На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані.

Як відомо, у переліку документів,необхідних для виготовлення закордонного паспорта, досі обов’язково зазначався і номер ідентифікаційного коду. Через це в Тернопільській області зокрема виникало чимало проблем із виїздом за межі України для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від присвоєння цього самого коду.

Уже тиждень, як у Тернополі оголошено епідемію гострих вірусних та грипоподібних інфекцій. На карантин закрито дитсадки, школи, частину інших навчальних закладів. І впродовж семи минулих днів кількість захворювань тільки зростала — від 172 випадків на 10 тисяч населення до 268. До того ж цьогорічна епідемія обрушилася на область дуже рано — в жовтні, чого раніше не бувало ніколи, і дуже різко (за один тиждень показник захворюваності зріс від 72 до 172 людей із розрахунку на ті самі 10 тисяч населення). Фахівці стверджують, що це не грип, а лише грипоподібні інфекції, втім, від цього не легше.

Це сталося ще минулої п’ятниці, але набуло розголосу вже цього тижня. На центральному майдані Тернополя завершували останні приготування сцени для виступу артистів із туру «З Україною в серці» та появи на подіумі самої «України» — Юлії Тимошенко. У цей час на протилежному кінці площі зібралася «група протесту». Представники Спілки політв’язнів та репресованих України розгорнули плакати аж ніяк не приємного для Тимошенко змісту на кшталт «Україна — не вона. Вона — не Україна», «Юлія Тимошенко веде Україну у колонію Російської Федерації» тощо.

Учора Тернопіль став першим містом в Україні, де офіційно оголосили про початок епідемії грипу. Таке рішення надзвичайна протиепідемічна комісія при міськраді прийняла з огляду на стрибок захворюваності. Так, станом на 20 жовтня було зафіксовано 172,55 випадка на 10 тисяч населення, а це вдвічі більше, ніж минулого тижня.

Затяжне і затяте протистояння між керівниками Тернопільського облуправління міліції та облдержадміністрацією наприкінці минулого тижня одержало, так би мовити, свіжий поштовх. Керівник обласної державної адміністрації Юрій Чижмарь (до цього він уже не раз виступав із нищівною критикою роботи місцевої Державтоінспекції, яка у свою чергу «наїжджала» на нього особисто у зв’язку з порушеннями у використанні службових автомобілів) оприлюднив скандальний факт про те, що патрульний обласної ДАІ, перебуваючи при виконанні службових обов’язків, побив представника одного зі столичних підрозділів МВС, який займався в регіоні якраз перевіркою роботи Державтоінспекції.

Рік Іоанна Пінзеля, яким було проголошено 2007–й згідно з рішенням керівництва Тернопільської, Львівської та Івано–Франківської областей, не минув даремно. Завдяки виставкам, численним повідомленням у ЗМІ та появі як документальної, так і художньої літератури тисячі людей відкрили для себе цього надзвичайно оригінального і таємничого скульптора XVIII століття, якого ще називають Мікеланджело українського бароко. Не менше — побачили його творчість в іншому світлі чи відкрили нові грані. Схоже, що зовсім іншими очима подивились на творчу спадщину майстра і ті, хто має до неї хоч якийсь стосунок. Зокрема, і місцева влада у згаданих регіонах. Принаймні влада райцентру Бучач на Тернопільщині нарешті зрозуміла, яким скарбом вона володіє і як його тепер необхідно берегти (до речі, за твердженням експертів, оригінальна скульптура Пінзеля може коштувати нині на «чорному ринку» до мільйона доларів!). Аж до того, що районна рада вирішила всіма можливими способами боротися за повернення до Бучача всіх скульптур Пінзеля, створених ним свого часу для цього міста, а також заборонити навіть тимчасове вивезення тих, які зберігають зараз на території району. Стосується ця заборона і однієї з найкращих, на думку фахівців, кам’яних скульптур майстра — фігури святого Онуфрія з печерного храму в селі Рукомиш, відібраної спеціальною комісією разом із ще 22 роботами для майбутньої виставки в паризькому Луврі (заплановано на жовтень–грудень 2011 року).

Віче на підтримку діючого Президента «За Україну з Ющенком!» зібрало на центральному майдані Тернополя багатьох з тих, хто стояв тут із помаранчевими стрічками і прапорцями восени 2004–го, підтримуючи великий київський Майдан. Треба зазначити, що в Тернополі давно не було багатолюдного політичного зібрання, на якому б присутні слухали ораторів так уважно й схвильовано.

До позачергових виборів Тернопільської облради навесні цього року регіон досить довго колотило через жорсткий конфлікт всередині облради і затяте протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади. Після виборів усі зітхнули з полегшенням, сподіваючись, що місцеві політики й посадовці нарешті дружно візьмуться за вирішення нагальних проблем. Додали оптимізму і перші сесії нової облради, яка, здавалося, запрацювала продуктивно. Але останнім часом градус протистояння невпинно зростає. Чергове засідання обласних депутатів показало, що таки знову щось негаразд у «нашому королівстві».

Цього кремезного чоловіка, якому в 72 роки запросто дають шістдесят, знає чи не пів–Тернополя. Передусім — як багаторічного «моржа» і засновника першого в обласному центрі клубу зимового плавання «Нептун». Його «купальний» сезон у місцевих водоймах триває цілий рік. Має безліч грамот та нагород за перемоги у різних видах «моржування», а завдяки гарту в холодній купелі — і відповідне здоров’я. А впродовж кількох останніх років Михайло Федорович прославився ще й завдяки іншому своєму захопленню — вирощуванню гігантських овочів. Як «УМ» уже повідомляла кількома рядками під рубрикою «Рахункова палата», цьогоріч тернополянин Михайло Рибак виростив картоплину–рекордсменку вагою аж кілограм шістсот грамів! А взагалі у його колекції овочів–гігантів уже є, наприклад, 35–кілограмовий гарбуз, майже п’ятикілограмова капустина, 800–грамова морквина, буряк вагою 2300 грамів і редька — 1300, а також помідор, якого цілком вистачило б на салат для кількох чоловік.