Гостинна атмосфера, масштабна архітектурна спадщина, привітний дух староєвропейського міста заслужено зробили Львів культурною столицею України. Водночас завдяки давнім шаховим традиціям та сучасним досягненням своїх інтелектуальних земляків місто Лева з приходом весни перетворилося на центр світових шахів.

Той, хто в спорті стає на шлях великих досягнень, певно, знає, що чемпіонами не народжуються. Дорога до успіху — довга й терниста. Лідер української збірної з фристайлу Олександр Абраменко набив не одну гулю, поки вперше у своїй кар’єрі (та історії України) виграв загальний залік Кубка світу в лижній акробатиці.

Напередодні матчу кваліфікації чемпіонату Європи проти збірної Сербії новий наставник жіночої збірної України Володимир Холопов заявив, що його дівчата здатні перемогти будь-яку команду. Перед київською зустріччю з чинними чемпіонками Старого світу подібні слова вимагали від амбітного наставника серйозних аргументів. Звісно, дві перемоги на старті відбору (над Люксембургом (90:38) та Німеччиною (66:64)) — обнадійливий аргумент, та й наявність у складі зіркової Аліни Ягупової теж багато що значить, утім для подібного роду заяв потрібна була більш потужна аргументація.

Перед літніми Іграми-2016 спортивні журналісти з Японії почали активно вивчати українського гімнаста Олега Верняєва, котрий, на думку експертів, має серйозний потенціал у боротьбі за абсолютну першість з непереможним Кохеї Утімурою — олімпійським чемпіоном Лондона-2012 у багатоборстві та незмінним тріумфатором шести останніх чемпіонатів світу.

Статус, як кажуть, зобов’язує. Титул олімпійських чемпіонок в естафеті змушує українську команду тримати марку й, завдяки старанням її лідера, у неї це виходить доволі непогано.

Востаннє на чемпіонаті світу в колі елітних команд національна збірна України грала в 2007 році. На Олімпіаді «синьо-жовті» були ще давніше — виступ на Іграх-2002 у Солт-Лейк-Сіті залишається наразі їхньою єдиною успішною «вилазкою».

Відтоді, як у 2010 році на І Юнацьких літніх іграх Андрій Говоров та Дарина Зевіна здобули чемпіонські титули, від цих талановитих плавців очікують високих здобутків на дорослому рівні. Але з першої спроби підкорити Олімп їм не вдалося.

Кожна невдача тягне за собою шлейф розпачу та розчарування. Особливо неприємно програвати на останніх секундах поєдинку. Коли ж м’яч залітає у ворота одночасно з фінальної сиреною — ситуація виглядає, як провидіння. Утім для українського футболу (футзал, нагадаємо, вважається молодшим братом «гри мільйонів») подібні явища зовсім не поодинокі.

Вигравши зональний турнір в Ейлаті, жіноча збірна України повністю ще не вирішила питання свого повернення в II світову групу Кубка федерації, однак, порівнюючи здобутки двох попередніх сезонів, коли не було навіть подібного роду успіхів, можна говорити, що дівчата зробили відчутний крок уперед.

Вісім років тому, на Олімпіаді в Пекіні, українська команда шаблісток сенсаційно виборола «золото». Думається, що й на Іграх-2016 в Ріо-де-Жанейро квартет наших майстринь шаблі боротиметься за чемпіонство, хоча за минулий час відбулося його суттєве оновлення.