Відразу заспокоїмо: рецидивіст–спеціаліст на крадіжках і розбої, не помишляв нічого злого проти керівників держави — в село Пороги, розташоване за кілька кілометрів від резиденції «Синьогора», він забрів випадково. Очевидно, закононеслухняний чолов’яга, якого кілька тижнів тому після втечі з колонії оголосили в розшук, заплутуючи сліди, мав намір загубитися десь у гірській глибинці.

Діяльність в одному з мікрорайонів Івано–Франківська підпільного м’ясопереробного цеху, продукція якого щодня потрапляла на споживчий ринок Прикарпаття, була налагоджена на широку ногу, але за правилами суворої конспірації. Входи в будівлю, подвір’я довкола якої невсипно охороняв злий пес, були завжди замкнені зсередини і відкривалися тільки після умовного сигналу, а ковбасні вироби та напівфабрикати з м’яса виготовлялися винятково вночі. Потрапити на нелегальне виробництво оперативники Державної служби боротьби з економічною злочинністю змогли, лише скориставшись моментом, коли звідти виїжджав фургон.

Псевдоінспектора затримали «на гарячому» випадково. Як повідомили «УМ» у прес–службі обласної міліції Миколаївщини, оперативні працівники, проїжджаючи вулицями Миколаєва у справах, помітили молодого чоловіка у форменому одязі працівника ДАІ, який намагався зупиняти транспорт. Правоохоронцям кинулося в очі, що в цього «інспектора» не було нагрудного жетона працівника ДАІ та зимової форменої куртки.

Днями співробітники Запорізького міського управління міліції припинили діяльність підпільної порнографічної студії. Що й казати, замаскована під одне з ТОВ структура діяла на двох поверхах одного з гуртожитків обласного центру! Як повідомляє прес–служба обласної міліції, вхід до студії з металевими дверима та електронними замками контролювали камери відеоспостереження, інформація з яких цілодобово надходила на сервер адміністратора.

Про те, що вітчизняне правосуддя хворіє на корупцію, громадськості добре відомо. Найгучніше затримання та засудження колишнього служителя Феміди зі Львова Ігоря Зварича не лише підтвердило прихильність суддівства до корупційного «колядування» за потрібне рішення, а й засвідчило сексуальну активність окремих носіїв мантії чоловічої статі. Того ж львівського «колядника» вдалося затримати після того, як один із заступників Генпрокурора — Ренат Кузьмін — розповів пресі, що розшукуваний суддя примушував до сексу не лише підлеглих жінок, а й окремих підсудних чи їхніх чарівних родичок, які просили про пом’якшення покарання.

У Черкасах завершився судовий процес у справі організованої злочинної групи, котра розповсюджувала наркотики в області. Як з’ясували слідство та суд, троє підприємливих жителів міста, котрі й самі були не байдужими до «дурі», створили наркотичну лабораторію просто у себе на квартирі. Керувала ділками 37–річна жінка.

Синельниківська міліція — на вухах. Адже навряд чи вона за свою історію щось подібне знала. Та й по всій Україні аналогів ще треба пошукати. У Синельниковому ж 7 листопада, коли комуністи відзначали свято «великого жовтня», напали на... міськвідділ міліції.

Начальника відділу внутрішньої безпеки при обласній податковій адміністрації Сергія Красновського шукають уже більше тижня. Відомо, що до свого зникнення податківець дуже вдало викривав чиновників, які займалися фінансовими аферами заради свого збагачення. Як стало відомо «УМ», 31 жовтня начальник антикорупційної служби отримав на роботі відпустку і вирішив порибалити. Рано–вранці чоловік попрощався з дружиною й мав виїхати на своєму човні на річку Конка. Проте до місця передбачуваної риболовлі Сергій Красновський так і не дістався: його плавзасіб знайшли біля човнової станції «Азимут» села Кардашинка Голопристанського району. Човен не був пошкодженим, слідів крові та боротьби також не знайшли. Господар навіть не встиг порибалити: снасті лежали нерозпаковані, пляшка коньяку — непочатою.

Інтернет–магазини — це не лише дешево й зручно, а й небезпечно. Цю сучасну істину не на словах, а на ділі підтверджують співробітники слідчого управління обласної міліції Черкащини, які порушили кримінальну справу проти шахрая, який набивав кишеню за допомогою iнтернет–аукціону.

Сорокарічний мешканець села Живачів Тлумацького району прокинувся від метушні, що долинала знадвору, і відразу зрозумів, звідки вітер віє — на його обійсті зберігалося чимало закупленого металобрухту. Версія підтвердилася відразу, тільки–но він прочинив хатні двері: подвір’ям сюди–туди від сараю до мікровантажівки «Мерседес» сновигали тіні трьох чоловіків з оберемками залізяччя.