«Міддлсбро» має в Англії стійкий імідж «нудної» команди. Цей «імідж» бере початок із перших років існування клубу, коли траплялися кумедні історії з падіннями вболівальників з верхніх рядів трибун стадіону «Ріверсайд» на нижні під час... сну. Тож, мабуть, не дивно, що «річковики», як називають «Міддлсбро» на Туманному Альбіоні, перший і поки що єдиний свій трофей виграли лише в лютому минулого року, коли у фіналі Кубка англійської ліги здолали «Болтон» — 2:1. Так і вийшли до Кубка УЄФА.

Останнім часом футбольний клуб «Борисфен» став потрапляти в епіцентр скандальних ситуацій. Так чи інакше, все розпочинається з фінансових проблем бориспільців. Хоча не зовсім логічно, що, маючи у клубах вищої ліги двадцять своїх вихованців та стабільно делегуючи гравців із Борисполя в юніорські збірні України, «Борисфен» відноситься до когорти бідних клубів. Чи існувала б така проблема, якби клуби, що готують футболістів для провідних команд, одержували б не мізерну компенсацію за перший трансфер, а й затверджені у ФФУ та ПФЛ відсотки від подальшого перепродажу гравця, в тому числі за кордон? До того ж у «цивілізованому світі» в багатьох ігрових видах спорту професіональні ліги переймаються не лише проведенням змагань та штрафними санкціями, а й надають допомогу командам, які мають перспективну школу підготовки. «Борисфен» же належить само до таких.

Вівторковий день Ліги чемпіонів став подвійним святом для іспанських уболівальників. «Реал» у Норвегії здобув третю перемогу в груповому турнірі і за два тури до його завершення забезпечив собі місце в 1/8 фіналу. Достроковій кваліфікації «галактікос» сприяла вольова перемога лідера квартету F, французького «Ліона», в Афінах. «Олімпіакос» відкрив рахунок у цьому матчі, але провалився на «екваторі» поєдинку, пропустивши чотири голи за 16 хвилин.

Публікація в «УМ» від 21 вересня «Пісня в штрафмайданчику» розставила чимало крапок над «і» у питанні нецільового використання головної критої спортивної арени України. Нагадаємо, що наприкінці того матеріалу питання було звернене вже не до «ворога» баскетболістів і хокеїстів — директора Палацу спорту Віктора Ткаченка, а до заступника голови Фонду держмайна Олександра Капцова та керівника Держкомспорту Валерія Борзова, які в 1992 році віддали цю споруду за «смішні гроші». Громадськість запитує, хто винен? Свого часу віце-прем'єр (тоді ще) Микола Томенко повідомляв «УМ», що домагатиметься відновлення справедливості, тобто повернення Палацу в спортивне лоно, через суди; вивчало «прихватизаційні» документи і профільне Міністерство. У багатьох склалося враження, що розв'язання проблеми полягає у передачі Палацу спорту в державне управління, тим більше що реприватизаційні настрої у суспільстві вельми популярні (хоча Палац спорту лише орендують). А тут ще й нове загострення: при тому, що під дахом головної критої арени тривають виставки й концерти, Федерація хокею Білорусі погрожує виключити київський «Сокіл» зі свого чемпіонату, якщо українська команда не проводитиме домашні матчі в Палаці спорту... Відтак «УМ» звернулася до директора ЗАТ «Палац спорту» Віктора Ткаченка насамперед із наміром «постояти за хокей», а ще — з'ясувати до кінця стан справ у «бухгалтерії» орендарів.

Федерація волейболу України надіслала лист у редакцію «УМ», в якому погляди автора цих рядків на ситуацію у вітчизняному волейболі пов'язуються з упередженістю або ж некомпетентністю. Що ж, давайте полемізувати. Почнемо з кінця: стосовно некомпетентності, то в цьому чомусь не виникало сумнівів на початку століття, коли «Україна молода» була єдиним всеукраїнським щоденним виданням, яке висвітлювало всi помiтнi події в українському волейболі. Ще тоді були підстави дивуватися, чому присутність ЗМІ на волейбольних заходах обмежувалася максимум трійцею журналістів, у тому числі вашим покірним слугою. А пояснення просте: «гора»-ФВУ не йде назустріч пресі-«Магомету». Відтак журналістам із часом набридло виявляти ініціативу зі свого боку. Закритість ФВУ відбила бажання постійно «переварювати» одні й ті самі «плюси» нашого волейболу — чітке проведення змагань у кількох лігах та розвиток дитячого спорту. Особливо якщо за поверховими рапортами криються очевидні недоліки.

У 14-му турі з'явилися перші ознаки «зимового» футболу — зменшення глядацької аудиторії. Скажімо, «металургійне» дербі в Донецьку зібрало одну тисячу вболівальників, та й то лише завдяки чотирьом сотням фанатів запорізького клубу. В Дніпропетровську ж за першою перемогою Вадима Тищенка на посаді «в. о.» та відродженням Олександра Рикуна спостерігало 2,5 тисячі, а свідками першого домашнього успіху полтавців стало 3 тисячі любителів футболу.

Рівно за два тижні до поєдинку за титул чемпіона світу за версією WBC у суперважкій вазі (а Кличко-старший і Хасім Рахман зійдуться в бою 12 листопада) розпалилася традиційна «війна слів». Володареві пояса, Віталію Кличку, до цього не звикати, оскільки його суперники в такий спосіб просто додають собі впевненості. Наш боксер і цього разу обрав перевірену тактику — не відповідати на погрози претендента. Щоправда, цього разу візаві Віталія — зовсім не «мішок для биття». На арені «Томас і Мак центру» в Лас-Вегасі українському боксеру протистоятиме представник імперії Дона Кінга, який свого часу трохи вже «поволодів» найпочеснішим поясом, перемігши самого Леннокса Льюїса.

Президент Білоруської федерації хокею Володимир Наумов відклав дискваліфікацію «Сокола» з відкритого чемпіонату Білорусі, дозволивши киянам приймати суперників на тренувальній ковзанці «Авангард» до Нового року. Отже з січня кияни або постійно гратимуть у Палаці спорту, або не гратимуть на міжнародному рівні ніде — їхнє місце у ВЧБ віддадуть ХК «Жлобіно».

У 1314 році король Британії Едуард II заборонив футбол «як забаву, котра суперечить громадському спокою та призводить до розбрату з озлобленням». Про цю ж «гру з м'ячем», яка ще не мала вигляду сучасного футболу, сер Томас Еліот у книзі «Правитель» (1564 р.) теж висловився негативно: «Ця гра пробуджує у людей тваринну лють і пристрасть до руйнування». Не дивно, що й у теперішні часи «цивілізованого людства» принципове протистояння львівської та донецької футбольних команд вийшло за рамки звичайного матчу 1/8 фіналу Кубка України. Призабуті з часів виборчого періоду емоції та гнів, які позавчора спалахнули на трибунах стадіону «Україна», ще раз показали місце футболу в нашому суспільстві. Футбол ще більше роз’єднує опонентів. Водночас — запалює кожну зі сторін, а найбільше — ту, яка перемогла у важливому поєдинку.

Якби турецький клуб «Карсіяка» (Ізмір) визнав свої фінансові проблеми бодай на тиждень раніше, то його місце в Кубку Європи міг посісти наш «Хімік» із Південного, який був першим у так званому «списку очікування». Звичайно, третьому представникові України у престижному євротурнірі підшукали б іншу групу, бо дві команди з однієї країни не можуть зустрічатися на цій стадії. Але «Хімік» перестрибнути з другорозрядного Кубка виклику в сильніший турнір не зміг, натомість найспритнішими в цій ситуації виявилися латиші. Хоча навіть у Прибалтиці мало хто серйозно не поставився до перспектив ризьких «Баронз», дебют яких припав саме на зустріч із БК «Київ» у столичному Палаці спорту.