлетенями майже дві години не могли виїхати з території друкарні, позаяк виїзд своїми машинами та «живим ланцюгом» перекрили представники БЮТ; серед них — депутати всіх рівнів на чолі з лідером тернопільських «тимошенківців», нардепом Василем Деревляним. Визволяти бюлетені прибули представники «Свободи», «Пори», «Єдиного центру» та інших політичних сил. Ситуація була дуже напруженою, з ламанням мегафонів і перекиданням авто, але завдяки хоч і дещо запізнілому, але активному втручанню міліції серйозних наслідків вдалося уникнути.
Як і в Мукачеві, той, хто намагався застосувати грубу силу, програв.
До речі, є у двох виборів ще одна спільна ознака: і тут тепер, і там тоді фігурували люди Балоги. П’ять років тому есдеків подолав сам Віктор Балога (як кандидат у мери Мукачева), а позавчора Баложин «Єдиний центр» на Тернопільщині посів неочікувано високе друге місце. Багато хто пояснює це застосуванням адмінресурсу й маніпуляціями, але обізнані люди говорять про хороше реноме лідера списку «ЄЦ» «губернатора» Чижмаря та цілком обґрунтований вибір тернополян, які розчарувалися в БЮТ, на користь «меншого з лих», що зібрало під своїм прапором багатьох шанованих в області людей.
Тріумфувала ж — уперше на виборах такого рівня в Україні — націоналістична «Свобода» з третиною голосів. Це прецедент, який свідчить, що маятник у нас хитнувся за європейським зразком: зліва різко направо.