Агресивний натовп виплескується на подвір’я виробничої «зони». Причина — конфлікт з іншими «зеками», тож близько 70 озброєних палицями та пластиковими пляшками з водою чоловіків ладні будь–що прорватися до житлової «зони». Там їхні кривдники з іншого угруповання, розправи над якими вони жадають. Адміністрація «чоловічої зони» у Дніпродзержинську даремно закликає натовп заспокоїтися. Перемовини не дають результату, тож оперативний штаб приймає рішення про початок силової фази. Паралельно про НП повідомили міського прокурора, начальників місцевих управлінь міліції та СБУ, владу міста та області. Утім додаткові сили не знадобилися: лише за якихось десять хвилин бунт на «зоні» придушили бійцi тюремного спецназу на очах преси.

Усе згідно зi сценарієм навчань, проведених нещодавно на базі Дніпродзержинського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально–виконавчої служби України. Офіцери кажуть, що за радянських часів на території училища (правоохоронці з усього СРСР добре знають його як колишню школу міліції) справді була чоловіча колонія. Окремі її об’єкти нині використовують для практичних занять. Саме курсантам училища під час навчальних зборів спецназу й дісталася роль бунтівної масовки. Натомість їхні приборкувачі були справжні — продемонструвати бойові навички та вміння до Дніпродзержинська з’їхалося близько сотні бійців з усіх підрозділів спецпризначення Держдепартаменту з питань виконання покарань. Перший заступник голови Держдепартаменту Сергій Сидоренко каже, що вперше показати журналістам і правозахисникам раніше втаємничений тюремний спецназ вирішили не лише заради подальшої прозорості системи, а й щоб зняти домисли щодо «маски–шоу», які ці хлопці нібито регулярно влаштовують за «колючкою».

У пікантну ситуацію потрапила мешканка одного з сіл Богородчанського району, коли слідчі доповіли про результати розгляду поданої нею кілька днів тому заяви. Тоді розгублена жінка повідомила до райвідділу міліції про зникнення трьох тисяч американських доларів iз власної оселі й 30 тисяч гривень із помешкання її матері. Та не менший шок заявниця пережила ще раз, коли правоохоронці викрили крадія — її доньку.

Дивні діла твої, Господе, творяться у тебе за спиною і перед твоїми очима, бо саме так богоподібно розташувався Дніпропетровський державний аграрний університет: з одного боку — один поважний храм, з іншого — ще поважніший, ніби створюючи ауру святості в цьому навчальному закладі. Якщо додати до цього ще й ауру недоторканності вузу, створювану поважними екс–прем’єрами, народними депутатами, головами фракцій та підкомітетів Верховної Ради України, віце–прем’єрами, заступниками міністрів, начальниками КРУ і просто людьми зі «свити з мантіями почесних докторів», то тут роками панує навчальний рай і Божа благодать для юних поколінь майбутніх аграріїв...

Військовий суд «відміряв» тепер вже колишньому начальнику курсу Полтавського факультету військового інституту інформаційних технологій Київського «політеху» три роки обмеження волі саме за «перманентне» хабарництво. Спершу під час слідства, яке вели співробітники військової прокуратури Полтавського гарнізону, а потім і в суді було доведено 26 епізодів одержання керівником «данини» від підлеглих курсантів за звільнення з частини та вельми специфічну «допомогу» в навчанні, що зводилася фактично до «купівлі» позитивних оцінок на іспитах і заліках. Згідно з офіційними даними, хабарі надавали «у вигляді грошей та матеріальних цінностей», слідству вдалося довести лише кілька епізодів на загальну суму 2122 гривні.

Адміністрація цієї виправної установи більше схильна називати ввірене їй господарство державною швейною фабрикою, підкреслюючи її казенний статус. А відтак і його надійність та особливе соціальне значення. Жінки, яких нелегка доля закинула за ці заґратовані стіни, мають тут реальний шанс заробити собі трудовий стаж та якусь копійчину для початку життя на волі. І якби не височезний паркан iз колючим дротом та залізні решітки на вікнах, можна було б утішити себе ще й ілюзією про краще завтра або, наприклад, думкою про білу смугу, яка нібито завжди настає по завершенні чорної. Журналістка «УМ» побачила робочі будні засуджених жінок усерединi.

На цілу кримінальну справу «кайфонула» пенсіонерка з Черкащини. У селі Цибулів Монастирищенського району вона виростила на своєму городі півтонни маку. Як повідомили «УМ» у прес–службі обласної міліції, щоб макове поле не побачили сусіди, підприємлива селянка з усіх боків «замаскувала» його рядами кукурудзи. Та тільки той маковий город їй таки виліз боком. Бо до хати завітали міліціонери із судовою постановою на обшук.

Саме 16 вересня 2000 року тодішній керівник кримінального розшуку МВС Олексій Пукач із підлеглими «перевертнями» підставили службове авто Hyundai Sonata редактору «Української правди» Георгію Гонгадзе під виглядом таксі. Журналіста вивезли за місто й жорстоко вбили. Починаючи з 2005 року 16 вересня, у день зникнення Георгія, громадськість щорічно організовує акції його пам’яті та пам’яті всіх загиблих журналістів.

Відповідний висновок народний депутат озвучив в офіційному депутатському запиті на ім’я Олександра Медведька, в якому, зокрема, звертає увагу Генпрокурора, що навіть у десяту річницю викрадення і вбивства журналіста замовники й організатори злочину не понесли заслуженого покарання. Причиною цьому, на думку Омельченка, який, вочевидь, не погоджується з висновками слідчих, що днями визнали єдиним замовником убивства Георгія Гонгадзе покійного екс–главу МВС Юрія Кравченка, є «політична заангажованість керівництва Генеральної прокуратури».

Експерти і політики вже зараз прогнозують жорсткий перебіг виборчих перегонів на місцях. «Кампанія стартувала, і вже відчувається якась нервозність, емоційність. Хоча, здавалося б, місцеві вибори традиційно не мають такого доленосного значення, як вибори Президента або парламентські, — зазначає політолог Володимир Фесенко. — Проте ми бачимо дуже багато пристрастей навколо місцевих виборів, які багато в чому впливатимуть і на формування нового політичного режиму в країні — на те, яким він буде».