Добра вість

Добра вість

Виставка однієї книги відбулася в Сумському дер­жавному університеті. Тут презентували факсимільне видання Пересопницького Євангелія, придбане для вишівської бібліотеки. Минулого року представлення його відбулися в Києві, Лондоні, Львові та Єрусалимі. Тепер книга прийшла до Сум. І, наголошує ректор університету Анатолій Васильєв, не для того, щоб лежати в схові, а з тим, аби кожен мешканець Сумщини міг познайомитися з Євангелієм».

Яким шляхом підемо, товариші?

Яким шляхом підемо, товариші?

Пам’ятник Леніну біля Будинку культури «Хімік» минулого року відзначив п’ятдесятиліття з часу встановлення. Піввіку вождь традиційно вказував дорогу «товаришам». Тепер із цим буде складніше, бо від радянського ідола минулого століття залишилися на постаменті лише ноги. Недавньої ночі пам’ятник перетворився на купу уламків.

Не підстелив соломку — то спали

Не підстелив соломку — то спали

Обговорюючи з журналістами програму використання місцевих поновлювальних видів палива, радник голови Сумської обласної державної адміністрації Марк Берфман ще в кінці минулого року погодився: щоб її впровадити, слід займатися роз’яснювальною роботою. Але зауважив, що найсильнішою агітацією за використання альтернативного палива стануть квитанції про сплату за тепло, які прийдуть людям уже незабаром.
Нинішня газова ситуація справді наочно роз’яснила, що «блакитний вогник», який стільки років, прокладаючи кілометри труб, ми вели до наших домівок у містах і селах, — не енергетична панацея. Тепер не лише прогнозисти–аналітики, а й рядові громадяни усвідомлюють: вогник може просто погаснути. Тому, хай і з дискусіями, на січневій сесії облради прийняли «Програму організації виробництва та використання місцевих поновлювальних видів палива на 2009–2015 роки».

Нехрещені діти, невідспівані покійники — чи неповага конфесій?

Єпископа Сумського і Охтирського УПЦ Московського патріархату Євлогія звинувачують у розпалюванні міжконфесійної ворожнечі. Саме так було сприйнято його доповідь «Самосвятський розкол в Україні», зроблену в Сумському державному університеті.

Повертаймося додому

Повертаймося додому

Знаний сумський мистецький центр «Собор» відкрився після реставрації та ідеологічної реконструкції. Відтепер — як кафе–клуб «Сумка», а також — представництво Сумського земляцтва в Києві. Свої двері «Сумка» вперше відчинила 10 січня, у день ювілею — сімдесятиліття створення Сумської області. Офіційне святкування цієї дати відкладене, але презентація засвідчила: відзначення почалося, і має воно бути не урочисто–фанфарним, а діяльно–творчим і корисним для сумчан.

Людина зі списку

Прес–служба прокуратури Сумської області надіслала регіональним ЗМІ підсумки перевірки за інформацією, викладеною в матеріалах «УМ» про «людину зі списку» — голову Сумської обласної ради В’ячеслава Шапошніка.

Буханець із конфліктом

Два дні обласний центр потерпає від нестачі хліба. Бо ж якщо досі хлібокомбінат міста випікав щодня близько 70 тонн хлібних виробів, то зараз — лише 17. Ситуація ця прогнозувалася, але керівники міста, схоже, не сподівалися, що грім усе ж гряне.

Жебракуйте, але не йдіть

Жебракуйте, але не йдіть

Скільки нових персоналій приходило до влади в Україні, стільки разів представники регіональних засобів масової інформації чули обіцянки, що державну пресу таки роздержавлять, а, відповідно, редакційні колективи матимуть більше свободи дій, аби перейти з режиму дотування із місцевих бюджетів на самоокупність. Утім кожна влада розуміє, що «кишенькові» ЗМІ їй украй необхідні для маніпуляції думкою населення «на місцях». Та якщо у попередні роки це «розуміння» супроводжувалося виділенням необхідних, на покриття примх тих чи інших політичних сил, коштів, то в період світової кризи низка державних ЗМІ опинилася в ситуації, коли і грошей на них не вистачає, і працювати в таких умовах стає нестерпно.

Міліція? Ми вас перевіряємо!

Міліція? Ми вас перевіряємо!

Ще декілька місяців тому не можна було навіть уявити таку ситуацію: до приміщення міліції без попередження у будь–яку годину доби заходять цивільні особи і перевіряють не лише, як влаштовані затримані, а й конфіденційно спілкуються з ними, приймають будь–які скарги на правоохоронців.

«Він би мене вбив!»

Коли Сашко обідав у шкільній їдальні, щось зі своєї порції припасав додому — мамі, пригадують працівники Білопільської школи–інтернату. Ніколи не відгукувався про неї погано. Лише казав, що мама не може себе організувати і влаштуватися на роботу.