«Тут можна за короткий термін і в зручний час навчитись танцювати, вам допоможуть зняти втому, стрес, вселять бажання жити і творити», — так рекламує своє «дитя», «Школу танцю Чапкіса», сам Григорій Чапкіс. Його прізвище стало брендом ще після «Танців із зірками–1», де він оцінював виступи конкурсантів. Він же перший на хвилі популярності відкрив свою «іменну» школу. «Навчитись танцювати ніколи не рано і ніколи не пізно — танцям, як і любові, всі роки покірні...» — заохочував учнів пан Чапкіс. Нещодавно 79–річний хореограф відкрив уже третю «Школу танцю Чапкіса» в Києві.

Ранкові проекти телеканалів ніколи не потрапляють у топ–10 найрейтинговіших програм. І це свого роду закономірність. Оскільки «сов» серед телеглядачів предостатньо. Але телевиробникам не варто нехтувати свіжістю й оригінальністю телесніданків, щоб змусити напівсонну людину ввімкнути «ящик» о 7–й ранку.

— Оксано, коли «Вістям тижня з Оксаною Соколовою» на ICTV виповнилося два роки, ви казали, що у репортерів програми виросли «ікла» і виробився професійний «нюх», які допомагають робити якісніший телевізійний продукт. На третій рік ви почали запрошувати в студію високопоставлених гостей. Що нового буде далі?

— Останнім часом ми зробили прорив. Доля глядацької аудиторії нашого аналітичного тижневика склала 10–11 відсотків. Ми наздогнали «ТСН–підсумки» каналу «1+1», який має вдвічі більше покриття. Народ втомився від політики. Як сказав Литвин, таке враження, що політики працюють лише по понеділках і п’ятницях, коли є ток–шоу. Мені б хотілося, щоб із цим «дурдомом» — ток–шоу — нас не асоціювали.

Про доктора Хауса вперше я почула майже рік тому від свого знайомого. Він саме ходив з розбитою колінною чашечкою на процедури до травматолога. Тож кіно про лікаря (та ще й кульгавого) було саме у тему. До того ж навів на новий серіал син, який скачав його з інтернету. А втрачати нагоду зближення з підлітком хоча б через телеекран батько точно не хотів.

Прихильники Вальдорфської педагогіки переконані, що у житті дитини не повинно бути телевізора до семи років, бо він спотворює уяву малюка про навколишній світ. У більшості сімей діти з блакитними екранами на «ти» трохи не з народження. Але малюки і підлітки дивляться телевізійний продукт, як правило, для дорослих, або мультики. І причина такого споживання банальна — дуже обмежений асортимент із вітчизняної «молочної телекухні».

Зовсім скоро в російського актора Каневського, який розплутує найзагадковіші кримінальні історії часів Союзу, з’явиться конкурент — Остап Ступка. Наш вітчизняний слідчий намагатиметься розібратися у шахрайствах післяперебудовного часу на українських теренах у документальному проекті «12 найкращих шахраїв».

Телеведучі — теж люди, вони шукають кращих умов праці і вищої платні; інколи керівництву каналів набридають амбітність і зірковість облич окремих програм; ще — періодично закінчуються контракти. А в результаті маємо досить активну міграцію ведучих і програм вітчизняними каналами. Минулого року найбільш резонансним кочівником став Савік Шустер, перебравшись із «Інтеру» на «Україну». Тих, хто слідкує за «Світським життям», порадував перехід на «1+1» із «Першого Національного» Катерини Осадчої.

Полку політичних ток–шоу прибуло. З цього понеділка на каналі ТВі запустили проект «Правда Віталія Портнікова/ Романа Скрипіна». Власне, канал, який спочатку народжувався як бізнесовий, з часу виходу на блакитні екрани позиціонує себе як інформаційно–розважальний (і є таким за ліцензією). Тут можна почути, як Штірліц і «Менти» говорять українською, надивитися старих мультфільмів і послухати вітчизняних поп–виконавців. Такий «асортимент» обумовлений кількома факторами. Зокрема тим, що головний інвестор проекту — компанія «Айота» , яка на початковому етапі вклала у справу вісім мільйонів доларів, є власником найбільшого анімаційного пакета студії «Союзмультфільм» та української мультиплікації, а також старих радянських фільмів.

Із початку нинішнього тижня з мереж провідних кабельних операторів Естонії Starman і STV зник «Первый Балтийский канал»(адаптація російського державного «Первого канала» для країн Балтії), повідомляє «Лента Ру». І справа зовсім не в русофобстві, як подумав дехто. Просто за будь–який телепродукт треба платити.