Слово Коваленка

Слово Коваленка

Репресований 1972 року, співв'язень Валерія Марченка, Івана Світличного, Ігоря Калинця, Семена Глузмана, учитель Іван Коваленко й досі не відомий широкому загалу як поет. Під час арешту було конфісковано всі його вірші, їх знищували на етапах, у концтаборі. Та люди переписували поезiї Івана Коваленка від руки, передруковували й поширювали. Попри всі зусилля органів КДБ 300 віршів усе ж дійшли до нас, і майже за кожним із них стоять зусилля багатьох людей, які ризикували свободою, щоб їх зберегти.

«Усе, що вигідно українському вчителю, вигідно й Україні»

«Усе, що вигідно українському вчителю, вигідно й Україні»

Позавчора робоча поїздка Президента України на Полтавщину була повністю «освітянською». Спершу він відвідав у селі Ковалівка Музей-заповідник видатного педагога Антона Макаренка та обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості. Потім зустрівся зі студентами і викладачами Педагогічного університету ім. Короленка і взяв участь у пленарному засіданні Всеукраїнського педагогічного форуму «Турбота про вчителя — надія на майбутнє».

Богослoв'я — не теологія?

Богослoв'я — не теологія?

У певний момент історії бачення світу на теренах України «перевернулося», через бучні антирелігійні кампанії з життя вивітрювалися християнські цінності, передусім ставлення до людини як до Божого творіння. Сьогодні викладачі й студенти Українського католицького університету, де всі навчальні курси пропущені через призму християнського сприйняття, пробують повернути українцям світогляд любові. Перші успіхи вже визнані: Гелен Пфайєр, яка опанувала українську мову і навчалася в Літній школі УКУ, свою магістерську працю в Гарвардському університеті присвятила дослідженню цього університету як феномену суспільного й релігійного життя на пострадянському просторі. На переконання молодої дослідниці, УКУ формує спеціалістів, що, працюючи на різних посадах, повертатимуть християнські цінності в українське суспільство.

Щоб не бути глухими, вивчайте історію своєї Батьківщини

Ще у 1672 році вихованець Києво-Могилянської академії, автор «Хроніки» Теодосій Сафанович написав: «...кожному потрібна річ про свою Вітчизну знати й іншим питаючим сказати, бо свого роду не знаючих людей за глухих почитають». Сьогодні складається враження, що насувається суцільна глухота суспільства.

Діти, куди ж вас подіти?

Діти, куди ж вас подіти?

Позакласний урок для усієї Черкащини на тему небайдужості, згуртованості й захисту власних інтересів продемонстрували недавно дружини прикордонників Оршанецького навчального прикордонного центру, який міститься неподалік Черкас: жінки зуміли захистити від закриття місцеву школу. До речі, тільки з вересня минулого року в Черкаській області було закрито 12 шкіл. Цього року така доля чекала ще і школу-садочок №36, в якій навчаються діти прикордонників. 1 вересня школа залишилася без першого класу: його просто не набирали. Хоча першокласників, за підрахунками жінок офіцерів, у сім’ях прикордонників наразі є 17 осіб — довелося дітлахів відправляти за наукою до обласного центру.

Дiвчача школа

Дуже часто однією із запорук отримання достойної пропозиції та конкурентоздатність на ринку праці є вміння створювати образ респектабельної людини. Де можна отримати відповідні знання, набути необхідних практичних навичок? Особливо якщо ти — школярка сільської середньої школи і твої батьки не мають можливості витрачати сотні доларів на твоє навчання в елітних столичних студіях (наприклад, школах фотомоделей) чи престижних гімназіях? Молоді професіонали, які вступають у світ бізнесу, повинні чітко усвідомлювати, що в якій би фірмі вони не працювали, їм належить не лише засвоїти правила культури поведінки, а й сформувати свій власний імідж успішної людини. Все це — і вимоги сьогодення, і прописні істини.

«Універ» запрошує

Програма святкування 170-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка запланована на три дні — з 15 по 18 вересня. Так, у перший день зранку відбудуться урочисті збори колективів факультетів та інститутів, зустрічі випускників, «круглі столи», ознайомлення з навчальною та науковою роботою університету. Заплановано також у середу покладання квітів до пам'ятника Тарасу Шевченку та Меморіального знака загиблим у роки Другої світової війни студентам і викладачам.

«Червоний» — то любов

«Червоний» — то любов

Музей історії Київського національного університету імені Тараса Шевченка днями чекає небувалого напливу гостей. Ще б пак: не кожного ж року відзначають подібні дати. Офіційне 170-річчя найвідомішого українського університету має стати, без перебільшення, непересічною подією за значимістю, масштабом, тривалістю та вартістю урочистостей. У ювілейну пору університет «завалюють» подарунками: Національний банк України ввів у обіг ювілейні монети «170 років Київському національному університету» номіналом у 5 i 2 гривні, у день народження закладу відбудеться презентація марки, присвяченої 200-річчю з дня народження Михайла Максимовича та колажу марок, присвяченого університету; ця дата — подвійне свято для університету — «офіційні» 170 років та 200 років із дня народження Михайла Максимовича. Перепало дещо й Музею історії університету (унікальному місцю, де можна помацати стару студентську форму чи конспект столітньої давності) — експозицію віднині розширено: будівельники перекинули згори 22-тонні балки й розмістили експозицію на двох рівнях. Пам'ятає сховище студентського скарбу чимало таємниць із буденного життя університету. Про 10 маловідомих фактів «УМ» розповів молодий директор Музею університету, колишній випускник, а нині викладач Іван Казимирович ПЕТРИЛЯК.

Знання не купиш?

Знання не купиш?

Ця жіночка незмінно стоїть на гомінкому переході станції київського метрополітену, тримаючи в руках табличку з нічим не прикметним написом «Дипломи, освіта». Це вам пропонують придбати документи про вищу, середню технічну, середню освіту. «Невже справжні?» — зачудовано цікавимося. «Ну... майже», — пояснюють кореспондентові «УМ».

Війна абеток

Війна абеток

Майже два тижні міліція Придністров'я здійснює облогу румунськомовних шкіл, які до цього діяли на території цього сепаратистично-кримінального анклаву між Молдовою та Україною. Школи з румунською мовою навчання були примусово зачинені, бо їхні вчителі та діти не побажали перейти з латиниці на кирилицю.