Сам майбутній господар будинку — ще зовсім юний Артем Рижков — свою омріяну оселю чимось аж занадто дивовижним не вважає. За його словами, подібні будівлі вже протягом останніх 20 років зводять у Німеччині, Бельгії, Австрії... Найважливіша їх особливість — енергоефективність. А якщо точніше — абсолютна незалежність від централізованих постачальників тепла, газу і навіть електроенергії. Та й взагалі Артем, який працює у фірмі, що займається розробкою комп’ютерних систем, ствер­джує, що ідея звести такий будинок у нього виникла після того, як прочитав... казку «Троє поросят». Однодумців знайшов у дніпропетровській архітектурній студії «Ансамбль».

Існує думка, що оперний спiвак — це професiя зрiлого вiку, яку обирають не на початку самостiйного життєвого шляху, а дещо пiзнiше, коли вже вдалося набути певного фаху i спробувати свої сили в iнших сферах дiяльностi. Пiдтвердженням цьому є бiографiї багатьох корифеїв оперної сцени, зокрема, Анатолiя Мокренка та Ірини Архипової. Натомість майстрiв академiчного вокалу, котрi вже у шкiльнi роки вирiшили обрати саме цей напрям, загалом небагато. І серед них — 23–рiчний оперний спiвак, цьогорічний випускник Нацiональної музичної академiї України iм. Чайковського Юрiй Самойлов. Не так давно він успішно дебютував у Києві, Одесі та Львові, де разом із симфонiчним оркестром Амстердамського унiверситету виконав цикл Гюстава Малера «Пiснi мандрiвного пiдмайстра». Однак, як з’ясувалося, Юрiю Самойлову минулого року вже iз захопленням аплодували в Нiдерландах, Великій Британії, Італiї.

Голова комісії з питань протидії незаконному поглинанню і захопленню підприємств на території Дніпропетровської області Іван Ступак ще кілька місяців тому був оптимістично налаштований щодо подолання проблеми рейдерства. «Усі люди, які займалися рейдерством, нам добре відомі, — заявляв Іван Іванович місцевим ЗМІ. — Раніше вони використовували слабкість влади. Необхідно було їм дохідливо вказати, що існують певні правила для здійснення тих чи інших дій. І ось, починаючи з березня 2010 року, на Дніпропетровщині немає і не може бути незаконного захоплення підприємств. У провадженні залишилося близько десяти такого роду справ».

Найрезонанснішими серед них пан Ступак назвав Рибальський кар’єр, П’ятихатський елеватор, концерн «Весна» та Дніпро­дзержинський домобудівний комбінат. При цьому Іван Іванович запевняв, що ці справи буде завершено вже до кінця нинішнього вересня. Але про щось подібне на Дніпропетровщині не чути й близько.

До Андріївки, що в Покровському районі на Дніпропетровщині, я заїхав по дорозі з відрядження. Місцеве товариство з обмеженою відповідальністю «Земля» постало переді мною як така собі оаза благополуччя: скрізь квіти, ідеальне асфальтне покриття з новенькими ліхтарями при в’їзді до бази господарства. На самій території господарства я побачив бозна–скільки новенької техніки німецького, французького, італійського, американського виробництва — комбайни, обприскувачі, трактори, сушарка, сівалки, культиватори, плуги. Не менш вражають і новозбудовані два величезні зерносховища — тепер немає потреби зв’язуватися з елеваторами, які можуть добряче обібрати.

«Хто ж у вас господар?» — відразу поцікавився і чомусь подумав про якогось скоробагатька не з місцевих. Отож неабияк здивувався, коли господарем назвався невисокий на зріст чоловік у шортах, без пихатості і зверхності, що нерідко притаманні начальству. Це — Сергій Андрухов, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Земля».

Круїз теплохода «Адмірал Нахімов» за маршрутом «Одеса — Батумі — Одеса» на перетині літа і осені 1986–го мав стати останнім у багатій історії справді легендарного судна, на якому, до речі, знімався і відомий фільм «Дами запрошують кавалерів». Після цього корабель, збудований у Німеччині в 1925 році, збиралися порізати на металобрухт. За іншими даними, на «Мосфільмі» планували використати корабель «Адмірал Нахімов» для зйомок фільму–катастрофи. Проте катастрофа сталася не в кіно, а в реальному житті...

Ще в 1996 році я був першим журналістом, який поцікавився долями всіх пасажирів «Адмірала Нахімова», що купували путівку в Дніпропетровську. Містика, але у кожного з них, навіть у тих, хто врятувався, життя склалося трагічно...

Священик і викладач Микола Несправа у Дніпропетровську відомий своїми мандрівками по світу. Проте професійним мандрівником святий отець себе не вважає і просить сприймати його як пілігрима — людину, яка шукає відповіді на певні запитання. Саме задля цього Микола Несправа провів разом з iще трьома однодумцями з України (правда, не священиками) 16 днів серед племен Папуа — Нової Гвінеї...

Тим, що в Трудовому стали займатися конярством, тут завдячують Семену Будьонному. І вулиця, на якій розташована контора дер­жавного підприємства «Запорізький кінний завод №86», цілком логічно носить ім’я легендарного командира кіннотників. Звісно, з повоєнних років, відколи тут стали культивувати скакунів, води спливло чимало. Однак своїми кіньми у Трудовому та ще в чотирьох довколишніх селах пишаються дотепер.

При цьому в господарстві займаються і рослинництвом, і скотарством, і свинарством. Отож, незважаючи на візитну картку «кінний завод», воно є багатогалузевим. І найголовніше — має прибуток, який торік, приміром, склав близько трьох мільйонів гривень. Вчасно виплачують заробітну плату і податки, що виводять кінний завод в одне з найпотужніших бюджетоутворюючих підприємств Новомиколаївського району.

Звісно, на такому, як для нашого часу, втішному тлі люди навіть подумати не могли про те, що комусь їх, прибуткових, забагнеться рятувати. Тим паче, підприємство є державним, не розпайованим, отож для тих, хто віддав йому довгі роки трудового життя і продовжує працювати нині, є єдиною надією і опорою.

У селі Асканія Чаплинського району, відомому своїм знаменитим заповідником, віднедавна з’явився сучасний молокоприймальний пункт iз двома три– і чотиритонними холодильниками. Розташувався він просто в садибі Наталі Лопушанської, яка є керівником кооперативу з відповідною назвою «Асканія Нова».

У дослідженні сайту «Оглядач» «Де страшно жити: Топ–10», автори якого визначили десять «найстрашніших» для проживання міст України, «переміг»супутник Донецька — місто Макіївка. Зате з Дніпропетровщини до антирейтингу потрапили відразу три міста. Сам обласний центр, щоправда, тільки замкнув Топ–10. Проте й «похвалитися» має чим: і приватним сектором Амур–Нижньо­дніпровського району, який вважається меккою для наркоманів і наркоторговців, і першим місцем в Україні за обсягами викидів оксидів вуглецю, і навіть тим, що деякі вулиці тут дотепер носять імена відомих з історії щонайменше сумнівних особистостей, а то й убивць.

Росія, Білорусь, Україна, Камбоджа, Малайзія — у цих та багатьох інших країнах громадянин однієї з сусідніх iз нами держав упродовж десяти років займався одним: знаходив дітей віком від 5 до 12 років iз малозабезпечених родин, сиріт і безпритульних, і знімав iз ними на відео порносцени. У зйомках не гребував нічим — ні епізодами за участю дорослих, ні формами сексуального задоволення так званими неприродними шляхами, ні використанням для цього найрізноманітніших предметів.