Чого тільки не зустрінеш у нашій супердемократичній країні? Наприклад, чи можна собі уявити, що державні вчителі Франції в державній школі займаються антифранцузькою пропагандою? Чи антиросійською — в Росії? Антинімецькою — в Німеччині? Ясна річ, що — ні. А в Україні це, виявляється, можливо. Ба більше, чиновники від освіти навіть це заохочують.
Днями виповнилося два роки, як в Ужгороді постав науково–дослідний інститут україністики імені Михайла Мольнара при Ужгородському національному університеті. Тепер ужгородські науковці досліджуватимуть не тільки гунгарологію, фітотерапію чи карпатознавство в археологічному вимірі, а й духовні надбання українців Закарпаття.
2009 рік видався тричі ювілейним для закарпатських греко–католиків, які нараховують до трьохсот тисяч чоловік. І за кількістю вони займають друге місце в Україні після Галичини.
Закарпаття славиться не тільки своїми горами та вином, а й футболістами. Ціла плеяда київських динамівців золотих часів походить із найзахіднішого регіону України: Йожеф Сабо, Василь Турянчик, Стефан Рішко, Василь Рац, Іван Яремчук та багато інших. Але й для такого футбольного краю селище Ільниця є винятковим. Більше, певно, не знайдете в Україні села, двоє вихідців якого одночасно грали й забивали голи за збірну СРСР.
Наприкінці минулого року Національна спілка письменників України ініціювали «круглий стіл», присвячений українській літературі для дітей та юнацтва. Про те, що температура майбутнього обговорення буде близькою до кипіння, свідчила навіть назва — «Потрібні зміни». Відомі дитячі письменники, дослідники, педагоги, редактори відверто говорили про наболіле — діти перестають читати. І якщо «змін не буде», то й не буде для кого писати і видавати.
У березні наступного року Україна відзначатиме 70–річчя Карпатської України. Відповідний указ видав Президент Віктор Ющенко. Цієї осені сталася вельми знакова подія — вперше почали шукати місця масової страти оборонців Карпатської України — «карпатських січовиків».
У 1986 році у США вийшла книжка Патриції Герлігі «Одеса. Історія міста, 1794—1914». Американська дослідниця показала «перлину біля моря», спираючись на західні першоджерела, чимало з яких ніколи не були публіковані, вона відкрила чимало нового в історії Одеси.
Два роки тому на сторінках закарпатської преси розгорнулася дискусія про ситуацію в місцевій літературі. В резонансних публікаціях «Перезмінка» та «Чи потрібна перезмінка в мертвій літературі?» зачіпалося широке коло довколалітературних проблем, у тому числі й життя–буття Закарпатської організації Національної спілки письменників.
Анжеліка Коршинська засвітилася відразу і яскраво. Спеціальний приз першої «Червоної Рути» в Чернівцях «за чарівність», диплом лауреата другої «Червоної Рути» в Запоріжжі, сольний альбом «Сходинка в рай», виданий у Львові, спільні записи зі «Скрябіним», успішні виступи на фестивалях у Польщі та Німеччині. Критики захоплено відгукуються про широкий діапазон її голосу, оригінальні композиції та манеру виконання.
Нині найзахідніший регіон України переживає справжній літературний бум. До появи нових, цікавих імен, книжок, антологій органічно додаються презентації за межами закарпатського літературного казана. Остання відбулася 8 листопада в Німеччині.
