Минулої неділі у Румунії відбулися вибори до Нижньої та Верхньої (Сенату) палат парламенту. Згідно з екзит–полами та даними після підрахунку більшої частини бюлетенів, перемогу здобула лівоцентристська проурядова коаліція. «Соціально–ліберальний союз» прем’єра Віктора Понти здобув приблизно по 57% голосів в обох палатах і може розраховувати на створення однопартійної більшості у парламенті. Пропрезидентський союз «Права Румунія» підтримали приблизно 19% виборців. Третє місце з 13% посіла популістська Народна партія бізнесмена Дана Діаконеску. Активність виборців була дуже низькою як з огляду на сильні снігопади, так і через загальне розчарування румунів політикою та політиками.

Останнє засідання Верховної Ради VI скликання стало таким самим безславним, як усе скликання загалом. Марно лобісти медичної галузі сподівалися на брифінг у стінах парламенту за участю 13–річної ВІЛ–інфікованої дівчинки Лізи.

Мерiю Генічеська окупувала міліція: мітингувальників розігнали по домівках. А «регіонали» щосили готуються до перевиборів міського голови. Нагадаємо, більшість у міській раді Генічеська, яка представляє Партiю регіонiв, проголосувала за зняття з посади невгодного мера — Олександр Пінаєв виявився єдиним на Херсонщині, хто не побажав співпрацювати з Партією регіонів.

Поки країну гіпнотизували маніпуляціями з підрахунком результатів виборів до Верховної Ради, парламентська більшість 6 листопада неждано–негадано у стаха­новсько–чечетовському режимі прийняла закон про всеукраїнський референдум. Той, що припадав пилюкою на полицях парламентської канцелярії ще з квітня 2010 року. Саме тоді, на початку правління Президента Віктора Януковича, маловідомий широкому загалу нардеп–«регіонал» Дмитро Шпенов раптом вирішив розчистити простір для легітимного волевиявлення народу та зареєстрував цей законопроект. Утім провладні «більшовики» до­вели, що прийняття цього закону не випадковість: 20 листопада вони відмовилися його скасувати, незважаючи на очевидне порушення регламенту при ухваленні. В чому ж причина такої затятої принциповості «захисників» демократії?

Сьогодні — останнє пленарне засідання Верховної Ради VI скликання. «Дембельський акорд» передбачає не лише фотографування й фуршети, а й розгляд кількох важливих законопроектів, зокрема про 15–відсотковий податок на продаж валюти, про обрання та звільнення суддів та ін.

Не будемо вдаватися до зайвих реверансів — ця Рада не заслуговує на жодну поблажливість. Скажемо прямо: VI скликання стало найгіршим в історії українського парламентаризму. Власне, депутати, що відходять у минуле, обома руками доклалися до його — парламентаризму — знищення. У Раді–6 було найбільше бійок, і вони були найбрутальнішими та найкривавішими. За різними підрахунками, в цій Раді перейшли до інших фракцій чи іншої більшості від 80 до 100 депутатів, якщо брати до уваги волевиявлення виборців 30 вересня 2007 року. Власне, саме Рада–6 додала в політичний лексикон термін «тушка», і вартість цих «тушок» сягала $1,5–2 млн. «поштучно». А ще ж на певні голосування купували цілі фракції оптом. Ця Рада благословила здачу величезного шматка української території Росії принаймні до 2042 року (а де флот — там і пропагандистський вплив на всю країну). Саме цей парламент оточив себе потужними залізними парканами, аби убезпечитися від гніву вуличних маніфестацій, та поновлював ці огорожі після руйнувань. Парламент, що починав із «помаранчевої» більшості, відповідно до сьогочасної кон’юнктури змінив двох спікерів, двох прем’єрів і закінчив як ганебний заповідник застою, де в «регіоналів» марно випитувати, як вони голосуватимуть через тиждень або навіть через годину — адже це вирішують не вони, а стратеги й тактики на вулиці Банковій, тоді як нардепи–«більшовики» «на чергуванні» лише тиснуть кнопки «за себе й за того хлопця», втілюючи в життя помахи руки Михайла Чечетова. Рада–6 стала справжньою «шісткою» в руках виконавчої влади.

Давайте–но на прощання оглянемо етапи її «великої дороги».

Президентські вибори 2015 року можуть повторити сценарій виборів–1999, коли Леонід Кучма був повторно обраний Президентом із мізерними початковим рейтингом завдяки вміло розіграній технологічній схемі. «Головною причиною цього стане опозиція, оскільки ситуація в ній досить нестабільна і незрозуміла», — вважає директор Інституту розвитку політичних технологій «PolitPR Ukraine» Дмитро Раімов, порівнюючи нинішні розклади із 1999 роком. Тоді, нагадаємо, від опозиції балотувалися Мороз, Марчук, Костенко, Удовенко, Кармазін та інші, відбирала голоси й Вітренко, а до другого туру з Кучмою вийшов комуніст Симоненко.

Спершу був нікнейм — frankensstein — і портрет–аватар — обличчя вбивці Джейсона в старій хокейній масці із фільму жахів «П‘ятниця, 13–те». Можна казати, що автор блогу в «Живому журналі» з такими атрибутами став своєрідним жахом для донецької влади, раз по раз виступаючи з викриттями господарювання й політики «по–донецькому». Згодом frankensstein «розвіртуалізувався» і став відомий як Денис Казанський, донецький журналіст інтернет–видання «Остров» і громадський діяч.

Дехто називає його «донбаським Навальним», порівнюючи зі знаменитим російським блогером–антикорупціонером, який не дає спуску «партії шахраїв та злодіїв» і, власне, вигадав цей штамп, що намертво приліпився до «Єдиної Росії». Мішень 28–річного Казанського — Партія регіонів. А про паралелі з Олексієм Навальним він говорить: «Якщо так, це, мабуть, не найгірший приклад, але я більше журналіст, ніж політик».

Утім, Денис теж спробував піти в політику. Й подав документи на реєстрацію кандидатом у мери міста Єнакієве, що сусідить із Донецьком. Місто це непросте — тут виріс, змужнів, заробив свої «ходки» та інший трудовий досвід Віктор Янукович, люди з Єнакієвого зараз керують всією Україною. У вересні помер міський голова Єнакієвого Сергій Рухадзе, а вибори нового мера відбудуться 16 грудня. Президент Янукович, відвідуючи свої «пенати», ще в середині жовтня представив іншого «регіонала» — Валерія Олійника — як майбутнього мера міста. Але висування Дениса Казанського від партії «УДАР» (а балотуватися в мери можна тільки від партійних осередків) зчинило у «вотчині» значний переполох. Влада зробила все, аби не допустити опозиціонера до виборів.