Це сталося ще минулої п’ятниці, але набуло розголосу вже цього тижня. На центральному майдані Тернополя завершували останні приготування сцени для виступу артистів із туру «З Україною в серці» та появи на подіумі самої «України» — Юлії Тимошенко. У цей час на протилежному кінці площі зібралася «група протесту». Представники Спілки політв’язнів та репресованих України розгорнули плакати аж ніяк не приємного для Тимошенко змісту на кшталт «Україна — не вона. Вона — не Україна», «Юлія Тимошенко веде Україну у колонію Російської Федерації» тощо.

Учора Тернопіль став першим містом в Україні, де офіційно оголосили про початок епідемії грипу. Таке рішення надзвичайна протиепідемічна комісія при міськраді прийняла з огляду на стрибок захворюваності. Так, станом на 20 жовтня було зафіксовано 172,55 випадка на 10 тисяч населення, а це вдвічі більше, ніж минулого тижня.

Затяжне і затяте протистояння між керівниками Тернопільського облуправління міліції та облдержадміністрацією наприкінці минулого тижня одержало, так би мовити, свіжий поштовх. Керівник обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь (до цього він уже не раз виступав із нищівною критикою роботи місцевої Державтоінспекції, яка у свою чергу «наїжджала» на нього особисто у зв’язку з порушеннями у використанні службових автомобілів) оприлюднив скандальний факт про те, що патрульний обласної ДАІ, перебуваючи при виконанні службових обов’язків, побив представника одного зі столичних підрозділів МВС, який займався в регіоні якраз перевіркою роботи Державтоінспекції.

Рік Іоанна Пінзеля, яким було проголошено 2007–й згідно з рішенням керівництва Тернопільської, Львівської та Івано–Франківської областей, не минув даремно. Завдяки виставкам, численним повідомленням у ЗМІ та появі як документальної, так і художньої літератури тисячі людей відкрили для себе цього надзвичайно оригінального і таємничого скульптора XVIII століття, якого ще називають Мікеланджело українського бароко. Не менше — побачили його творчість в іншому світлі чи відкрили нові грані. Схоже, що зовсім іншими очима подивились на творчу спадщину майстра і ті, хто має до неї хоч якийсь стосунок. Зокрема, і місцева влада у згаданих регіонах. Принаймні влада райцентру Бучач на Тернопільщині нарешті зрозуміла, яким скарбом вона володіє і як його тепер необхідно берегти (до речі, за твердженням експертів, оригінальна скульптура Пінзеля може коштувати нині на «чорному ринку» до мільйона доларів!). Аж до того, що районна рада вирішила всіма можливими способами боротися за повернення до Бучача всіх скульптур Пінзеля, створених ним свого часу для цього міста, а також заборонити навіть тимчасове вивезення тих, які зберігають зараз на території району. Стосується ця заборона і однієї з найкращих, на думку фахівців, кам’яних скульптур майстра — фігури святого Онуфрія з печерного храму в селі Рукомиш, відібраної спеціальною комісією разом із ще 22 роботами для майбутньої виставки в паризькому Луврі (заплановано на жовтень–грудень 2011 року).

Віче на підтримку діючого Президента «За Україну з Ющенком!» зібрало на центральному майдані Тернополя багатьох з тих, хто стояв тут із помаранчевими стрічками і прапорцями восени 2004–го, підтримуючи великий київський Майдан. Треба зазначити, що в Тернополі давно не було багатолюдного політичного зібрання, на якому б присутні слухали ораторів так уважно й схвильовано.

До позачергових виборів Тернопільської облради навесні цього року регіон досить довго колотило через жорсткий конфлікт всередині облради і затяте протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади. Після виборів усі зітхнули з полегшенням, сподіваючись, що місцеві політики й посадовці нарешті дружно візьмуться за вирішення нагальних проблем. Додали оптимізму і перші сесії нової облради, яка, здавалося, запрацювала продуктивно. Але останнім часом градус протистояння невпинно зростає. Чергове засідання обласних депутатів показало, що таки знову щось негаразд у «нашому королівстві».

Цього кремезного чоловіка, якому в 72 роки запросто дають шістдесят, знає чи не пів–Тернополя. Передусім — як багаторічного «моржа» і засновника першого в обласному центрі клубу зимового плавання «Нептун». Його «купальний» сезон у місцевих водоймах триває цілий рік. Має безліч грамот та нагород за перемоги у різних видах «моржування», а завдяки гарту в холодній купелі — і відповідне здоров’я. А впродовж кількох останніх років Михайло Федорович прославився ще й завдяки іншому своєму захопленню — вирощуванню гігантських овочів. Як «УМ» уже повідомляла кількома рядками під рубрикою «Рахункова палата», цьогоріч тернополянин Михайло Рибак виростив картоплину–рекордсменку вагою аж кілограм шістсот грамів! А взагалі у його колекції овочів–гігантів уже є, наприклад, 35–кілограмовий гарбуз, майже п’ятикілограмова капустина, 800–грамова морквина, буряк вагою 2300 грамів і редька — 1300, а також помідор, якого цілком вистачило б на салат для кількох чоловік.

Після майже двомісячної тупикової ситуації з Тернополя нарешті почали вивозити відходи. Але аж ніяк не на якийсь новий полігон на території області, як це не раз обіцяла влада. А на те саме скандальне Малашівське сміттєзвалище, з блокування дороги до якого мешканцями навколишніх сіл усе й почалося. Річ у тім, що вступили в силу два важливі судові рішення за позовами тернопільської міської влади. Одним із них дії селян визнані незаконними, а іншим — скасовано рішення екологічної інспекції про закриття сміттєзвалища, прийняте ще у 1996–му. Як виявилося, останнє практикується законодавством у випадках, якщо ситуація загрожує ще більшим екологічним лихом.

Сміттєвий контейнер біля під’їзду багатоповерхівки автора цих рядків на одному з житлових масивів Тернополя постійно переповнений, з нього сочиться на землю смердюча рідина. Купа поліетиленових мішків з побутовими відходами весь час стоїть у господарському приміщенні, куди виходить труба сміттєпроводу. На сходових клітках всередині будинку від цього самого сміттєпроводу важкий запах. Тижнів два тому на дверях під’їздів з’явилось оголошення, що сміттєпроводи тимчасово заварять, але, видно, ще руки не дійшли. Подібна ситуація зараз у всьому місті. Почастішали випадки забивання каналізаційних стоків, бо люди умудряються скидати сміття туди. Час від часу контейнери біля будинків випорожнюють, але при нерегулярному вивозі сміття навколо накопичується стільки, що двірники одразу ж знову наповнюють їх.

Від Києва до Тернополя — трохи більше 450 кілометрів. Це — п’ять–шість годин машиною чи автобусом або ніч у потягу. Цілком можна гайнути на вихідні. Тим більше що Тернопільщина сама запрошує. Міська рада обласного центру задля цього оплатила виготовлення та розміщення на території України спеціальних бігбордів. «З метою популяризації регіону серед туристів та всіх, хто цікавиться історичними, природними та культурними пам’ятками рідного краю», так би мовити...