1,2 мільйона доларів — саме стільки мав отримати «на лапу» любитель швидких грошей за запевнення не перешкоджати відчуженню майна комерційного банку, який збанкрутів. Вилучені від продажу майна кошти мали піти на компенсації вкладів клієнтів банку. Проте керівник громадської організації «Спілки захисту вкладників банків», вочевидь, переплутав свої обов'язки і замість захищати вирішив «нагрітися» на них.

За минулий рік принаймні п'ять тисяч наших співвітчизників, схоже, могли залишитися без свідоцтва про вищу освіту. Міністерство освіти та науки відмовляється видавати дипломи студентам, які закінчили Міжрегіональну академію управління персоналом. Таке рішення Міносвіти ухвалило спільно з Державною акредитаційною комісією. У МАУПі ж доводять, що підстав для цього не було жодних, окрім, звісно, тих, які мають політичний підтекст.

Катастрофічна нестача сміттєзвалищ на Київщині — питання давно відоме і болюче. Більшість із них у плачевному стані, відтак куди вивозити сміття, доводиться вирішувати фірмам, інколи шляхом порушення екологічного законодавства, на власний розсуд. А що коли власники сміттєзвалища відмовляються давати дозвіл на вивантаження сміття у яму навіть за гроші, посилаючись на те, що вона вже не придатна для використання? Куди в такий момент діваються відходи? В подібних випадках вони, зазвичай, осідають десь у найближчій лісовій зоні.

«Помаранчевий» міністр оборони Анатолій Гриценко — перший, хто заговорив про необхідність провести в армії кардинальні реформи, зокрема й «побутові».
«Ми робимо конкретні кроки, щоб позбутися армійських стереотипів, сформованих у минулому столітті», — заявив днями Анатолій Гриценко, перебуваючи з робочою поїздкою у Львові. За його словами, нині у цьому напрямі пройдено добрий шмат роботи. А тому вже з осені призовники, які поповнять лави Збройних сил України, не знатимуть, що таке онучі. Натомість усім роздадуть комфортне взуття і шкарпетки, зникне різниця в якості одягу між рядовим і офіцером.

Учора відомий український письменник Юрій Рогоза презентував своє чергове творіння — «Вбити Юлю-2». Перша книжка побачила світ минулого року, і йшлося у ній про те, як оточення Президента Віктора Ющенка нібито об'єдналося заради того, щоб зашкодити Юлії Тимошенко втілити в життя задуми, які б покращили життя українців. Сам автор тоді не приховував, що йому в БЮТ запропонували гарний гонорар, а тому видання було написане з блискавичною швидкістю і мало чималий резонанс.

Громадянська партія «Пора», складається враження, роздвоїлася. Владислав Каськів, який був чи є її лідером, від імені цієї політичної сили підписав документ, згідно з яким «Пора» іде на дострокові парламентські вибори у складі пропрезидентського блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Натомість давній соратник Ярослав Годунок заперечує легітимність такого підпису і має намір боротися за те, щоб ЦВК зареєструвала «Пору» як окремий виборчий суб'єкт. Пікантності ситуації додає той факт, що ще недавно Годунок був близьким соратником у «Народній самообороні» Юрія Луценка, нинішнього першого номера «НУ-НаСа». За основною версією, «окрема» «Пора» покликана відтягнути на себе дещицю «помаранчевих» голосів на виборах 30 вересня.

Таким був один з головних новиннєвих месиджів у промові Президента до Дня незалежності. «Ми розпочинаємо конституційне оновлення. Я ініціюю скликання конституційної ради, яка розробить проект нової редакції Конституції», — наголосив Віктор Ющенко, промовляючи до спiввiтчизникiв. «Це процес не одного дня, — констатував глава держави, — але ніхто не зуміє його затягти».

У 30-х роках українців таки свідомо морили голодом. Жодної посухи чи неврожаю не було. А катастрофічний дефіцит продуктів харчування був нічим іншим, як жорстокою і безсердечною політикою вождів Кремля, насамперед — Йосипа Сталіна. Відтепер це вже не міф чи здогадки. Відучора Голодомор перестав існувати навіть як пожива для дебатів, дискусій чи піар для будь-яких політичних сил. Голод був, і виник зовсім не спонтанно. Тепер зазначений факт визнала навіть правонаступниця колишнього Комітету державної безпеки, який безпосередньо був задіяний у геноциді, — Служба безпеки України. Остання ж укотре довела відкритість діяльності та долучилася до видання книги, поява якої, без сумніву, стане історично знаковою подією на шляху побудови Української Держави.

Днями відбулася виїзна колегія керівництва Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровську. Очевидно, цей регіон вибраний не випадково, адже саме тут нещодавно сталася серія страшних убивств. А після журналістського розслідування наших кореспондентів безпосередньо у самому місті та області, про що «УМ» писала в №146 від 14.08. у матеріалі «Бізнес-підтекст дніпропетровського «правопорядку», з'ясувалося, що тамтешня криміногенна ситуація далеко не така, як її малюють міліцейські статисти. Адже за більшістю злочинів просто не порушуються кримінальні справи. А немає справи — мінус одне вбивство в залік. Відтак і правопорядок нібито є.

Інцидент трапився десять хвилин по опівночі у місті Васильків Київської області. Саме тут розташовується військовий об'єкт авіаційної винищувальної бригади Повітряних сил Збройних сил України. Стрілець роти охорони авіаційного з'єднання, строковик Роман Зеленчук тієї ночі стояв на посту вартової спостережної вишки чатового поста №2 (склад ракетно-артилерійського озброєння). Почувши незрозумілий звук, він подивився униз, де й побачив невідому особу, яка піднімалася по драбині на спостережний пункт.