Чи настала б нова ера в історії людства, якби скромна дівчина Марія у простій оселі в Назареті, почувши шокуючу для себе пропозицію, не відповіла б Архангелу Гавриїлу: «Я слугиня Господня, нехай буде мені по твойому слові»? Богослови вважають, що ні. Бо народженню Спасителя мав передувати крок до спасіння з боку самих людей. Від імені людства цей крок ступила Марія. Тому Благовіщення у християнському світі відзначається на рівні з Різдвом і Великоднем. «Свята Діва Марія стала прообразом новозавітної Церкви та душі смиренно–праведної. Вона є Тією Одигітрією (грецькою — Провідницею), яка видимим прикладом свого життя, власне своїм самозреченням, прояснює нам дорогу спасіння, тобто вдосконалення», — пояснює отець Олег Ведмеденко. Через Марію, вважається, Бог прийшов на землю, щоб піднести людей на небо. Відтоді Блага вість — про Нове людство, про Царство любові — рознеслася по всьому світові.

Полиці Державного історичного архіву за багато десятиліть звикли до сувоїв Тори. Спершу їх тримали в «спецфонді», потім — у темній кімнаті, де охочі могли б на них глянути хоч краєм ока. Науковці отримали змогу досліджувати сувої. Але за прямим призначенням — для релігійного служіння — збережені в архіві святині стали використовувати у жовтні 2007–го після відповідного указу Президента. Тоді Віктор Ющенко, з метою забезпечення реалізації передбаченого статтею 35 Конституції України права громадян на свободу світогляду і віросповідання, доручив Кабміну розпочати передавання юдейським релігійним громадам України сувоїв Тори з Національного архівного фонду України.

Вираз «вийти з себе» — не для посту. У цей час, навпаки, слід увійти в себе, зануритися до глибин власної душі, оглянути себе прискіпливо і якомога точніше оцінити свої наміри і вчинки. Що «нас виводить із себе»? Злість, заздрість, страх, якесь нестримне бажання, одержимість якоюсь ідеєю, спиртне. Піст пропонує нам залишатися в собі й витримати гарт «внутрішнім мовчанням», не колотитися від нападів проблемних емоцій. І в цьому неабияк допомагає стриманий раціон: непереобтяженість шлунка дарує приємне відчуття бадьорості і прозорості думки. Стане легше вирізняти правду й першорядно важливе. У час Великого посту на 40 днів (7 тижнів) люди вилучають зі свого харчування всі м’ясні й молочні страви. У цей час споживають різні каші, борщі й круп’яні юшки, страви з риби, грибів та овочів, квашені огірки й капусту, хрін із буряковим квасом. Від посту звільняються тяжкохворі, вагітні, матері, що годують немовлят, робітники, що важко працюють фізично, а також подорожні.

Методи прихованого примусу застосовувалися у різних суспільствах упродовж сотень років. У ХХ столітті технології впливу на психіку мас вийшли на небачений рівень: була винайдена пропаганда. Червоні й коричневі пропагандисти довели, що звичайних людей, під відповідним керівництвом, за допомогою суворої дисципліни і масованого психологічного впливу можна схилити до майже дармової праці та до масових злочинів, що сприймалися виконавцями за «благо». Людей безперервно утримували в стані трансу — гаслами, промовами, книжками, піснями, маршами, фільмами, картинами й плакатами. Усяка маніпуляція в корені має економічний зиск: людей заколисують і обкрадають. Коли насилля і брехні забагато — їх перестають помічати. У середині минулого століття було введено новий термін — «психологічна війна», що охоплює купу методів і засобів впливу на людей для зміни їхніх психологічних характеристик (поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, мотивів, установок, а також групових норм та масових настроїв. Це, зокрема, сучасні методи комерційної реклами та державно–політичних стратегій.

«На Аскольдовій могилі поховали їх...» — ця поезія Павла Тичини тривалий час була чи не єдиним потаємно–доступним нагадуванням про молодь, що вийшла захистити Київ у січні 1918–го. Учора акція пам’яті полеглих молодих вояків УНР об’єднала в столиці Президента Віктора Ющенка і Прем’єр–міністра Юлію Тимошенко. Вперше за тривалий час вони не лише брали участь в одному офіційному заході, а й перекинулися кількома словами.

Українське правосуддя надало юридичну оцінку штучному голоду, вчиненому над українським населенням у 1930–х. Цей прецедент на пострадянських теренах відкриває можливості для наступних кроків із розслідування та правової оцінки злочинів комуністичного режиму не лише в колишніх «радянських республіках», а й у країнах «соцтабору» та азійських «плацдармах світової революції». Справді, час переходити від політичних суперечок до реального кримінального розслідування діяльності угруповань, що призвели до смерті десятків мільйонів осіб в усьому світі, масового пограбування, винищення та нівечення соціальних та релігійних груп. За словами Віктора Ющенка, «рішення українського суду переводить будь–які дискусії навколо Голодомору з політичної у юридично–правову площину». Президент нагадує, що відновити історичну справедливість і дати юридичну оцінку таким злочинам — святий обов’язок перед пам’яттю мільйонів замучених і закатованих.

Сьогодні у Київському апеляційному суді, після одноденної перерви, вдруге засідатимуть учасники судового процесу над призвідцями Голодомору 1932 –33 років в Україні. Перше засідання відбулося вчора. Як пояснили юристи, справу передано до апеляційного суду, бо саме він, а не суди «першої інстанції», розглядає особливо тяжкі злочини, скажімо, серійні вбивства чи вбивства з обтяжуючими обставинами. А Голодомор — це масові смерті.

Людство деградує, розвивається чи стоїть на місці? На це запитання різні особистості і різні релігії відповідають по–різному. Хто з нас не мав думки, що «колись люди були кращі, духовніші, чутливіші»? І це при тому, що «незрозумілий» ще й досі безумовний альтруїзм понад дві тисячі років тому ввійшов не просто в норму людського життя, а у віру. Сповідників християнства перестало лякати потойбіччя, майбутнє уже не вважалося «царством долі», яку можна задобрити чи обтяжити. Усвідомлення і любов виправляли будь–які помилки. Мертві, живі й ненароджені різних народів, рас та історичних епох, — розумні й нетямущі, успішні й не дуже — з’єдналися в єдиній спільноті, де все взаємопов’язане і кожен є даром для іншого. Це почалося з народження Дитятка «не від світу цього» в убогій печері на Святій землі у Віфлеємі.

«Ми зробили майже неможливе. Ми врятували і повернули людям правду про Великий Голод 1932—33 років», — сказав Президент України Віктор Ющенко у промові біля Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору в суботу.

«Не виявлено жодного документа, що підтверджує концепцію «голодомор — геноцид» в Україні чи хоча б натяк у документах на етнічні мотиви того, що сталося, у тому числі й в Україні», — пише у передмові до книжки «Голод в СССР 1930—1934» керівник Федерального архівного агентства РФ член–кореспондент Російської академії наук Володимир Козлов. Цю книжку і відеодиск «Голод в СССР 1924 —1934. Новые документы» (російською та англійською мовами) роздали члени російської делегації учасникам засідання Комітету з політичних питань Парламентської асамблеї Ради Європи минулого тижня у Брюсселі. Це засідання присвячувалося обговоренню необхідності міжнародного засудження Голодомору в Україні 1932—1933 року. Доповідач Мевлют Чавушоглу поінформував Комітет про свої відвідини України, Білорусі та Казахстану — там він, зокрема, цікавився ставленням і до цього питання. Розгляд проекту відповідної резолюції ПАРЄ заплановано на 15 грудня.